Справа № 355/59/24
Кримінальне провадження № 1-кп/355/88/24
"22" лютого 2024 р. Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в смт. Баришівка обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62023100130000481 від 04.04.2023 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Станіславчик, Шполянського району, Черкаської області, українця, громадянина України, працює начальником зв'язку 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України,
ОСОБА_6 , проходячи військову служби за контрактом, займаючи посаду начальника зв'язку - командира взводу управління командира дивізіону самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , будучи військовою службовою особою, яка наділена адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями і являючись матеріально відповідальною особою за військове майно (зброю та боєприпаси) взводу управління командира 3 самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , 10.03.2022, перебуваючи у АДРЕСА_2 , у порушення ст.ст. 9, 11, 16, 58, 59, 112, 145-153 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 4, 7 Розділу І, п.п. 4,19 Розділу II, п.п. 3, 5, 8 Розділу XX Інструкції про організацією обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.10.2015 № 569, Положення про порядок обліку зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, ст.ст. 1, 3, 7 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1075-ХІV, п.п. 9.1.7 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, функціональних обов'язків діючи необережно, із злочинною недбалістю, всупереч інтересам служби неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, в умовах воєнного стану, не забезпечив належний контроль за наявністю майна взводу управління командира 3 самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 та його зберіганням, тим самим не забезпечив такий порядок зберігання, який унеможливлював би втрату зброї, внаслідок чого пістолет ПМ серія НОМЕР_2 вартістю 1107 грн. 11 коп. був втрачений, що заподіяло державі істотну шкоду нематеріального характеру у виді: можливості вчинення невстановленою особою, в невстановлений час, таємного викрадення з ящика взводу управління командира 3 самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 одного пістолету ПМ серія НОМЕР_2 , вибуття із сфери управління військової частини НОМЕР_1 вказаної вище зброї; підриву авторитету та престижу органів військового управління та військової служби і цілому, бойової готовності підпорядкованого підрозділу в умовах воєнного стану та обороноздатності держави, падінні авторитету командування в очах підлеглих; грубого порушення встановленого порядку обліку та зберігання зброї як наслідок підриву авторитету Збройних Сил України серед цивільного населення, недовіри з боку суспільства до якості дотримання військовими-службовими особами своїх службових обов'язків в частині збереження зброї перебування одного пістолету ПМ серія НОМЕР_2 у сфері вільного обігу, наслідок створення реальної суспільної небезпеки для населення через предмет який прямо призначений для смертельного уражання живої сили, чим вчинив недбале ставлення військової службової особи до служби, вчинене в умовах воєнного стану, що заподіяло істотну шкоду.
Вказані дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 4 ст. 425 КК України як недбале ставлення військової службової особи до служби, що заподіяло істотної шкоди, вчинене в умовах воєнного стану.
10.10.2023 року обвинувачений ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_5 , уклав із прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 угоду про визнання винуватості, за змістом якої сторони погодились на призначення обвинуваченому покарання за частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст.ст. 63, 69 КК України призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті у виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ст. 58 КК України враховуючи обставини справи та особу
ОСОБА_6 , замість позбавлення волі призначити останньому покарання у виді службового обмеження на той самий строк, тобто на один рік із відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави десяти відсотків.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, у тому числі, у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні щодо затвердження угоди не заперечували, додатково підтвердили факт розуміння ними наслідків і умов її укладення.
Представник потерпілого в/ч НОМЕР_1 у судовому засіданні щодо затвердження угоди також не заперечував.
Суд установив, що зазначена угода за змістом відповідає вимогам ст. 472 КПК України, укладена ОСОБА_6 добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Суд переконався, що обвинувачений розуміє зміст положень ч. 4 ст. 474 КПК України та усвідомлює наслідки її укладення, передбачені статтею 473 КПК України.
Суд установив, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна, умови угоди не порушують інтересів суспільства, прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, відсутні підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання обвинуваченим винуватості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного, суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
При цьому суд враховує роз'яснення, які містяться у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, за час проходження служби зарекомендував себе як дисциплінований військовослужбовець, раніше не судимий.
Враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку у десятикратному розмірі), та відсутність обставини, що його обтяжує, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому узгоджене сторонами за угодою про визнання винуватості покарання за ч. 4 ст. 425 КК України, із застосуванням 63, 69 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ст. 58 КК України враховуючи обставини справи та особу
обвинуваченого, замість позбавлення волі призначити останньому покарання у виді службового обмеження на той самий строк, тобто на один рік із відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави десяти відсотків.
На думку суду таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції.
Оскільки укладена сторонами угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим кримінальним законом, беручи до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення та обставини вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, суд дійшов висновку про можливість затвердження цієї угоди.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався.
Речові докази та процесуальні витрати в даному кримінальному провадження відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373-374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості в кримінальному провадженні № 62023100130000481 від 04.04.2023 року, укладену 10.10.2023 року між прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за участі захисника адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, та із застосуванням вимог ст.69 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
Відповідно до ст.58 КК України замінити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 (один) рік із відрахуванням в доход держави 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_6 .
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту набрання вироку законної сили.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Баришівського
районного суду ОСОБА_1