Справа № 352/722/24
Провадження 2-о/352/50/24
26 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Гриньків Д.В., розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_1 адвоката Мули Христини Олегівни, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Представник заявника звернулася до Тисменицького районного суду із заявою в порядку окремого провадження, у якій просить: встановити належність правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім"я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігається з прізвищем, ім"ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи в Єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян, а саме ім"я ОСОБА_2 (як зазначено в Єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян) на ОСОБА_1 (відповідно до свідоцтва про народження), зобов"язати заінтересовану особу внести зміни до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану громадян, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що вказана особа є дочкою померлої ОСОБА_4 , після смерті якої має намір прийняти спадщину заявник. У свідоцтві про народження її ім'я зазначено « ОСОБА_1 », а у Єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутня інформація про заявника ОСОБА_1 , однак наявна інформація про ОСОБА_5 .
Перевіривши матеріали заяви, встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, як це закріплено положеннями ч. 7 ст. 19 ЦПК України.
Правилами п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України унормовано, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У силу приписів ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Аналогічні положення містяться у ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Положеннями ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» унормовано, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Державний реєстр актів цивільного стану громадян - це державна електронна інформаційна система, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання та відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів з нього, що відповідає положенням ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Відповідно до ч. 10 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відомості про фізичних осіб, що містяться у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, безоплатно надаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.
Згідно з п. 6 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, зазначено, що про факт державної реєстрації акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видаються відповідні свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть на бланках, виготовлених за зразками та їх описами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану".
Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно з абз. 2 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судами не встановлюється тотожність особи, а відповідно до роз'яснень листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах; якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження. У цих справах, суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них, а також не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
Разом з цим частиною 3 ст. 315 ЦПК України визначено, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
З поданої заяви вбачається, що по суті адвокат просить встановити факт тотожності особи, дані про яку зазначені в Єдиному демографічному реєстрі актів цивільного стану громадян та у свідоцтві про народження, що суперечить вимогам ст. 315 ЦПК. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, які висвітлені у постанові від 08.12.2021 у справі №464/6696/20.
Одночасно суд зазначає, що також і факт належності свідоцтва про народження особи, не може бути встановлений в судовому порядку, оскільки не є правовстановлюючим документом (тобто документом, який посвідчує правовий зв'язок конкретного майна з особою його власника та складений у порядку, передбаченому законодавством)та відповідно до положень ст. 315 ЦПК України не належить до юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи.
Слід звернути увагу, що за вказаних обставин, законодавством визначений порядок внесення змін до актових записів та порядок оскарження відмови у внесенні таких змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відтак, на підставі наведеного, зокрема, того, що встановлення факту тотожності особи не підлягає розгляду в окремому провадженні, у відкритті провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 186, 293, 315, 353 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Мули Христини Олегівни, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з 26.02.2024 року, як дня складення повного судового рішення.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.