Справа №760/3886/22
2-а/760/67/24
22 лютого 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря - Федоренко Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 21.02.2022 р. звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПП, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №559591 від 20.12.2021 р., про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 20.12.2021 р. відносно нього інспектором УПП у м. Києві лейтенантом поліції Михайлюком Ю.О. було винесено постанову серії ЕГА №559591 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Відповідно до змісту постанови серії ЕГА №559591 від 20.12.2021 р. по справі про адміністративне правопорушення, 19.12.2021 р. о 23 год. 45 хв. позивач, громадянин ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп'яніння в громадському місці, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 85,00 грн.
Позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною у зв'язку з порушенням процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та у зв'язку з тим, що постанова не вмотивована і не підтверджена доказами, зібраними відповідно до вимог закону, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Зазначає, що 19.12.2021 р. близько 23:45 год., він був затриманий старшим лейтенантом поліції Захаренком Д.С. , який застосував спецзасіб - кайданки та доставив позивача до Печерського УП, де він перебував приблизно до 03:20 год. 20.12.2021 р., та де і склали протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Як вказує позивач, для підтвердження особи ним одразу ж було надано посвідчення водія. Крім того, він відкрив застосунок «Дія», в якому містилася повна інформація про особу (закордонний паспорт, ІД-код, технічний паспорт на автомобіль).
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.
Так, позивач зазначає, що про факт розгляду адміністративної справи позивачу повідомлено не було, будь-які права йому не роз'яснювали, копію постанови вручено не було. Таким чином, розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності позивача. Копію оскаржуваної постанови було направлено лише 13.02.2022 р. за його письмовою заявою. Оскаржувана постанова отримана позивачем 17.02.2022 р.
Позивач звертає увагу на те, що в резолютивній частині оскаржуваної постанови відсутнє посилання на норму КУпАП, за якою позивача притягнуто до відповідальності та накладено адміністративне стягнення.
Частина 1 ст. 178 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за появу в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.
Оскільки в оскаржуваній постанові ЕГА №559591, а саме в описі обставин та суті адміністративного правопорушення не зазначена об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 178 КУпАП (дії, що ображають людську гідність і громадську мораль), а в резолютивній частині взагалі не наведено посилань на норму КУпАП, на підставі якої його притягнуто до адміністративної відповідальності, позивач вважає, що така постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена з грубим порушенням вимог ст.ст. 268, 279, 285 КУпАП.
Таким чином, позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, в зв'язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить позов задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 21.02.2022 р. зазначену справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, - передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В ухвалі суду визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 163 КАС України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
07.07.2022 р. до суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №559591 від 20.12.2021 р., у якому представник ДПП просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи твердження позивача необґрунтованими, хибними, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
В обґрунтування заперечень проти позову представник зазначає, що відповідно до оскаржуваної постанови, винесеної інспектором роти №3 батальйону №2 УПП у м. Києві ДПП лейтенантом поліції Михайликом Ю.О., 20.12.2021 р. о 23 год. 45 хв. по вул. Іоанна Павла ІІ, позивач перебував з ознаками алкогольного сп'яніння в громадському місці, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Представник ДПП посилається на правомірність винесення постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Також зазначає, що згідно розділу VІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Таким чином, в УПП у м. Києві ДПП відсутні фотота відеоматеріали, на підставі яких була винесена постанова серії ЕГА №559551 від 20.12.2021 р., якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Разом з тим, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З огляду на це, просить відмовити у задоволенні позову.
Відповіді на відзив позивачем до суду подано не було.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до суду подано не було, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що відповідно до постанови ЕГА №559591 від 20.12.2021 р. по справі про адміністративне правопорушення, складеної інспектором роти №3 батальйону №2 УПП у м. Києві ДПП лейтенантом поліції Михайликом Ю.О., 19.12.2021 р. о 23 год. 45 хв. за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, громадянин ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп'яніння в громадському місці, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 85,00 грн.
Постанова складена 20.12.2021 р. о 00:45 год.
Також встановлено, що 20.12.2021 р. за адресою: м. Київ, вул. Московська, 30, інспектором роти №3 батальйону №2 УПП у м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Захаренком Д.С. було складено протокол про адміністративне затримання серії АЗ №113672.
Позивач заперечує свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, та оскаржив винесену постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п.п. 3, 8, 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.
У відповідності до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як, зокрема, про порушення громадського порядку (ч.ч. 1, 2 ст. 178).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 258 цього Кодексу протокол не складається, в тому числі, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Тож, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері порушення громадського порядку, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Таким чином, інспектор діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до законодавства.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, перебував з ознаками алкогольного сп'яніння в громадському місці.
Разом з тим, позивач посилається на те, що викладені у постанові обставини, не відповідають дійсності, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Частина 1 ст. 178 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на диспозицію частини першої статті 178 КУпАП та в контексті спірних правовідносин адміністративна відповідальність настає за появу в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.
