Справа №: 398/5063/21
провадження №: 2/398/131/24
Іменем України
"02" лютого 2024 р.
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючої судді Нероди Л.М.,
за участю секретаря Міщенко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних тогах,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , та просить в рахунок заборгованості за кредитним договором № 11317509000 від 19.03.2008 року, яка складає 11 858,21Доларів США, що еквівалентно 312474,58 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки, на прилюдних торгах, за початковою ціною, яка буде визначена при його примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на таке майно на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Представник позивача посилається на те, що 19.03.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11317509000.
Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, в сумі 21000 доларів США, зі сплатою: 12,4 % річних та кінцевим строком повернення 19.03.2038 року, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредитні кошти(кредит), сплатити проценти за користування кредитом(грошовими коштами) та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором. 19.03.2008 року, ОСОБА_1 уклав з ПАТ «УкрСиббанк» іпотечний договір, посвідчений Радовою С.В. приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 443. Відповідно до умов іпотечного договору, іпотековавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне майно: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Квартира, яка є предметом іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 19.03.2008 року, Радовою С.В. приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 443.
12 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» був укладений договір факторингу № 1 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки № 5207-5208, відповідно до умов яких ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової та майнової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «Укрсиббанк», включно і за кредитним договором № 11317509000 від 19.03.2008 року та іпотечним договором, посвідчений Радовою С.В. приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 443.
Відповідачем,ігноруються вимоги чинного законодавства та не виконуються умови Договору про надання споживчого кредиту №11317509000 від 19.03.2008року. В порушення умов Кредитного договору, а також чинного законодавства (ст.509,526,1054ЦК України), позичальник свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 26.10.2021року,сума заборгованості відповідача перед TOB КЕЙ-КОЛЕКТ»,за договором про надання споживчого кредиту становить:11 858,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 312 474,58 грн., з яких: 8379,60 доларів США, що за курсом НБУ становить 220810,10 грн. заборгованість за основною сумою; 3478,61 доларів США, що за курсом НБУ становить 312 474,58 грн. заборгованість по відсоткам. А тому, просять в рахунок заборгованості за кредитним договором № 11317509000 від 19.03.2008 року, яка складає 11 858,21Доларів США, що еквівалентно 312474,58 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки, на прилюдних торгах, за початковою ціною, яка буде визначена при його примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на таке майно на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, правом надати відзив не скористався.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області суду від 22.11.2021 року відкрито провадження у справі та призначено спрощене судове засідання.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
19.03.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11317509000.
Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, в сумі 21000 доларів США, зі сплатою: 12,4 % річних та кінцевим строком повернення 19.03.2038 року, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредитні кошти(кредит), сплатити проценти за користування кредитом(грошовими коштами) та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором
19.03.2008 року, ОСОБА_1 уклав з ПАТ «УкрСиббанк» іпотечний договір, посвідчений Радовою С.В. приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 443. Відповідно до умов іпотечного договору, іпотековавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне майно: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Квартира, яка є предметом іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 19.03.2008 року, Радовою С.В.приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 443.
12 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» був укладений договір факторингу № 1 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки № 5207-5208, відповідно до умов яких ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової та майнової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «Укрсиббанк», включно і за кредитним договором № 11317509000 від 19.03.2008 року та іпотечним договором, посвідчений Радовою С.В. приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 443.
Таким чином, у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору 11317509000 від 19.03.2008 року позичальником, станом на 26.10.2021 року заборгованість за кредитним договором за розрахунком позивача становить 11 858,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 312 474,58 грн., з яких: 8379,60 доларів США, що за курсом НБУ становить 220810,10 грн. заборгованість за основною сумою; 3478,61 доларів США, що за курсом НБУ становить 312 474,58 грн. заборгованість по відсоткам.
Вищезазначені суми заборгованості також підтверджуються виписками з рахунків.
19.03.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11317509000.
Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, в сумі 21000 доларів США, зі сплатою: 12,4 % річних та кінцевим строком повернення 19.03.2038 року, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредитні кошти(кредит), сплатити проценти за користування кредитом(грошовими коштами) та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором
19.03.2008 року, ОСОБА_1 уклав з ПАТ «УкрСиббанк» іпотечний договір, посвідчений Радовою С.В. приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 443. Відповідно до умов іпотечного договору, іпотековавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне майно: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Квартира, яка є предметом іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 19.03.2008 року, Радовою С.В. приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 443.
07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителяу власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.
Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Аналіз положень Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Отже, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Враховуючи, що спірна квартира, яка є предметом іпотеки за споживчим кредитом, використовується відповідачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому в задоволенні позову за необхідно відмовити.
Окрім того, суд звертає увагу, що статтею 355 Цивільного Кодексу України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Частиною другою цієї ж статті передбачено, що майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до статті 368 Цивільного Кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Частиною третьою цієї статті визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 60 СК України передбачено:«Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя».
Відповідно доч.1ст.63СК України визначено: «Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними».
Тобто, у розуміння ч. ч. 1, 2 ст. 60 та ч. 1 ст. 63 СК України, отримані за договором позики гроші та передані, у якості забезпечення, за договором іпотеки об'єкти нерухомого майна, є майном, що було набуте подружжям за час перебування у шлюбі, що визнається сторонами та підтверджується наявними у справі доказами.
За вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Стаття 578 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Так, відповідно до п. 1.6 Іпотечного договору, вбачається, що предмет іпотеки є спільною власністю подружжя і передається в іпотеку за згодою дружини Іпотекодавця, ОСОБА_2 , яка викладена в заяві підпис на якій засвідчено 19.03.2008 року Радовою С.В. приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 442.
Разом з тим, позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» не вказано в якості третьої особи ОСОБА_2 , оскільки спір по справі зачипає права та інтереси останньої.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Відповідно до ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмежень.
Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, положення Закону України «Про іпотеку» прямо вказують, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Умовами договору іпотеки сторони погодили, що звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду; або виконавчого напису нотаріуса; або застереження про задоволення вимог іпотеко держателя; або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справа № 199/8324/19 (провадження № 14-212 цс 21).
07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителяу власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.
Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Аналіз положень Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Отже, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Ураховуючи, що спірна квартира, яка є предметом іпотеки за споживчим кредитом, використовується відповідачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 346, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 37, 38Законом України «Про іпотеку», суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних тогах, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА