Справа № 761/18435/22
Провадження №1-кп/761/1645/2024
Іменем України
25 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Шевченківського районного суду м. Києва у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження № 420 160 000 000 026 96 від 06.10.2016, у якому
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт Первомайське Первомайського району АР Крим, громадянка України, з вищою освітою, яка мешкає за адресою - АДРЕСА_1 , не судима,
обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 08.04.2014 № 1183-VІІ),
Обвинувачена ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, вчинила державну зраду за нижченаведених обставин.
Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено Постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014, коли здійснено фіксацію перших випадків порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у АР Крим.
Збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації 27.02.2014 захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради АР Крим. Президент Російської Федерації, порушуючи міжнародне право, чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 01.03.2014, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України - АР Крим та м. Севастополя.
Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада АР Крим 16.03.2014 провела псевдореферендум про входження АР Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації. Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Це підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України».
Верховна Рада АР Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому 17.03.2014 проголосила Крим незалежною державою.
Самозвані представники АР Крим та м. Севастополя 18.03.2014 підписали з Президентом Російської Федерації «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб'єктів». У такий протиправний спосіб відбулася незаконна і поспішна оборудка для того, щоб створити видимість правомірності збройного вторгнення Російської Федерації та незаконної анексії частини території України.
Наведені факти свідчать про активну підривну діяльність Російської Федерації та її федеральних органів, яка виражається в окупації території України, що триває до теперішнього часу.
Продовжуючи підривну діяльність проти України, військовослужбовці, співробітники спецслужб, правоохоронних органів та інших органів державної влади Російської Федерації утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові.
Так, статтею 9 Федерального конституційного закону Російської Федерації № 6-ФКЗ від 21.03.2014 «Про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і утворення у складі Російської Федерації нових суб'єктів - Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя» створено суди Російської Федерації на території Криму та міста Севастополя.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог Конституції України, якими передбачено обов'язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя ОСОБА_5 , обіймаючи посаду судді Апеляційного суду міста Севастополя, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок у створення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
Обвинувачена, знаючи про тимчасову окупацію з 20.02.2014 Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, на порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо включення території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Севастопольский городской суд» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Севастополі упродовж березня - квітня 2014 року, продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого Указом Російської Федерації від 19.12.2014 № 786 призначена на посаду судді так званого «Севастопольського городского суда», чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території АР Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації АР Крим з боку громадян України на території АР Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Судовий розгляд цього кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia) ОСОБА_5 , яка показань суду не надавала, будь-яких клопотань від останньої до суду не надходило.
Захисник вважав, що вина ОСОБА_5 не доведена поза розумним сумнівом через неможливість захисту здійснити комунікацію з обвинуваченою та неможливістю отримання від ОСОБА_5 показань та інших доказів від час судового розгляду.
Суд зазначає, що під час судового розгляду обвинуваченій створено передбачені кримінальним процесуальним законом можливості бути обізнаною про кримінальне правопорушення щодо неї та взяти участь у розгляді справи як безпосередньо, так і за допомогою технічних засобів зв'язку.
Відмова обвинуваченої від реалізації свого права бути присутньою у судовому засіданні під час розгляду справи щодо неї розцінюється судом як використання ОСОБА_5 гарантованого пп. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 63 Конституції України права на свободу від самозвинувачення та самовикриття.
Суд, дослідивши у відповідності до ст. 94 КПК всебічно, повно та неупереджено усі обставини кримінального провадження, дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбачено ч. 1 ст. 111 КК, доведена сукупністю належних та допустимих доказів.
Так, судом визнано таким, що не потребує доказування факт, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб'єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у цьому випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, скоєного внаслідок прийняття таких актів; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01.03.2014 № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ надано згоду останньому на використання ЗС РФ на території України.
Верховною Радою АР Крим 06.03.2014 прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від 07.03.2014 № 261/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України від 14.03.2014 № 2-рп/2014 визнана неконституційною.
Постановою Верховної Ради АР Крим від 11.03.2014 прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 визнана неконституційною.
Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII Верховна Рада АР Крим розпущена.
Представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» 17.03.2014 прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову № 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».
«Державна рада Республіки Крим» 18.03.2014 підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття «Республіки Крим» до складу РФ, та утворення у складі РФ нових суб'єктів, який вже 19.03.2014 рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014.
«Державна рада Республіки Крим» 11.04.2014 прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб'єкта Російської Федерації.
Верховною Радою України 15.04.2014 прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації.
Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 № 68/262 «референдум», проведений в АР Крим 16.03.2014, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2016 № 71/205 та від 19.12.2017 № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь (Україна), районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)» від 22.12.2018 послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку Російської Федерації внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим, підтверджено невизнання її анексії.
