Єдиний унікальний номер: 379/213/24
Провадження № 3/379/129/24
26 лютого 2024 рокум.Тараща
Суддя Таращанського районного суду Київської області Музиченко О.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли 22.02.2024 з відділення поліції № 2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої, до адміністративної відповідальності не притягувалася,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 917171, складеного 02.02.2024 ПОГ СВГ ВП № 2 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області лейтенантом поліції Шапошніковим С.С. на ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, 02.02.2024 о 16 год 15 хв гр. ОСОБА_2 в приміщенні продуктового магазину за адресою: АДРЕСА_2 , здійснила продаж однієї пачки цигарок «Lucky Strike» вартістю 55 грн, без реєстрації як суб'єкт господарювання та без отримання відповідної ліцензії згідно законодавства України, чим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона мала намір влаштуватись на роботу продавцем у магазині, що по АДРЕСА_2 . На початку лютого вона проходила стажування та дійсно один раз продала пачку цигарок. Як фізична особа-підприємець вона не зареєстрована, господарської діяльності не здійснювала, продала цигарки як продавець магазину без відома власника.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 , вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 02.02.2024 серії ВАВ № 917171, ОСОБА_2 інкримінується продаж однієї пачки цигарок «Lucky Strike» вартістю 55 грн 02.02.2024 о 16 год 15 хв в приміщенні продуктового магазину в АДРЕСА_2 , без реєстрації як суб'єкт господарювання та без отримання відповідної ліцензії згідно законодавства України. Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Частина 1 статті 164 КУпАП передбачає порушення порядку проведення господарської діяльності, а саме: провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
За положеннями частин 1 та 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цільову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво як вид господарської діяльності - де самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського Кодексу України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Крім того, підприємництвом не визнається виконання обов'язків найманого працівника.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» Верховний Суд України роз'яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, становить вчинення особою дій систематичного, самостійного та ініціативного характеру з метою отримання прибутку, що і становить суть господарської діяльності.
Саме в протоколі про адміністративне правопорушення мають бути відображені всі істотні обставини справи, які мають відображати всі елементи складу правопорушення. Зокрема, у протоколі за ч. 1 ст. 164 КУпАП мають бути зазначені такі обставини:
- протягом якого часу особа здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, адже господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер);
- всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для господарської діяльності;
- інші обставини, які мають істотне значення.
Суддя констатує відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному на ОСОБА_2 за ч.1 ст. 164 КУпАП, викладу вищенаведених обставин.
Водночас, з долучених до протоколу доказів - копії письмових пояснень ОСОБА_2 від 02.02.2024, копії письмових пояснень ОСОБА_3 від 02.02.2024, копії акту вилучення від 02.02.2024, рапортів поліцейських від 02.02.2024 - не вбачається період, протягом якого ОСОБА_2 здійснювала господарську діяльність з продажу підакцизних товарів /цигарок/, а також не підтверджується систематичність таких дій. Так, поясненнями ОСОБА_3 підтверджується факт придбання у ОСОБА_2 пачки цигарок 02.02.2024, що нею не заперечується, водночас, його пояснення про те, що раніше він неодноразово купував цигарки в цьому продуктовому магазині не доводять, що їх продаж здійснювала саме ОСОБА_2 ..
Крім того, диспозиція ч.1 ст. 164 КУпАП є банкетною та відсилає до спеціального законодавства, яким у даному випадку є Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Зазначення конкретної норми спеціального закону у протоколі про адміністративне правопорушення належить до повноважень органів поліції, які складають такий протокол.
Всупереч наведеним положенням законодавства, в протоколі про адміністративне правопорушення, що складений на ОСОБА_2 за ч.1 ст. 164 КУпАП, не вказано, яким законом (із зазначенням конкретної норми) передбачено ліцензування діяльності, що наведена в його фабулі: продаж однієї пачки цигарок «Lucky Strike». Тобто, протокол не містить належного викладу об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_2 ..
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За ч.2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП регламентовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Враховуючи усе наведене, суддя приходить до висновку про те, що матеріали цієї справи не містять доказів наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, ч.1 ст. 164, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283-287, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Суддя Таращанського районного суду Київської області Ольга МУЗИЧЕНКО