Справа № 216/5132/20
Провадження № 1-кп/216/142/24
26 лютого 2024 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 кримінальне провадження № 12020045230000036 від 15 липня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лозоватка Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, не працює, має другу групу інвалідності за загальним захворюванням, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 07.06.2011 року вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за чч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнений 10.01.2014 року за відбуттям строку покарання;
- 24.03.2015 року вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за чч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 9 місяців, звільнений 11.01.2020 року за відбуттям строку покарання;
- 25.09.2023 року вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за чч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_5 ,
07 липня 2020 року в період з 14.04 год. до 15.15 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на території садівничого товариства «Росинка 2» на вул. Василенко в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, побачив огороджений будинок АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає і вони носять таємний характер, шляхом вільного доступу через незачинену на замок хвіртку проник на територію вказаного домоволодіння, де продовжуючи свої злочинні дії, таємно викрав з розташованої на території домоволодіння альтанки належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Samsung GalaxyJ2» золотистого кольору вартістю 1 966 грн 67 коп., після чого разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, обернувши його на свою користь і розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, 26 липня 2020 року в період з 13.00 год. до 15.00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на території садівничого товариства «Троянда» на вул. Окружній у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, побачив огороджений будинок АДРЕСА_4 , де мешкає ОСОБА_7 . Після цього ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає і вони носять таємний характер, шляхом вільного доступу через незачинену на замок хвіртку проник на територію вказаного домоволодіння, де продовжуючи свої злочинні дії, таємно викрав з підвіконня відчиненого вікна будинку належний ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Lenovo А316і Black» вартістю 483 грн 33 коп., після чого разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, обернувши його на свою користь і розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди на вказану суму.
Разом з тим 09 серпня 2020 року близько 11.30 год. ОСОБА_3 , перебуваючи біля гаражного кооперативу «Будівельник» на вул. Купріна в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, побачив припаркований поряд вантажний автомобіль «Мерседес Бенс», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Після цього ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає і вони носять таємний характер, через незачинені на замок двері вказаного автомобіля проник до його салону, звідки таємно викрав з переднього сидіння належні ОСОБА_8 текстильну сумку чорного кольору вартістю 130 грн і шкіряний гаманець чорного кольору вартістю 193 грн 33 коп., після чого разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, обернувши його на свою користь і розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 323 грн 33 коп.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і дав суду такі показання. За епізодом з потерпілою ОСОБА_6 обвинувачений показав, що влітку 2020 року в денний час доби він проник на територію дачного будинку в СТ «Росинка», звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung» золотистого кольору, який у подальшому здав до ломбарду приблизно за 700-1000 грн, а отримані гроші витратив на власні потреби. За епізодом з потерпілою ОСОБА_7 обвинувачений зазначив, що також влітку 2020 року в денний час доби він проник на територію дачного будинку в СТ «Троянда», звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Lenovo» чорного кольору, який у подальшому здав до ломбарду приблизно за 500 грн, а отримані гроші витратив на власні потреби. За епізодом з потерпілим ОСОБА_8 обвинувачений вказав, що також влітку 2020 року в денний час доби він проходив біля ГК «Будівельник» на вул. Купріна та побачив вантажний автомобіль «Мерседес Бенс», який розвантажувався. Він через незачинені на замок двері вказаного автомобіля проник до його салону, звідки таємно викрав сумку та гаманець без грошей, які в подальшому були повернуті потерпілому. Водночас обвинувачений зазначив, що точних адрес, дат і часу скоєння інкримінованих йому діянь він вже не пам'ятає, але в зміненому обвинувальному акті всі обставини викладені правильно та повністю відповідають дійсності, будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, у тому числі фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 визнає повністю та не заперечує проти його задоволення.
Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_3 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.
При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_3 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається в скоєному, повністю визнає пред'явлений потерпілоюОСОБА_6 цивільний позов та вважає справедливим покарання, яке йому просив призначити прокурор.
Потерпілі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у судове засідання не з'явились, подавши до суду заяви, в яких просили провести судовий розгляд за їхньої відсутності та призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду, одночасно повідомивши про відсутність намірів заявляти цивільні позови, оскільки майнову шкоду їм було відшкодовано в повному обсязі шляхом повернення викраденого майна.
ПотерпілаОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась, пред'явивши цивільний позов до обвинуваченого, в якому просила стягнути з останнього майнову та моральну шкоду, завдану їй кримінальним правопорушенням.
За таких обставин суд, заслухавши думку учасників судового провадження, відповідно до положень ст. 325 КПК України визнав за можливе з'ясувати всі обставини справи під час судового розгляду за відсутності потерпілих.
Ураховуючи зазначену вище позицію обвинуваченого та беззаперечну згоду всіх присутніх учасників судового провадження на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку. При цьому судом було з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини й мотивів кожного з епізодів інкримінованого йому кримінального правопорушення. Обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи визнавав усі обставини справи й погоджувалися з кваліфікацією вчинених ним діянь, його показання є чіткими, мають логічний характер, об'єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому сумнівів у його волевиявленні не виникло. Переконавшись у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, а також інших учасників судового провадження, судом було детально роз'яснено останнім, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченим і беззаперечно ним визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 за висунутим обвинуваченням доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.