Зазначені та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК (в редакції Закону від 08.04.2014 № 1183-VІІ) підтверджується:
- листом Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_6 щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення суддями АР Крим, у тому числі ОСОБА_5 , злочину, передбаченого ст. 111 КК;
- листом Департаменту контррозвідки СБ України від 14.06.2016 № 2/2/8-22047, відповідно до якого ОСОБА_5 перебуває на території АР Крим;
- Указом Президента України від 23.03.2004 № 358/2004, відповідно до якого ОСОБА_5 переведено на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим;
- рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23.09.2005, відповідно до якого ОСОБА_5 рекомендовано для обрання на посаду судді апеляційного суду міста Севастополя безстроково;
- постановою Верховної Ради України, відповідно до якої ОСОБА_5 обрано на посаду судді апеляційного суду міста Севастополя безстроково;
- протоколом огляду інтернет-видань від 18.09.2021 з додатками, відповідно до якого проведено огляд офіційного вебсайту Президента Російської Федерації та Верховного Суду Російської Федерації щодо діяльності суддів на території АР Крим та м. Севастополя. Вказаним оглядом виявлено Федеральний Закон Російської Федерації від 23.06.2014 № 154-ФЗ «О создании судов Российской Федерации та территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» та Указ Президента Російської Федерації про призначення ОСОБА_5 суддею «Севастопольского городского суда»;
- рішенням ВККС України від 10.11.2015 № 3009/дп-15, відповідно до якого рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення судді апеляційного суду міста Севастополя ОСОБА_5 у зв'язку із порушенням присяги судді;
- рішенням Вищої ради юстиції від 24.12.2015 № 1206/о/15-15, відповідно до якого вирішено внести подання до Верховної Ради України про звільнення за порушення присяги судді апеляційного суду міста Севастополя ОСОБА_5 ;
- постановою Верховної Ради України від 19.04.2016 № 1300-VIII, відповідно до якої ОСОБА_5 звільнено з посади судді апеляційного суду міста Севастополя, у зв'язку з порушенням присяги судді;
- протоколом огляду інтернет-видань від 07.04.2015 з додатками, відповідно до якого слідчим відділу Генеральної прокуратури України проведено огляд офіційного сайту Президента Російської Федерації щодо призначення суддів судів АР Крим та міста Севастополя. Зазначеним оглядом встановлено, що ОСОБА_5 призначено на посаду судді незаконно створеного суду «Севастопольский городской суд»;
- протоколом огляду інтернет-видань від 02.02.2015, відповідно до якого слідчим відділу Генеральної прокуратури України проведено огляд інформації, яка міститься на інтернет-сайтах, посилання на які є у заяві ОСОБА_7 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109, ст. 110, ст. 110-2 КК;
- протоколом огляду Інтернет-видань від 11-18.06.2015 з додатками, відповідно до якого слідчий відділу Генеральної прокуратури України провів огляд вебсайтів, на яких розміщені рішення суддів судів незаконно створеної Республіки Крим, у тому числі міста Севастополя. Вказаним оглядом виявлено рішення так званого судового органу тимчасово окупованої території півострова Крим - «Апелляционного суда г. Севастополя», постановлених ОСОБА_5 у справах № 33-196/2014 від 16.10.2014 та № 33-380/2014 від 23.10.2014 на підставі законодавства Російської Федерації;
З досліджених доказів судом убачається, що ОСОБА_5 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, починаючи з березня 2014 року не склала своїх повноважень судді та не вчинила будь-яких дій для звільнення її з цієї посади.
Натомість, обіймаючи посаду судді так званого «Севастопольского городского суда» на окупованій території АР Крим, ОСОБА_5 здійснювала правосуддя на підставі законодавства Російської Федерації та ухвалювала рішення у справах, де сторонами провадження були незаконно утворені органи, внаслідок анексії Російською Федерацією півострова Крим, що у сукупністю з дослідженими вище доказами свідчить про те, що обвинувачена надала допомогу державним органам РФ у проведенні підривної діяльності проти України, таким чином спричинила шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
При цьому здійснення ОСОБА_5 дій від імені РФ свідчить, що обвинувачена забезпечувала становлення та зміцнення окупаційної влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_5 є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК та на день ухвалення цього вироку залишається громадянкою України, незалежно від місця її проживання, а фактичне набуття ОСОБА_5 громадянства РФ не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянином України.
У той же час, вибір ОСОБА_5 залишитися та проживати на тимчасово окупованій території України не розглядається як підстава для кримінального переслідування.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК, у межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та у сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК (в редакції Закону № 1183-VІІ від 08.04.2014), поза розумним сумнівом.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК (в редакції Закону № 1183-VІІ від 08.04.2014).
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
Обираючи обвинуваченій ОСОБА_5 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму і ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Зокрема, судом враховано, що обвинувачена ОСОБА_5 здійснювала умисні дії від імені держави, яка окупувала та анексувала частину території України.
Обставин, які б відповідно до вимог ст. 66, 67 КК пом'якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_5 , маючи правовий зв'язок з Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов'язках, будучи особою, яка склала присягу судді, відповідно до якої зобов'язана здійснювати правосуддя від імені України, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, на порушення зазначених зобов'язань, здійснила державну зраду.
Також враховуючи особу обвинуваченої, яка не судима, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 1 ст. 111 КК (в редакції Закону № 1183-VІІ від 08.04.2014).
Таке покарання ОСОБА_5 , на переконання суду, є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею кримінальних правопорушень.
Даних щодо наявності процесуальних витрат у кримінальному провадженні прокурором не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 08.04.2014 № 1183-VІІ), та призначити їй покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обраховувати з дня звернення вироку до виконання, тобто з дня фактичного взяття її під варту.
На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_1