Справа № 761/22645/22
Провадження № 2/761/1727/2024
22 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва:
у складі:
головуючого судді Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.
представника позивача: ОСОБА_25.
представника відповідача 2: Берьозки Ю.В.
третьої особи 1: ОСОБА_3.
представника третьої особи 3: Вітер Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в залі суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни, ДП «Сетам», АТ «Сенс-Банк», приватного нотаріуса Чуловського Володимира Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання електронних торгів недійсними та скасування протоколу про їх проведення, визнання права власності на частку квартири, -
В жовтні 2022 р. до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни, ДП «Сетам», АТ «Сенс-Банк», приватного нотаріуса Чуловського Володимира Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання електронних торгів недійсними та скасування протоколу про їх проведення, визнання права власності на частку квартири, в якому позивач просила визнати виконавчий напис від 25.08.2017 р. № 17239, щодо звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. таким, що не підлягає виконанню. Визнати електронні торги, що відбулися 27 серпня 2018 року за протоколом N 354407, складеним Державним підприємством «Сетам» із придбання Учасником 2 лоту N 294841, квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 недійсними та скасувати протокол проведення електронних торгів. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 12.09.2003 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та почали проживати за адресою проживання і реєстрації чоловіка ОСОБА_6 - за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі подружжя спільно проживало, вело спільне господарство, мали шлюбно-сімейні відносини, вели спільний бюджет. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на майно - 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
За час свого життя ОСОБА_7 заповіт не складав, спадкування здійснювалось за законом. До спадкоємців першої черги за законом належить дружина ОСОБА_8 (позивач), яка спільно проживала з ОСОБА_9 та вели спільне господарство за адресою Квартири. На час відкриття спадщини ОСОБА_8 (позивач) постійно проживала разом з ОСОБА_9 та в порядку, передбаченому ч.3 ст.1268 ЦК України, прийняла спадщину, що відкрилась після його смерті.
Позивач вважає, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , на підставі ч. 5 ст.1268 ЦК України, та набула право власності на спадкову 1/3 частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
В жовтні 2018 р. позивач виїхала проживати в інше місце, а з початком війни до Німеччини.
21.07.2022 р. ОСОБА_8 за адресою свого місця проживання у Німеччині АДРЕСА_8 отримала з України Міжнародний Лист трекномер № rg040563203ua ПАТ «Укрпошта», від ОСОБА_3 , в якому містилося повідомлення від 05 липня 2022 р. про постанову Верховного суду від 03.05.2022 р. та Іпотечний договір від 19.08.2008 р. ОСОБА_6 та Виконавчий напис від 25.08.2017 р.
З 21.07.2022 р. ОСОБА_1 дізналась про те, що ОСОБА_5 , д. н. ІНФОРМАЦІЯ_2 , був власником 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , виконавчим написом від 25.08.2017 р. № 17239, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, власником 1/3 частки якої був ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказаний Виконавчий напис вчинено на підставі Іпотечного договору № 033/727405-IO від 19.09.2008 р. із додатковими угодами. Щодо вказаного Виконавчого напису було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2, боржником по якому виступав ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на спірну квартиру, яка продана на електронних торгах.
Позивач вважає виконавчий напис від 25.08.2017 р. № 17239, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. , таким що не підлягає виконанню, оскільки ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ні від Іпотекодержателя ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», ні від Приватного нотаріуса Чуловського Володимира Анатолійовича, номер свідоцтва 7425, жодних вимог про зміну строку виконання зобов'язання, дострокове погашення заборгованості та про звернення стягнення на предмет іпотеки - не отримували. Крім того, іпотекодавці були позбавлені можливості з'ясувати, за який період стягується заборгованість та перевірити законність нарахування відсотків і ймовірно штрафних санкцій. Звертає увагу, що подані банком нотаріусу документи не підтверджували безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, у зв'язку з чим виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням вимог закону і є таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилася примусова процедура продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, є таким, що не підлягає виконанню, позивач вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого напису, та інші похідні від них вимоги. Так, 24.09.2018 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 33 Закону України «Про іпотеку», Акта про проведені електронні торги ВП № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 26.03.2018 року, затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Шмідт Катериною Валеріївною , на підставі протоколу про проведені електронні торги від 27.08.2018 року № 294841, сформованого ДП «СЕТАМ», лот № 294841, посвідчено право власності на квартиру за ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що на час укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодавець втратив свою правоздатність у зв'язку зі смертю, то iпотекодержатель не мiг вiд його iменi укладати будь-які договори; договір укладено з порушенням вимог Закону України N 1304-VI «Про мораторій стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті (далі Закон України № 1304-VII), житлове майно - предмет іпотеки не може бути примусово відчужене в порядку статті 38 Закону про іпотеку; Закон про мораторій забороняє примусове стягнення на єдине житло предмет іпотеки без згоди власника, зокрема в позасудовому порядку шляхом набуття права власності за іпотеко держателем; мораторій є відтермінуванням зобов'язання, а тому не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно; оцінка майна (квартири), проведена на замовлення приватного виконавця, не відповідає дійсній вартості та занижена. Оцінка не погоджена із сторонами Виконавчих проваджень; неправомірні дії приватного виконавця призвели до порушення прав та законних інтересів власника квартири - спадкоємців ОСОБА_6 - позивача ОСОБА_1 . Звертає увагу, що в квартирі проживала та були зареєстровані ОСОБА_10 та малолітня дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому приватний виконавець відповідно до вимог Закону зобов'язаний був звернутися до територіального органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації для одержання дозволу на реалізацію майна, в якому проживає малолітня дитина. Крім того, відповідач не призначив зберігача у порядку, встановленому статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказане стало підставою для звернення до суду.
