Справа № 161/3583/24
Провадження № 2/161/1858/24
про залишення позовоної заяви без руху
23 лютого 2024 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Гринь Олександр Миколайович, вивчивши матеріали позовної ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку земельної ділянки та визнання права власності,
22 лютого 2024 року до суду надійшов позов позовної ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку земельної ділянки та визнання права власності.
Позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач заявляє одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру, які підлягають оплаті судовим збором.
Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Установлено, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, сплатила судовий збір за майнову вимогу в розмірі 1211,20 гривень, виходячи з ціни позову, визначеної на підставі нормативно-грошової оцінки спірної частки земельної ділянки.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору, є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
За приписами статті 5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку може бути нормативною і експертною. Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки. Натомість нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом) як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку, що надана позивачем інформація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є належним доказом на підтвердження вартості спірного нерухомого майна.
Натомість належними доказами на підтвердження вартості земельної ділянки, із якої необхідно визначити ціну позову та відповідно розмір судового збору, є, зокрема, звіт про оцінку майна з висновком про його вартість, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості аналогічного майна в районі місцезнаходження спірного майна тощо.
З огляду на невизначення позивачем ринкової вартості спірного нерухомого майна суд позбавлений можливості перевірити правильність розміру сплаченого судового збору за майнову вимогу позову.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлюються в таких розмірах:
за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 гривень.
Отже, судовий збір за цим позовом становить: на вимогу немайнового характеру - 1211, 20 гривень, та за вимогу майнового характеру (визнання права власності на частку земельної ділянки) - 1 % від ціни позову, яка дорівнює частки ринкової вартості спірного нерухомого майна.
Ураховуючи те, що ОСОБА_1 вже сплатила судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, то їй належить доплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, тобто 1 % від ціни позову. Для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 належить документально підтвердити ринкову вартість спірного нерухомого майна, правильно визначити ціну позову та сплатити судовий збір.
Також суд вважає доцільним звернути увагу позивача на таке.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про припинення права власності на частку відповідача у спільному майні та визнання права власності на підставі ст. 365 ЦК України.
Частиною 2 статті 365 Цивільного кодексу України визначено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Наведене свідчить, що підставою для розгляду позовної заяви про припинення права на частку в спільному майні є внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласника, право на частку якого припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення про задоволення позову. На підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником. Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем. У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 367/7792/16-ц, зроблено висновок, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.
Положення ст. 365 ЦК України не уточнюють, коли саме має бути внесена грошова сума на депозитний рахунок суду, однак оскільки позивачем подано до суду позов в порядку вказаної норми права, попереднє внесення ринкової вартості частки у спільному майні на депозитний рахунок суду є обов'язком позивача.
Таким чином, позивачу слід надати суду платіжний документ про зарахування на депозитний рахунок суду ринкової вартості 1/4 частки спірної земельної ділянки.
Частиною першою статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням викладеного та відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Приведену у відповідність до ст.ст.175,177 ЦПК України позовну заяву, позивачу слід направити суду з копією та копіями доданих до неї документів для сторін.
Керуючись ст.ст. 177, 185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку земельної ділянки та визнання права власності - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків у мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає, зазначені в ухвалі недоліки, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О. М. Гринь