Ухвала від 20.02.2024 по справі 285/2718/18

Єдиний унікальний номер № 285/2718/18

Провадження № 1-кп/0285/56/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Звягель

Колегія Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Звягель кримінальне провадження № 285/2718/18 (12018060000000081) за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дідовичи, Новоград-Волинського району, Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 05.06.2006 року Новоград-Волинським судом Житомирської області за ч. 1 ст. 115 ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі. 03.04.2007 року Апеляційним судом визначено міру покарання 7 років позбавлення волі;

2) 02.10.2010 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 7 років 1 місяць позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України

установила:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_7 оскільки даний строк закінчується, розгляд кримінального провадження триває, ризики які встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу тривають і вони виключають можливість зміни їх на більш м'які.

Обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_7 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень які є особливо тяжкими, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на певний строк або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, за вчинені кримінальні правопорушення може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, незаконно впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження, є раніше неодноразово судимий, а тому існують ризики вчинення ним повторного кримінального правопорушення, суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, відсутність доказів наявності у обвинуваченого хвороб, які унеможливлюють тримання під вартою, також ризики, які були встановлені при обранні запобіжного заходу, тривають.

Твердження захисту про заміну запобіжного заходу на більш м'який, суд вважає необґрунтованими.

Стороною захисту не надано суду належних доказів, які б давали підстави для заміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який.

Підстав змінити запобіжний захід обвинуваченому на запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою на час розгляду кримінального провадження - не має. Ризики, які зазначені в клопотанні існують і залишаються актуальними та вони виключають можливість зміни його на більш м'який.

Доводи захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає безпідставними, оскільки захисником не наведено доказів щодо зменшення ризиків, які існували під час постановлення слідчим суддею ухвали про обрання та продовження судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

Колегія суддів звертає увагу, що стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого не змінилися з часу попереднього продовження строку дії запобіжного заходу, що свідчить про відсутність зменшення ризиків в цій частині.

З огляду на наведене клопотання прокурора є таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 372 КПК України, колегія суддів

постановила:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 19 квітня 2024 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Головуючий:

Судді: