Справа № 291/1263/23
2-а/291/6/24
Ружинський районний суд Житомирської області
26 лютого 2024 року
Ружинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Митюк О.В.,
за участю
секретаря судового засідання Колесник Р.Ю.
розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду смт.Ружин, адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив скасувати постанову серії БАД №563148 від 07 вересня 2023 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Обґрунтовуючи свій позов позивач зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 563148 від 07.09.2023 року, яку склав поліцейський Бердичівського РВП Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_2 , його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що 07.09.2023 року в м.Андрушівка, керуючи транспортним засобом, не мав посвідчення водія відповідної категорії.
Після зупинки транспортного засобу під його керуванням працівник поліції не назвав своєї посади, прізвища та не проінформував його про конкретну причину зупинки.
На його прохання повідомити про причину зупинки його транспортного засобу, поліцейський повідомив про те, що його зупинено для перевірки документів, що не узгоджується з вимогами ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому його вимога про зупинку транспортного засобу та пред'явлення посвідчення водія та інших документів не мала правових підстав.
Після того, як він підійшов до службового автомобіля поліцейських, поліцейським було виписано, як в подальшому він зрозумів, оскаржувану постанову та попереджено його лише про наслідки несплати ним протягом 15 діб виписаного штрафу.
Через деякий час було запропоновано підписати оскаржувану постанову та отримати її копію, без якої він був би позбавлений можливості оскаржити її в установлений законом 10-ти денний строк, а тому підписавши оскаржувану постанову та отримавши її копію, він з дозволу поліцейських продовжив керування автомобілем в супереч вимогам КУпАП, який передбачає відсторонення від керування транспортним засобом у зв'язку з відсутністю у нього такого права. Винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Так, доказом вчинення ним адміністративного правопорушення є та сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення правил дорожнього руху.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Дії працівників поліції та отримані ними докази після безпідставної (незаконної) зупинки транспортного засобу під його керуванням не можуть визнаватися допустимими та належними доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. До такого висновку дійшов Верховноий Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
Окрім цього, складаючи оскаржувану постанову, відповідач позбавив його права на правову допомогу.
Поліцейський не роз'яснив мої права та обов'язки передбачені ст.268 КУпАП, відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.
Оскаржувана постанова була винесена (виписана) поліцейським без його відома, тобто «розгляд справи» про притягнення його до адміністративної відповідальності проводився без його участі, без жодних доказів вчинення ним правопорушення, чим порушено його право на справедливий розгляд справи та право на захист, що є фундаментальним правом особи.
За таких обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Аргументи інших учасників справи.
28.09.2023 року представник відповідача Головного Управління національної поліції у Житомирській області Панасюк Г.Л. направила до суду відзив, в якому у задоволенні позовних вимог просила відмовити з тих підстав, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП. Поліцейський Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області мав усі законні підстави для зупинки транспортного засобу, пред'явив законну та обґрунтовану вимогу щодо надання документів передбачених законодавством, ним дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів, також даний факт підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського на якому зафіксована перевірка особи - водія та транспортний засіб під керуванням останнього. Оскаржувана постанова обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. Вважає вимоги позовної заяви безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Рух справи у суді.
Ухвалою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 19.09.2023 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач та представник позивача Остапчук І.В. у судове засідання не з'явилися, направили до суду заяву про розгляд справи у їхню відсутність, свої позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Представник відповідача 1 у відзиві просив справу розглянути у його відсутність.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст. 229 КАС України не здійснювалося.
Обставини, які встановлені судом.
З постанови серії БАД № 563148 від 07.09.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка складена о 13:57 годині поліцейським СРПП ВПД м.Бердичів ОСОБА_2, вбачається, що за цією постановою притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та накладено на останнього штраф у розмірі 3400,00 грн за те, що він 07.09.2023 року об 13:57 годині керував транспортним засобом КАМАЗ 5320, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул.Тітова в м. Андрушівка не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України.
Застосовані норми права, позиція суду, та мотиви, з яких виходить суд.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.
Відповідальність за порушення відповідних положень правил дорожнього руху, передбачена за ч.2 ст.126.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Висновки про наявність чи відсутність в діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд, надаючи оцінку діям поліцейського, виходить з того, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також визначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, якщо наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Як стверджує позивач та слідує з оскаржуваної ним постанови, а також з відзиву відповідача, причиною зупинки ОСОБА_1 стала перевірка документів.
Таким чином, в контексті складеної постанови транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на підставі п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме, порушення водієм Правил дорожнього руху, що і стало підставою перевірки наявності у ОСОБА_1 відповідних документів та, як наслідок, винесення щодо нього постанови серії БАД №561348 від 07.09.2023 року про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, що й було зроблено інспектором поліції. В пункті 7 спірної постанови в обгрунтування порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху вказано, що до постанови додається відео з портативного реєстратора. Але представником відповідача до відзиву в якості доказу не долучено та не надано до суду вказаний відеозапис.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові про накладення адміністративного стягнення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а
Так, факт вчинення позивачем вищевказаного правопорушення вказано лише в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №563148 від 07.09.2023 року. Інші докази, які б доводили факт порушення ОСОБА_1 вказаних в оспорюваній постанові вимог Правил дорожнього руху ненадано.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Отже, оскаржувана постанова ґрунтується виключно на даних, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б відповідно до ст. 251 КУпАП свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи не здобуто.
Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху, а доказів, які б свідчили про протилежне, працівниками поліції не надано.
Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що в останній відсутні будь-які докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з порушенням ПДР України, які б відповідно до зазначених вимог закону надавало право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Сам по собі опис адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
З огляду на зазначене, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції з порушенням вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію» без законної на те правової підстави, а тому відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), сформульованої Європейським Судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт порушень Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , за які його слід було зупинити. За таких обставин, у разі зупинки транспортного засобу поліцейським без достатньої правової підстави, подальша вимога пред'явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування є незаконною. У зв'язку з вказаним та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими.
Інші належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували причетність та винуватість ОСОБА_1 до інкримінованих йому в постанові серії БАД №563148 від 07.09.2023 року адміністративних правопорушень, в матеріалах справи відсутні.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У зв'язку із тим, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача про неправомірність притягнення його до відповідальності за ч.2 ст.126, відповідач не надав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову позивача.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви до суду в розмірі 536,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Керуючисьст.ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 126, 245, 247, 280,288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії БАД № 563148 від 07.09.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП (постанова серії БАД № 563148) - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного Управління Національної поліції Житомирської області (місцезнаходження: м. Житомир, вул. Старий Бульвар,5/37, 10001) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, яке знаходиться за адресою: 10001, м. Житомир, вул. Старий бульвар, 5/37, ЄДРПОУ 40108625.
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, яке знаходиться за адресою: 03048, м. Київ, вул.Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646.
Суддя О. В. Митюк.