У відзиві на позов представник відповідача 4 заперечує щодо його задоволення, зазначає, що права позивача не порушені, предмет іпотеки - 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не входить та не могла входити до складу спадщини, оскільки була реалізована з прилюдних торгів за життя ОСОБА_5 для вчинення виконавчого напису було надано всі передбачені законом документи, які підтверджують безспірність заборгованості, в тому числі виписку з особового рахунку. Жодних доказів на виконання умов кредитного договору щодо виконання грошового зобов'язання матеріали справи не містять. Письмова вимога про усунення порушень виконання зобов'язання направлялась боржнику. Вважає, що банком та приватним нотаріусом дотримано вимоги законодавства при вчиненні виконавчого напису. (а.с. 179-188 т.1) Подав заяву про застосування строку позовної давності, до вимог про оскарження прилюдних (електронних) торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність протягом трьох місяців з дня їх проведення. Електронні торги були проведені у 2018 році, а позивач звернулась до суду з позовом у 2022 році. (а.с. 202-203 т.1)
Третя особа 1 подала письмові пояснення, в яких позов підтримує, зазначає, що він, як сторона кредитного договору має квитанції про сплату заборгованості за кредитним договором, а банк свій розрахунок не надавав і письмової вимоги про усунення порушень виконання зобов'язань не надсилав. Належний розрахунок заборгованості Іпотекодавцям - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - не направляв. Іпотекодавці були позбавлені можливості з'ясувати, за який період стягується заборгованість та перевірити законність нарахування відсотків і штрафних санкцій. При здійснені виконавчого напису від 25.08.2017р. №17239 Приватним нотаріусом Чуловським В.А., документів, що підтверджують безспірність заборгованості банком надано не було. Вважаює, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від банку та від Іпотекодавців первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його можливого погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Крім того, нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі неналежно посвідченого кредитного договору. Звертає увагу, що ОСОБА_8 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , вона набула право власності на спадкову 1/3 частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки проживала з спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 5-7 т.2)
Третя особа 3 подала письмові пояснення, в яких позов підтримує, просить врахувати інтереси дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 63-64 т.2)
У відзиві на позов представник відповідача 2 заперечує щодо його задоволення зазначає, що 24.03.2018 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_4, № НОМЕР_2, НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису від 25.08.2017 № 17239 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. про звернення стягнення на:квартиру АДРЕСА_2 , (далі-«Предмет іпотеки»). Власником Предмета іпотеки є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Зазначене нерухоме майно на підставі Іпотечного договору № 033/727405-ІО, посвідченого 19 вересня 2008 року Бочаровою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу , за реєстровим номером 4045, Договору про внесення змін , посвідченого 29 липня 2009 року, Бочаровою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу , за реєстровим номером 2798, Договору про внесення змін, посвідченого 14 вересня 2012 року Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу , за реєстровим номером 1879, (далі -«Іпотечний договір»), було передано в іпотеку в забезпечення зобов'язань по Договору кредиту № 033/727401-KR від 19 вересня 2008 року, (далі - «Кредитний договір»), кредитом, за яким є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК», (код ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, п/р НОМЕР_1 , МФО 300023). Боржником по Кредитному договору є ОСОБА_3 . Боржник належним чином проінформований відповідно до чинного Законодавства про початок примусового виконання на підставі зазначеного виконавчого документу. 13.04.2018 приватним виконавцем постановами про опис та арешт майна (коштів) боржника № № НОМЕР_4, № НОМЕР_2, НОМЕР_3 проведено опис квартири АДРЕСА_2 . На виконання зазначених вимог описане майно передано на зберігання представнику стягувача ОСОБА_12 19.04.2018 винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме: ТОВ «Меркурій Партнерс». 23.04.2018 до приватного виконавця надійшов звіт про вартість описаного майна боржника з висновком, відповідно до якого вартість іпотечного майна складає 1430625,00 грн. 23.04.2018 за вих 637 на адресу ОСОБА_5 , зазначену у виконавчому документі направлено повідомлення про визначення вартості описаного майна боржника. 