Справа № 405/918/24
провадження № 1-кс/405/418/24
15.02.2024 м. Кропивницький
Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Олександрія Кіровоградської області, громадянину України, з середньо-технічною освітою, військовослужбовцю військової служби за контрактом ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат", який перебуває на посаді водія господарчого відділення взводу забезпечення батальйону мобільних вузлів зв'язку військової частини НОМЕР_1 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", одруженому, маючому на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні, внесеному 22.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022120000000989,
12.02.2024 до Ленінського районного суду м. Кіровограда від заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий зазначив, що ОСОБА_4 бґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, наявність ризиків, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин, які викладені в клопотанні, шкода потерпілій стороні відшкодована в незначній частині.
Захисник заперечила відносно задоволення клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування чого вказала, що її підзахисний має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем служби та проживання; дорожньо-транспортна подія сталась півтора роки тому, від слідства не переховується та не уникає; не надано доказів, що її підзахисний буде впливати на свідків та потерпілих; нові кримінальне правопорушення вчинити не може, це припущення сторони обвинувачення; її підзахисний має право керування іншої категорії; ОСОБА_4 надавав матеріальну допомогу потерпілій; за півтора року з моменту вчинення дорожньо-транспортної пригоди належним чином виконує процесуальні обов'язки, відшкодовує шкоду; тримання під вартою не буде сприяти відшкодуванню шкоди потерпілій. Також наголосила на тому, що у потерпілої сторони є представника, перемовини з ним тривають, як тільки потерпіла визначиться із сумою, то ця сума буде відшкодована. За вказаних обставин просила застосувати до підзахисного менш суворий запобіжний захід, а саме - особисте зобов'язання, оскільки він постійно перебуває на території військової частини.
Підозрюваний підтримав позицію захисника.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного, захисника, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими воно обґрунтовується, дійшов до наступних висновків.
Слідчий суддею встановлено, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, за процесуального керівництва Кіровоградської обласної прокуратури, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 22.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022120000000989 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
12.02.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до змісту якої: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи військову службу на посаді водія господарчого відділення взводу забезпечення батальйону мобільних вузлів зв'язку військової частини НОМЕР_1 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", у званні «солдат», 22.11.2022 в темну пору доби, в порушення вимог ст.ст. 3, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в порушення п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, керував легковим автомобілем "ВАЗ-210994 20" реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухався вулиці Гетьмана Мазепи (колишня назва Героїв Сталінграду) зі сторони вулиці Садова в напрямку проспекту Соборного в місті Олександрія Кіровоградської області.
Під час руху у вказану напрямку, ОСОБА_4 , грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 "б" і "д" ПДР, позбавивши себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, щоб не наражати на небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху.
Так, під час руху в складних погодних та дорожніх умовах, які обумовлювалися темною порою доби, відсутністю вуличного освітлення та наявністю невстановленого вантажного автомобіля, який рухався в зустрічному напрямку, ОСОБА_4 був неуважним, діючи з протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, щоб мати можливість постійно контролювати рух транспортного засобу та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем.
ОСОБА_4 , в порушення вимог п. 12.3 ПДР, маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити, що проїзну частину вулиці Гетьмана Мазепи (колишня назва Героїв Сталінграду) зліва-направо, щодо напрямку руху керованого ним транспортного засобу, перебігає пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв'язку із чим мав оцінити дорожню обстановку, як небезпечну для подальшого руху, не вжив заходів для зменшення швидкості чи повної зупинки транспортного засобу, та в результаті чого, 22.11.2022 близько 18 години 50 хвилин на відстані 66,37 м. до будівлі автопозравочної станції "БРСМ" (колишня автозаправочна станція "RUR) за адресою вулиця Гетьмана Мазепи,16 (колишня назва Героїв Сталінграду) міста Олександрія Кіровоградської області допустив наїзд на останню.
Тобто, грубе порушення водієм ОСОБА_4 вищевказаних вимог ПДР перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась та у результаті якої пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно висновку № 27 від 22.08.2023 року судово-комісійної експертизи отримала тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми: забою головного мозку в лобних та скроневих частках, крововиливу під павутинну оболонку в тім'яних частках, перелому потиличної кістки в лівій мозочковій ямці, крововиливу в м'які тканини голови в лобній ділянці, садна лобу, тупої травми грудної клітини: забою легень, двобічного пневмотораксу, тупої травми кісток тазу: перелому верхньої гілки правої лобкової кістки, правої сідничної кістки, садна правого стегна, синців: на лівому стегні, по передній поверхні правого стегна в верхній третині, синців: на правому плечі, на лівому плечі, навколо пупка, які мають ознаки ТЯЖКИХ як небезпечних для життя в момент заподіяння та від яких, остання, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у комунальному некомерційному підприємстві "Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради Кіровоградської області". Смерть ОСОБА_7 настала від сполученої травми: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, крововиливу під павутинну оболонку, перелому кісток основи черепу, тупої травми грудної клітини з забоєм легень та розвитком пневмотораксу, тупої травми кісток тазу. Смерть ОСОБА_7 , знаходиться в прямому причинному зв'язку з важкою поєднаною травмою, як наслідок дорожньо-транспортної пригоди, та не перебуває в прямому причинному зв'язку із дією медичних працівників.
За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Надані слідчим докази, а саме: протокол огляду місця події від 13.01.2023, протокол огляду трупа від 13.01.2023; протокол допиту потерпілого від 17.01.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 04.01.2023, ОСОБА_9 від 03.01.2023, ОСОБА_10 06.02.2024, ОСОБА_11 від 07.02.2024; висновок експерта №21 від 05.03.2023 №21/1 від 10.03.2023, висновок експерта від 12.12.2022 №СЕ-19/112-22/9944-ІТ, від 14.12.2022 №СЕ-19/112-22/9945-ІТ, №27 від 22.08.2023, від 11.01.2024 №36/24-27, протокол допиту підозрюваного від 12.02.2024, у сукупності свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред'явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Слідчим суддею звертається увага на те, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Слідчий суддя також вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Має під собою підґрунтя й зазначений прокурором та слідчим ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно прямо чи через третіх осіб впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від давання показань, оскільки зміст показання свідка до моменту вручення клопотання з матеріалами 12.02.2024, був невідомий підозрюваному.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором не доведено, що свідчить про його необґрунтованість.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.
Під час вирішення про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, одружений, має на утриманні малолітню дитину, військовослужбовець, позитивно характеризується за місцем служби, має постійне місце проживання, що свідчить про його міцні соціальні зв'язки в місці її постійного проживання, відомостей про стан здоров'я відомостей не надано, тяжкість можливого покарання.
При вирішенні клопотання суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення у справі «Ніколова проти Болгарії»). Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ноймайстер проти Австрії» позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Отже, прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте, не доведені обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання встановленим ризикам, які б давали змогу об'єктивному спостерігачу переконатись в тому, що запобігти вказаним ризикам можливо виключно застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки з моменту настання дорожньо-транспортної події, тобто 22.11.2022 по день розгляду клопотання не допускав протиправної поведінки та доказів цього не надано, як і не зазначено слідчим в клопотанні та не наголошувалось прокурором в судовому засіданні, часткове відшкодування шкоди потерпілій.
На переконання слідчого судді достатнім запобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, за вказаного вище обґрунтування, є домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -
Клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 15.02.2024 по 12.04.2024 включно, в межах строку досудового розслідування.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- заборонити залишати територію військової частини НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_1 в період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим у кримінальному провадженні за вийнятком їх участі в слідчих діях та в суді;
- здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В іншій частині вимог клопотання - відмовити.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків покласти на ГУНП в Одеській області.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_12