За встановлених обставин суд кваліфікує зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого повторно.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
При цьому обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів, не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем проживання характеризується задовільно, має другу групу інвалідності за загальним захворюванням, перебуває під наглядом лікаря-нарколога з липня 2020 року з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів із синдромом залежності, під наглядом лікаря-психіатра не перебував і не перебуває (а.к.п. 69-80).
Разом з тим суд бере до уваги, що потерпілим ОСОБА_7 і ОСОБА_8 завдана майнова шкода відшкодована повністю шляхом повернення їм викраденого майна, азавдана потерпілій ОСОБА_6 майнова шкода не відшкодована.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та мотиви, обстановку скоєння злочину та його наслідки, кількість епізодів злочинної діяльності, ставлення обвинуваченого до вчиненого, наведені дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров'я, наявність попередніх судимостей та інвалідності другої групи, відсутність родини та утриманців, перебування на обліку через наркотичну залежність, задовільну характеристику за місцем мешкання, часткове відшкодування потерпілим завданої шкоди, визнання пред'явленого цивільного позову в повному обсязі, наявність однієї пом'якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, а також думки потерпілих про призначення обвинуваченому покарання на розсуд суду.
З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі та визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання за цим вироком та невідбутого покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року, яким його було засуджено за чч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
При цьому, зважаючи на характер і ступінь тяжкості вчиненого діяння, часткове відшкодування завданої злочином шкоди та повне визнання цивільного позову, перед і пост кримінальну поведінку обвинуваченого, наявність в нього інвалідності другої групи, беззастережне визнання своєї винуватості та щире розкаяння у вчиненні вказаного злочину, тобто наявність такої сукупності обставин, яка істотно знижує ступінь небезпеки обвинуваченого для суспільства та із достатньою переконливістю свідчить про реальну можливість його виправлення без відбування призначеного покарання, а також ураховуючи думку прокурора про доцільність застосування в даному випадку положень ст. 75 КК України, суд вважає за необхідне на підставі цієї норми кримінального закону звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, але в умовах здійснення належного контролю за його поведінкою й виконанням покладених на нього судом обов'язків під час такого звільнення, а також застосуванням протягом іспитового строку соціально-виховних заходів, необхідних для його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому.
За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності й даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений ОСОБА_3 належною поведінкою протягом іспитового строку довів своє виправлення.
Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст. 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно із ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За частиною 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 визнав повністю та не заперечував проти його задоволення.
Вирішуючи питання щодо доведеності підстав та розміру заподіяної майнової шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої, суд бере до уваги таке.
За вимогами цивільного позову потерпіла просила стягнути з обвинуваченого 2 699 грн на відшкодування майнової шкоди.
Розмір завданої потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди підтверджуються наявним у матеріалах кримінального провадження висновком судової товарознавчої експертизи від 25 серпня 2020 року № 19/104-17/1/5/620 та доданим до цивільного позову фіскальним чеком (а.к.п. 56-59, а.с.п. 20).
Таким чином, судом установлено, що кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_6 було завдано майнової шкоди в заявленому нею розмірі, яка обвинуваченим ОСОБА_3 до цього часу добровільно не відшкодована.
За встановлених обставин суд вважає, що позовні вимоги потерпілої про відшкодування майнової шкоди є достатньо обґрунтованими, тому їх слід задовольнити повністю та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої майнову шкоду, завдану їй злочином, у розмірі 2 699 грн.
При вирішенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди суд враховує таке.
Сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У позовній заяві потерпіла ОСОБА_6 посилається на те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 їй було завдано моральної шкоди у вигляді душевних страждань, яку вона оцінює в 10 000 грн, виходячи з того, що з вини обвинуваченого в неї порушився психоемоційний стан, вона втратила душевний і психічний спокій через негативні психологічні переживання, що в свою чергу вплинуло на звичайний для неї образ життя.
Ураховуючи встановлені в справі обставини, суд дійшов висновку, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 дійсно було завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, яких остання зазнала у зв'язку з викраденням належного їй майна, вчинення протиправних дій стосовно неї та вжиттям заходів для поновлення своїх порушених прав.
З огляду на наведене, зважаючи на глибину душевних страждань потерпілої та позицію обвинуваченого, виходячи з принципів розумності, виваженості, справедливості та співмірності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди повністю, стягнувши зі ОСОБА_3 на її користь 10 000 грн, що буде достатнім і необхідним розміром відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь держави 2 615 грн 20 коп. документально підтверджених процесуальних витрат на залучення експертів (а.к.п. 55, 105, 164).
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за цим вироком та невідбутого покарання за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити повністю. Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 2 699 (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять)грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 (десять тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 12 699 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять)грн.
Речові докази, а саме:
-мобільний телефон марки «Lenovo А316і» чорного кольору, - вважати повернутим власниці ОСОБА_7 згідно з її розпискою (а.к.п. 120);
-текстильну сумку та шкіряний гаманець, - вважати повернутими власнику ОСОБА_8 згідно з його розпискою (а.к.п. 174);
-решту речових доказів і документів - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь держави 2 615 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн 20 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1