23.04.2018 приватним виконавцем передано вказане нерухоме майно для реалізації до ДП «СЕТАМ». 16.04.2018 приватним виконавцем направлено вимогу до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА щодо надання інформації про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 . 23.04.2018 до приватного виконавця надійшла відповідь на вказану вимогу, якою проінформовано, що у зазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_10. Згідно з протоколом від 27.08.2018 № 354407 ДП «СЕТАМ» торги відбулися щодо квартири АДРЕСА_3 . Переможець торгів ОСОБА_2 , який сплатив на рахунок виконавця 951365,62 грн. 07.09.2018 виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка отримана ОСОБА_5 12.09.2018. 20.09.2018 приватним виконавцем видано акт про проведені електронні торги НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, який є підставою для видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Крім цього, звертає увагу, що позивач не надала докази свого правонаступництва, а саме: копію заяви про прийняття спадщини, поданої у встановлені законом строки; докази спільного проживання із спадкодавцем на момент його смерті, що могло б свідчити про прийняття нею спадщини;копію свідоцтва про право на спадщину тощо.На момент смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 не була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця, а відтак - не є такою, яка прийняла спадщину після його смерті у зв'язку із спільним проживанням із спадкодавцем.Крім цього, в момент видачі нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціону) не вчинюється правочин, а лише констатується факт підтвердження права власності, яке вже виникло. Крім цього, виконавче провадження було здійснено, а частка у квартирі відчужена ОСОБА_2 за життя та повної обізнаності ОСОБА_5 , при цьому ним не вчинялося жодних дій для оскарження дій приватного виконавця Шмідт К.В. або виконавчого напису №17239, виданого 25.08.2017 приватним нотаріусом Чуловським В.А., що означає, враховуючи принцип диспозитивності, що ОСОБА_5 не вважав свої права порушеними.Вважає, що у позивачки відсутнє право на оскарження виконавчого напису, торгів, дій приватного виконавця Шмідт К.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_2, боржником за яким був ОСОБА_5 , яке є закінченим 07.09.2018 на підставі п.15 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Також звертає увагу, що неповнолітня особа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована боржником в іпотечному нерухомому майні після укладення договору іпотеки із стягувачем без згоди стягувача та повідомлення про це органів опіки і піклування. Крім цього, позивачем не надано доказів, які б підтвердили поширення на спірні правовідносини Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Ані після відкриття виконавчих проваджень, ані після передачі майна на торги, ані після його продажу на торгах боржник жодного разу не повідомляв приватного виконавця Шмідт К. В. про наявність підстав для застосування мораторію, а також не оскаржував дії та рішення приватного виконавця Шмідт К. В. на зазначених підставах. Крім цього, за договором про внесення змін до іпотечного договору №013/727405-ІО від 14.09.2012 внесено зміни до договору іпотеки у зв'язку із зміною валюти основного зобов'язання, після чого сума кредиту мала повертатись кредитору у гривнях, а тому зобо'язання боржника за основним зобов'язанням мало бути у гривні, а відтак, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не застосовується до спірних правовідносин. Також позивачем не доведено порушень норм Порядку реалізації арештованого майнапід час проведення оскаржуваних торгів, впливу таких порушень на результат електронних торгів та порушення законних прав позивачки у результаті проведення електронних торгів. Подав заяву про застосування строків позовної давності, який розпочав перебіг з 20.09.2018 р., а позов до суду надійшов в жовтні 2022 р. ОСОБА_1 могла довідатись ще за життя ОСОБА_5 про факт існування виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого відкрито виконавчі провадження щодо стягнення на спірне у цій справі майно; факт існування виконавчих проваджень, відкритих на підставі оскаржуваного виконавчого напису; факт проведення торгів у виконавчих провадженнях; факт оформлення права власності на спірне у цій справі за переможцем торгів, здійснених у межах виконавчих проваджень. (а.с. 9-20 т.4)
Ухвалою судді від 03.11.2022 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 21.02.2023 р. витребувано в АТ «Сенс банк» письмові докази.
