Справа № 932/127/24
Провадження № 1-кс/932/50/24
15 лютого 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 03.01.2024 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12023046030000946 від 22.12.2023 року,
До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_3 , в якій останній просить скасувати постанову дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 03.01.2024 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12023046030000946 від 22.12.2023 року
В обґрунтування скарги посилається на те, що в провадженні сектору дізнання Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 12023046030000946. 23.12.2023 року ОСОБА_3 було подано клопотання про визнання його потерпілим (залучення у якості потерпілого) у кримінальному провадженні ЄРДР № 12023046030000946 від 23.12.2023 року. 03.01.2024 року ОСОБА_3 засобами електронної пошти було отримано Постанову №43/5-Ф-1 від 03.01.2024 року про відмову в задоволенні клопотання.
Таким чином строк подання скарги дотриманій.
Вказана Постанова мотивована тім, що в ході досудового розслідування на даний час не встановлено яке саме шкоду (моральну, фізичну або майнову) завдано саме ОСОБА_3 внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, який є об'єктом розслідування у кримінальному провадженні, його допит у якості свідка, з метою з'ясування зазначених обставин - на даний час не здійснено.
Вважаємо, що відмова у визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 12023046030000946 є незаконною та порушує норми чинного законодавства.
У Постанови №43/5-Ф-1 від 03.01.2024 року, дізнавач посилається на відсутність в матеріалах провадження даних, які підтверджують, що особі було завдано збитків, визначених частиною 1 статті 55 КПК України, однак на підтвердження даного висновку дізнавач не посилається на конкретні матеріали досудового розслідування, які дають підстави прийти до такого висновку, не відзначає, які слідчі дії були проведені і що саме свідчить про не спричинення шкоди.
Окрім того, за весь час із дізнавачем немає жодного контакту, не запрошено жодних пояснень та доказів і взагалі незрозуміло, які слідчі дії можуть здійснюватися якщо невідома сама суть правопорушень. Навіть виходячи виключно із статті 358 - підробка документів, дізнавачу невідомо про які самі документи йдеться і що саме в них недостовірно.
Щобільше, у тексті постанови №43/5-Ф-1 від 03.01.2024 року зазначено, що ОСОБА_3 є об'єктом розслідування в кримінальному провадженні, а об'єкт - це і є потерпілий, а не свідок. І як свідок ОСОБА_3 і не має бути допитаний.
Процесуального статусу потерпілого особа набуває з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора.
Виявивши при прийнятті заяви наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочинає розслідування, вручивши потерпілому пам'ятку про його процесуальні права та обов'язки, або з моменту подання нею вже після початку розслідування заяви про залучення до провадження як потерпілого і вручення їй пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Скаржник у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. В своїй скарзі просив провести розгляд в режимі відеоконференції.
Сектор дізнання Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області явку свого представника у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином. Через канцелярію суду 13.02.2024 року на вимогу суду начальник СД ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надав матеріали кримінального провадження № 1202304603000946 від 22.12.2023 року в 1 томі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Трух проти України» від 14.10.2003, особа у розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
З огляду на те, що при повідомленні судом про місце та час розгляду справи, вжито всіх заходів щодо забезпечення процесуальних прав особи, яка подала скаргу, будучи обізнаним про наявність в провадженні суду скарги, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з'явитися до суду та дізнатися про рух справ, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, беручи до уваги суспільну увагу до розгляду такої категорії справ, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка подала скаргу.
Враховуючи на день розгляду скарги технічну неможливість для проведення судового засідання в режимі відеоконференційного зв'язку, керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності вказаних осіб.
У зв'язку з цим та у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду скарги слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтями 8,9 КПК України передбачено -кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Разом з тим, у разі встановлення факту неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення особа, яка приймає відповідне процесуальне рішення у будь-якому випадку має сформувати свої висновки у такий спосіб, що б вони кореспондували нормам ч. 5 ст. 55 КПК України, оскільки таке процесуальне рішення є кінцевим фактично для особи у кримінальному провадженні, відповідно має бути вмотивованим та зрозумілим, тобто відповідати критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Так, слідчим суддею встановлено, що дізнавачем СД Дніпровського РУП ГУН в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_4 здійснюється розгляд кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12023046030000946 від 22.12.2023 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України
01.01.2024 року до СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся із заявою про залучення його в якості потерпілого у кримінальному провадженні № 12023046030000946 від 22.12.2023 року.
Постановою дізнавача СД Дніпровського РУП ГУН в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 від 03.01.2024 року відмовлено у задоволенні поданого клопотання щодо визнання ОСОБА_3 потерпілим, на підставі ст. 55 КПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди; права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого; потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення; за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Враховуючи, що у постанові дізнавача від 03.01.2024 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 дізнавач не вказав обставини за яких він дійшов висновку про відсутність таких підстав та не вказав чому він не приймає до уваги доводи заявника, що викладені у заяві про визнання потерпілим, слідчий суддя вважає, що постанова дізнавача підлягає скасуванню, як така, що не відповідає нормам кримінального процесуального закону.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що вищевказана скарга, підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.40, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 03.01.2024 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12023046030000946 від 22.12.2023 року- задовольнити.
Постанову дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 від 03.01.2024 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12023046030000946 від 22.12.2023 року - скасувати.
Матеріали кримінального № 12023046030000946 від 22.12.2023 року в 1 томі повернути до СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Ухвала є остаточною та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