28.11.07
Справа №АС12/534-07.
Господарський суд Сумської області у складі судді Костенко Л.А.
При секретарі судового засідання Бардаковій О.М.
За участю представників сторін:
Від позивача - Атаманов О.Г.
Від відповідача - Супрунов І.Ю.
Розглянувши матеріали справи № АС 12/534-07
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Докат», м. Суми
до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми
про скасування рішення
Предмет спору: Позивач звернувся з адміністративним позовом про скасування рішення Управління пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми № 204 від 15 березня 2007 року про застосування фінансових санкцій в сумі 1 050 грн.
Відповідач вимоги позивача не визнав, про що надав суду заперечення.
В судовому засіданні відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалися перерви з 25.10.2007 року до 12 год. 00 хв. 22.11.2007 року та з 22.11.2007 року до 11 год. 20 хв. 28.11.2007 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми проведена перевірка позивача з питань правильності повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду за період з 01.01.2007 року по 01.01.2007 року, складений акт перевірки від 01.03.2007 року № 52/3-26 та прийняте відповідачем рішення № 204 від 15.03.2007 року про застосування до позивача фінансової санкції в сумі 1 050 грн. за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внесків.
Позивач не погоджується з застосуванням штрафної санкції, просить суд скасувати рішення відповідача, посилаючись на слідуючі обставини: Позивач визнає, що допустив помилку при нарахуванні страхових внесків за квітень - червень 2004 року, але вказує, що самостійно виправив її, подавши пояснювальну записку від 30.07.2005 року відповідачу, та відобразивши донараховані внески в звітності за липень 2005 року. Позивач вважає, що лист наданий до відповідача відповідає вимогам п. 3 ст. 20 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 07.09.2003 року (надалі Закон), яким передбачено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі звітності, що надається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують заробітну плату (доход), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Позивач пояснив, що лист наданий до пенсійного органу відноситься саме до категорії інших документів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону позивач є страхувальником і зареєстрований як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України Зарічному районі м. Суми.
Ч. 2 ст. 17 Закону встановлені обов'язки страхувальників, серед яких нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески; подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Ч. 6 ст. 18 Закону визначає, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Нарахування страхових внесків здійснюється у відповідності до ст. 19 Закону, за якою об'єктом нарахування внесків до Пенсійного фонду для позивача є суми фактичних витрат на оплату праці працівників. Згідно з п.3 ч.9 ст.106 Закону, за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).
В ході документальної перевірки позивача виявлено факт заниження суми виплат, на які нараховуються страхові внески за липень 2005р. на суму 1050,00 грн., що відображено в акті перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду від 01.03.2007р. № 52/3-26 (копія знаходиться в матеріалах справи).
Згідно п. З ч. 9 ст. 106 Закону та пп. 9.3.3 п. 9.3 розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2001р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, із змінами та доповненнями за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, надається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу). Крім того, Законом не передбачено звільнення від фінансової відповідальності за умови виправлення помилки чи усунення порушення.
Страхувальник зобов»язаний вести облік виплат (доходу) за кожним календарним місяцем та відповідно до п.1 ст. 19 нараховувати внески на суми фактичних витрат на оплату праці працівників. Згідно з п.4 цієї ж статті, страхувальник повинен подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до пп. 11.11 п. 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 (далі -Інструкція) підприємства, установи та організації щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків, за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції.
Таким чином, посилання позивача на ч. З ст. 20 Закону № 1058 щодо надання йому права подавати звітність до територіальних органів Пенсійного фонду в іншій формі ніж встановленою інструкцією є помилковою.
Дійсно, зазначена норма Закону № 1058 надає право територіальним органам Пенсійного фонду проводити обчислення страхових внесків на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Але самостійне обчислення фонду оплати праці та страхових внесків за відповідні базові звітні періоди здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду лише при перевірці страхувальника.
Зважаючи на викладене вище, позивач не мав права проводити зарахування заробітної плати за II квартал 2004 р. та страхових внесків за відповідні базові звітні періоди ні на підставі листа ТОВ «Докат» від 30.07.2005р. № 8, ні на підставі інших документів, ніж затверджених Інструкцією.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про законність прийнятого відповідачем рішення № 204 від 15.03.2007 року.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Докат», м. Суми про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми від 15.03.2007 року № 204 - відмовити.
2. Постанова суду може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Сумської області.
3. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.