Ухвалою суду від 18.05.2023 р. . витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича письмові докази.
Ухвалою суду від 28.09.2023 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено судовий розгляд по суті.
В судовому засіданні представник позивача та треті особи 1, 3 позов підтримали, просили його задовольнити.
Представники відповідачів 2, 3 заперечили щодо задоволення позову.
Відповідачі 1, 4 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не відомі.
Третя особа 2 в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі.
Суд, вислухавши пояснення присутніх учасників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 були власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.10.2005 р.
25.08.2017 р. приватним виконавцем Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис № 17239, яким запропонованозвернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , передану власниками на підставі іпотечного договору від 19 серпня 2008 року № 033/727405, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С. В., іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», в забезпечення виконання ОСОБА_3 кредитного договору від 19 вересня 2008 року№ 033/727401-KR.
На а.с. 30-70 т.4. - копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису №17239 від 25.08.2017 р.
В рамках виконавчого провадження, 27 серпня 2018 року ДП «Сетам» проведено електронні торги з реалізації арештованого майна - предмета іпотеки квартири АДРЕСА_3 .
Результати проведення електронних торгів оформлено протоколом
№ 354407, переможцем торгів став учасник № 2 - ОСОБА_2
24 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», статті 33 Закону України «Про іпотеку», акта про проведені електронні торги ВП № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 20 вересня 2018 року, затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шмідт К. В., на підставі протоколу про проведені електронні торги від 27 серпня 2018 року № 294841, сформованого ДП «Сетам», лот № 294841, посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 .
Позивач звернулась до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання електронних торгів недійсними та скасування протоколу про їх проведення, визнання права власності на частку квартири.
Відповідно до статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 16.10.2020 р. у справі № 910/12787/17).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
У постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 926/1172/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18 вказано, що виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК України, підставою для захисту судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення. Згідно з вимогами статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов'язаний довести в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звертаючись до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання електронних торгів недійсними та скасування протоколу про їх проведення, визнання права власності на частку квартири, позивач зазначає, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 на підставі ст. 1268 ч.5 ЦК України, а тому вона набула право власності на спадкову 1/32 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 12.09.2003 р. перебували у шлюбі. (а.с. 59 т.2)
ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 помер.
ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 на час смерті ОСОБА_5 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Обставини постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час його смерті позивач обґрунтовує показами свідків.
Так, свідок ОСОБА_3 (батько ОСОБА_5 ) пояснив суду, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 була приватизована на трьох осіб: ОСОБА_3 , його сина ОСОБА_5 та дружину ОСОБА_13 . З моменту одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_1 постійно проживали у вказаній квартирі, вели спільне господарство, забезпечували один одного, здійснювали ремонт. Позивач ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою проживання її батьків, але постійно проживала спільно з ОСОБА_5 та його батьками адресою: АДРЕСА_1 . Через місяць після смерті ОСОБА_5 їх примусово виселили, вони перестали проживати у вказаній квартирі, а ОСОБА_1 виїхала за кордон. У вказаній квартирі постійно проживали до моменту виселення ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_14 , їх син ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_1 .Періодично у вказаній квартирі також проживав син ОСОБА_3 - ОСОБА_15 з дитиною. Крім ОСОБА_1 на спадщину після смерті ОСОБА_5 ніхто не претендував, вважає,що вона фактично прийняла спадщину.
Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що з сім' єю ОСОБА_17 знайомий з дитинства, проживали в одному дворі. В квартирі на АДРЕСА_9 проживали ОСОБА_19 , його дружина ОСОБА_20 , їх син ОСОБА_21 та його дружина ОСОБА_22 . Часто бачив ОСОБА_6 з дружиною ОСОБА_22 біля будинку, вони жили разом. У квартирі ОСОБА_17 фактично не був.
Свідок ОСОБА_23 пояснив суду, що товаришував з сином ОСОБА_3 - ОСОБА_24 , знав добре ОСОБА_6 , спільно відпочивали, проходив до них у гості в квартиру АДРЕСА_5 . ОСОБА_22 та ОСОБА_21 після весілля постійно там жили. Після смерті ОСОБА_21 допомагав з переїздом з вказаної квартири.
Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позовом є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
В предмет позову ОСОБА_1 не входило встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Тлумачення статей 1268, 1269 ЦК України свідчить, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені
у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 128/2209/19).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно із пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця на момент смерті спадкодавця зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 227/5018/21
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20.
У даній справі необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 як спадкоємця першої черги зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час його смерті.