Тільки поява особи в громадських місцях у п'яному вигляді без кваліфікуючої ознаки «що ображає людську гідність і громадську мораль» не тягне за собою адміністративну відповідальність за частиною першої статті 178 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року по справі №536/2056/16-а роз'яснив, що об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у появі в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль (формальний склад). Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу.
При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Вбачається, що суду не надано належних доказів фіксації факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Таким чином, відповідач, не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, матеріали справи не містять доказів фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи й інших доказів.
З матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення судом встановлено, що при її винесені не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок працівників поліції про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Положенням ст. 284 КпАП України визначені вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.
За ст. 1 КпАП України завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КпАП України питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. А такі протоколи мають складати лише уповноважені на те органи (особи) (ст. 255 КпАП України).
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Не подано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і в порядку надання відзиву.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.
Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) /адміністративне провадження № К/9901/34580/18/ сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.
При цьому, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків..
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 р. по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі №743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі №524/5536/17.
Надаючи оцінку встановленим судом обставинам справи, суд враховує, що за правилами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Відповідні технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Стороною відповідача у поданому відзиві зазначено про правомірність дій інспектора, який діяв виключно на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог визначеного законодавства. Однак, зазначені обставини не підтверджуються належними доказами. Так, зокрема, фото- чи відео- файлів, на яких було б зафіксовано вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суду не надано.
Посилання на неможливість надання вказаних матеріалів з огляду на встановлений строк зберігання відеозаписів - 30 діб, суд не вважає обґрунтованим з огляду на те, що відповідно до положень п. 2, пп. 1, 2 п. 3, п. 4 Розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999, відеозаписи автомобільних та стаціонарних систем зберігаються на сервері у визначений виробником спосіб. Строк зберігання відеозаписів становить: 1) з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб; 2) з автомобільної або стаціонарної системи залежно від технічних характеристик - не менше 30 діб. Строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань.
Відповідно до статті 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
В порушення зазначених приписів КУпАП в постанові відсутній опис обставин, встановлених під час розгляду справи, а міститься лише формальне зазначення, що позивач знаходився з ознаками алкогольного сп'яніння в громадському місці.
У постанові не конкретизовано, чи позивач виражався нецензурною лайкою та чи були у цей час на вулиці інші громадяни, жодна з цих конкретних обставин навіть не була зазначена інспектором поліції, а також не надано доказів на підтвердження таких обставин.
В законодавстві України поняття «громадське місце» розкрито лише в Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», у статті 1 якого вказано, що громадське місце - громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під'їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги.
Аналогічне визначення поняття громадського місця як частини будь-якої споруди, яка доступна або відкрита для населення, в тому числі за плату (під'їзди, підземні переходи, стадіони; парки, сквери, дитячі майданчики, стадіони, зупинки громадського транспорту, ліфти, державні установи, медичні установи та інше) міститься у постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211.
Враховуючи відсутність у законодавстві України приписів щодо визначення вулиці як громадського місця, а віднесення вулиць до громадських місць актом Генерального прокурора, а також виконавчого органу Київської міської ради (органу місцевого самоврядування), які не є законодавчими актами, суд приходить до висновку, що місце, де перебував позивач до його затримання інспекторами патрульної поліції, не є громадським місцем.
Як зазначено Верховним Судом в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 213/1426/17(2-а/213/39/17), адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 178 КУпАП наступає у випадку не просто перебування особи п'яному вигляді, а коли особа, яка перебуває у такому стані, своєю поведінкою чи зовнішнім виглядом ображають людську гідність і громадську мораль.
Проте, виявлення у правопорушників ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння може бути підтверджено спеціальним дослідженням із застосуванням відповідного обладнання або оглядом лікаря.
Разом з тим, будь-яких доказів перебування позивача в громадському місці саме у п'яному вигляді суду не надано, та такі відсутні в матеріалах даної адміністративної справи.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на відсутність доказів самого факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння.
Аналіз статті 251 КУпАП надає підстави для висновку про те, що стан сп'яніння особи, яка не є водієм транспортного засобу, може бути встановлений на підставі даних, отриманих внаслідок застосування алкотесту, огляду лікаря, показів свідків, фото- і відеодоказів.
Разом з тим, будь-які докази в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю в оскарженій постанові мотивованого викладу об'єктивної сторони складу адміністративного порушення, передбаченого частиною першою статті 178 КУпАП, відсутності належних доказів, як-то показання свідків, висновок про перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння, протокол огляду речей тощо, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Посилання ДПП на оскаржувану постанову як на доказ вчинення позивачем правопорушення, є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№К/9901/15804/18).
Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 20.12.2021 р. серії ЕГА №559591 та не підтверджується жодними іншими доказами.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №559591 від 20.12.2021 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, ч. 1 ст. 178, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 559591 від 20.12.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя: С.І. Кушнір