Справа № 158/511/24
Провадження № 2-а/0158/11/24
19 лютого 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
за участю секретаря - Оніщук Н.Є.,
представника позивача - Мельника М.М.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Крупінської Н.Л.,
перекладача - Кіпоренка К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в режимі відеоконференції, справу за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що працівниками ЦМУ ДМ у м. Києві та Київській області було встановлено факт порушення міграційного законодавства громадянином російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та на сьогоднішній день нелегально перебуває на території України.
Вказують, що проведеною перевіркою встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_3 прибув до України 03.10.2015 року з приватною метою, перетнувши державний кордон через пункт пропуску «Бориспіль».
Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів іноземець не звертався; будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України - не вживав.
За порушення правил перебування іноземних громадян на території України, 16.02.2024 року працівниками ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області стосовно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Разом з цим, зазначають, що 16.02.2024 року працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача було прийнято рішення про його примусове видворення до країни походження або третьої країни.
Цього ж числа, працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області його затримано строком на 72 години та поміщено до Волинського ПТПІ.
Враховуючи те, що громадянин російської федерації ОСОБА_4 перебуває на території України незаконно (відсутні будь-які чинні дозвільні документи), статус біженця або ж особи, яка потребує додаткового захисту - відсутній, просить винести рішення про затримання останнього строком на шість місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 19.02.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання.
Представник позивача Мельник М.М. в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у ньому, просив його задовольнити. В обґрунтування позову зазначив, що 16.02.2024 року гр. російської федерації ОСОБА_4 у м. Києві, на станції метрополітену «Лебідська» був зупинений працівниками поліції задля перевірки документів, в ході якої було виявлено, що останній перебуває на території України з порушенням міграційного законодавства, а саме не маючи на це законних підстав. Документів, які б посвідчували особу - ОСОБА_5 не надано. Іноземця було затримано, встановлено особу, винесено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП. Оскільки вказана особа перебувала на території України без законних підстав, у відповідності до міграційного -законодавства, компетентними органами було винесено рішення про примусове видворення ОСОБА_6 з території України до країни походження або ж третьої країни.
Відповідач в судовому засіданні позов заперечив. Суду пояснив, що прибув на територію України разом із дружиною у 2015 році. Постійно проживав у м. Вишневому Київської області. Зі слів - працював у сфері ІТ-технології (вдома).
У 2017 році був обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України; перебував під слідством. 12.02.2024 року вироком Бориспільського міськрайонного суду Волинської області виправданий за ч. 2 ст. 307 КК України; визнаний винним за ч. 2 ст. 311 КК України та звільнений від відбування покарання за закінченням строків давності.
Запевнив, що звертався до відповідних органів міграційної служби для узаконення перебування на території України. На запитання головуючої відповідь, що покидати територію України не має бажання, оскільки до набрання вироком законної сили відносно нього, не виключено, що прокуратура скористається правом оскарження і такий процес може вплинути на його права.
Просив врахувати, що час затримання, викладений у протоколі про адміністративне затримання, не відповідає дійсності. Окрім того, при затриманні було порушено його право на захист, оскільки не забезпечено участь адвоката.
Звернув увагу, що має діючий паспорт громадянина російської федерації, який дає йому право на виїзд з України (закордонний паспорт, дійсний до 2025 року).
Представник відповідача - адвокат Крупінська Н.Л. просила у задоволенні позову відмовити з врахуванням наявності постійного місця проживання його довірителя на території України, міцних соціальних зв'язків - сім'ї.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 16.02.2024 року співробітниками ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області було затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, що підтверджується протоколом МКМ №000427 про адміністративне затримання.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення ПНМКМ 014524 від 16.02.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення виді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) грн.
Цього ж числа, співробітниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було прийнято рішення про примусове видворення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відібрано розписку про отримання зазначеного рішення.
На підставі рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 16.02.2024 року, відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території Україні.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI).
Частиною першою ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, окрім іншого, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Судом з'ясовано, що рішення про примусове повернення відносно іноземця органом міграційної служби не виносилось, оскільки при затриманні, у ОСОБА_7 були відсутні будь-які документи, які б підтверджували його особу та надавали право на самостійний виїзд з території України.