Між тим, вказані обставини повинні досліджуватись в рамках окремого позову про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Судового рішення про встановлення вказаного факту матеріали справи не містять.
Варто також зазначити, що окрім показів свідків, позивач не довела факт її проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, жодних належних та допустимих письмових доказів на підтвердження вказаних обставин надано не було.
Разом із тим, заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 у шестимісячний строк з часу його смерті, як це передбачено частиною першою статті 1269 ЦК України, ОСОБА_1 також не подала.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Матеріали справи також не свідчать про те, що ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
Врахувавши вимоги вказаних норм права та надавши належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в рамках розгляду цієї справи не встановлено того, позивач постійно проживала з спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, а з наданих позивачем доказів (показів свідків) вказаний факт не вбачається. Судового рішення про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини також не надано.
З огляду на викладене, позивач, місце проживання якої на час відкриття спадщини було відмінним від місця проживання спадкодавця, не прийняла спадщину в установленому законом порядку та не подала нотаріусу у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про прийняття спадщини.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження N 61-12472св22).
На суд покладено обов'язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
Такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 29.10.2020 у справі № 917/814/16, від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18, від 28.01.2020 у справі № 912/653/19, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі № 910/19581/16, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15.
При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.
Враховуючи викладені обставини, права позивача оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса та електронними торгами не порушені, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Варто також зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 200/13852/17 (провадження № 61-46088св18) зазначено, що «встановлено, що іпотекодавцем майна, відносно якого нотаріус вчинив виконавчий напис, є ОСОБА_3, правовідносини щодо вчиненого виконавчого напису виникли між кредитором, боржником та іпотекодавцем, які вчинений виконавчий напис не оспорювали. Позивач як дружина іпотекодавця надала згоду на передачу майна в іпотеку, що не оспорює. Звернувшись до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання, ОСОБА_1 посилалась на відсутність підстав для вчинення виконавчого напису, оскільки сума боргу була небезспірною. Задовольняючи такі позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, також виходили із того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не переконався у безспірності суми кредитного боргу, проте не врахували, що позивач не є стороною кредитного та іпотечного договорів, а сторони за договорами - кредитор, боржник та іпотекодавець не заперечують та не оспорюють вчинення виконавчого напису нотаріуса, у тому числі й з огляду на розмір боргу. З урахуванням встановлених обставин та відсутності у позивача статусу іпотекодавця спірного майна, згоду на передачу якого в іпотеку вона надала при укладенні договору іпотеки, правових підстав вважати, що вчиненим виконавчим напису будь-яким чином порушуються права чи інтересу позивача, які підлягають судовому захисту, немає». Крім цього, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 523/1585/17 (провадження № 61-9826св21) вказано, що «[…] встановлено, що іпотекодавцем майна, відносно якого нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис, є ОСОБА_2 (майновий поручитель), стягувачем - АТ «Райффайзен банк Аваль», боржником - Фірма «Медтерм» у формі ТОВ. Позивач як чоловік іпотекодавця надав згоду на передачу майна в іпотеку та не є стороною кредитного або іпотечного договорів. […] За таких обставин немає підстав вважати, що вчиненням оспорюваного виконавчого напису порушуються права чи інтересу позивача, який не є стороною кредитного та іпотечного договорів (кредитором, боржником або іпотекодавцем) та лише надав згоду на передачу майна в іпотеку як подружжя іпотекодавця, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір іпотеки, відповідно, який і є учасником спірних правовідносин».
Крім цього, представники відповідачів просили застосувати позовну давність до вимог позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)».
З огляду на те, що позовні вимоги залишено без задоволення, відсутні підстави для застосування позовної давності.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 215, 217, 1217, 1261, 1268, 1269 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 5, 13, 81, 141, 223, 258-259, 268, 272-273, 354-353 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни, ДП «Сетам», АТ «Сенс-Банк», приватного нотаріуса Чуловського Володимира Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання електронних торгів недійсними та скасування протоколу про їх проведення, визнання права власності на частку квартири, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .
приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Шмідт К.В., адреса м.Київ, вул..Вознесенський узвіз, 23В, оф.8.
ДП «Сетам», адреса: м.Київ, вул..Стрілецька, 4-6.
АТ «Сенс-Банк», адреса: м.Київ, вул..Велика, Васильківська, 28.
приватний нотаріус Чуловський В.А., адреса: АДРЕСА_7 .
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 .
Служба у справах дітей Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, адреса м.Київ, бульв.Т.Шевченка, 26/4.
Повне рішення виготовлено 26.02.2024 р.
Суддя: Андрій Осаулов