Справа № 292/221/24
Номер провадження 3/292/169/24
26 лютого 2024 року смт.Пулини
Суддя Червоноармійського районного суду Житомирської області Гуц О.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого по
АДРЕСА_1 , громадянина України, із загальною
середньою освітою, військовозобов"язаного, не працюючого,
має на утриманні одну малолітню дитину, пільг та інвалідності не має,
-за ч.1 ст.130 КУпАП, -
27 січня 2024 року о 09 год. 45 хв., по автодорозі Київ-Чоп на 178 км Житомирська область Пулинський район поблизу смт Пулини, водій ОСОБА_1 керував т/з Hyundai Elantra, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп"яніння, огляд на стан алкогольного сп"яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки т/з за допомогою алкотестера Drager Alcotest 7510 з результатом огляду 0,36‰, з результатом згоден, чим порушив п. 2.9 а ПДР.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав та пояснив, що 27 січня 2024 року о 09 годині 45 хвилин по автодорозі Київ-Чоп на 178 км Житомирська область Пулинський район поблизу смт Пулини він керував автомобілем Hyundai Elantra, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп"яніння. Просив врахувати його щире каяття, обставини справи, що він до адміністративної відповідальності притягується вперше, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, те, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати якого померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , він офіційно не працевлаштований, однак на даний час підробляє водієм в місцевих службах таксі та через додатки Uber, Bolt, і це являється його єдиним джерелом доходу, а також те, що його діями не спричинено істотної шкоди громадським або державним інтересам та враховуючи вище наведене накласти на нього адміністративне стягнення лише в частині штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 463991 від 27.01.2024, результатами тестування №346 від 27.01.2024, актом огляду на стан алкогольного сп"яніння з використанням спеціальних технічних засобів, розпискою ОСОБА_3 про зобов"язання доставити т/з Hyundai Elantra, д.н.з. НОМЕР_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 , постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №002718 від 27.01.2024, рапортом командира взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Житомирській області ДПП від 27.01.2024, а також відеозаписом на компакт-диску.
Зважаючи на вказане, вважаю, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР та додані до протоколу докази, є достовірними та допустимими.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні усі ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вину у вчиненому правопорушенні, доведено повністю, а тому є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, відповідно до ст. 34 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 , є - щире розкаяння.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України.
Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02 листопада 2004 року "Трегубенко проти України").
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте, діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.
Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При прийнятті рішення суддя враховує вказані ОСОБА_1 обставини та надані ним письмові докази.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є батьком малолітньої дитини. Вказана обставина підтверджується доданими до матеріалів справи свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 від 17.12.2012, де вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 являються батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10.01.2024, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, на думку суду, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, призведе до втрати прибутку, що негативно відобразиться на можливості забезпечувати утримання родини, так як єдиним джерелом матеріального прибутку є його робота водієм.
Також суддя враховує, що дії вчинені ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, не встановлено.
Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_1 вини, особу правопорушника, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами.
Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.
Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, суд стягує з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судовий збір.
Керуючись ст.ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у Житомирській області/21081300, код отримувача - 37976485, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунок отримувача: UА368999980313060149000006001, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 605 (шістсот п"ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Роз'яснити особі до якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Червоноармійський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О. В. Гуц