У ч. 1 ст.289 КАС України закріплено перелік підстав для органів міграційної служби звернутись до суду із позовом про затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України іноземця, серед яких наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.
Під час розгляду провадження судом встановлено наявність підстави - «можливе ухилення іноземця від виконання рішення про його примусове видворення», оскільки ОСОБА_4 категорично відмовився покидати територію України за наявності сім'ї на території України та бажання брати подальшу участь у судовому процесі відносно нього (за вироком Бориспільського міськрайонного суду).
За ідентичних підстав, на думку суду, існує й ризик втечі останнього.
Твердження відповідача щодо неможливості втечі та ризику переховування з підстав застосування до останнього Бориспільським міськрайонним судом Київської області запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту до набрання вироком законної сили, не спростовує можливу реалізацію вказаних ризиків іноземцем у денний час доби.
Щодо наявності у іноземця документа, який надає йому право на виїзд з території України (закордонний паспорт), як підстави для відмови у задоволенні позову, суд звертає увагу, що наявність такого документу, з врахуванням позиції іноземця (відмова покидати територію України), не може свідчити про добровільне повернення ОСОБА_7 до країни походження.
Окрім іншого, беззаперечним є той факт, що ОСОБА_4 перебував на території України з порушенням міграційного законодавства, що дає суду підстави вважати затримання останнього законним та виправданим.
Твердження відповідача щодо неможливості звернення до компетентних органів задля узаконення його перебування на території України з підстав того, що останній з 2017 року перебував під запобіжними заходами - тримання під вартою та домашній арешт, судом не береться до уваги, оскільки іноземець не був позбавлений можливості письмово звернутись із відповідними заявами до УМСУ.
Окрім того, наводить на сумнів бажання відповідача легалізувати свій статус на території України, оскільки з 2015 по 2017 роки (перебуваючи не під слідством), останній не звертався з таким проханням до державних органів України. Тобто, розуміючи, що має право на законне перебування на території України лише протягом 90 днів, він, будучи освідосмленим, що порушує законодавство України у сфері міграції, таким правом не скористався.
Згідно із ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Оскільки відповідач не має законних підстав для перебування на території України, не бажає покидати територію України, про що ствердив в судовому засіданні, українською мовою не володіє, а тому такий підлягає затриманню задля забезпечення примусового видворення за межі території України.
Водночас, суд вважає, що відпала потреба у ідентифікації іноземця, оскільки в судовому засіданні здобуто доказ протилежного.
Підстав для застосування щодо відповідача положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» в судовому засіданні не встановлено.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
Перебування іноземця в ПТПІ, не перешкоджає йому бути учасником судового процесу у кримінальному проваджені № 22017000000000338 від 11.09.2017 року.
Твердження відповідача щодо порушення його права на захист (відсутність адвоката) при затриманні, в сукупності з іншими оціненими судом обставинами, здобутими в судовому засіданні, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Окрім того, затримання, як процесуальний захід, врегулювано часовими рамками у національному законодавстві (72 год), що зобов'язують орган державної влади у вказаний термін доставити особу до суду задля надання особистих пояснень та бути вислуханим судом із дотриманням права на захист.
Керуючись статтями 9, 72-77, 241, 244, 246, 268-272, 288, 289 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців, але не довше моменту виконання рішення про примусове видворення.
Строк затримання рахувати з моменту фактичного затримання 16 год. 00 хв. 16.02.2024 року.
Рішення суду звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4А; код ЄДРПОУ 42552598).
Представник позивача - Мельник Михайло Миколайович, діє по довіреності № 8010/9-24 від 12.01.2024 року.
Відповідач: громадянин російської федерації ОСОБА_3 , місце перебування: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача - адвокат Крупінська Наталія Леонідівна, діє до дорученню № 001-030000264 від 19.02.2024 року.
Повний текст рішення складений 23 лютого 2024 року.
Суддя Ківерцівського районного суду /підпис/ Ю.Л. Сіліч