Справа № 362/6641/23
Провадження № 2-ві/362/1/24
23.02.2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шмагун М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області заяву представника відповідача за первісним позовом адвоката Гаро Г.О. про відвід головуючого судді Ковбеля М.М. від участі у об'єднаній цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
08.02.2024 р. через канцелярію суду представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокатом Гаро Г.О. було подано заяву про відвід судді Ковбеля М.М. Підставою для відводу остання зазначила, що під час автоматизованого розподілу вказаної справи, на її думку, були допущені порушення. Крім того, на думку адвоката, суддею було постановлено ухвалу суду від 16.01.2024 р. з грубими порушеннями норм процесуального права та упередженістю судді. Поведінка судді Ковбеля М.М. є такою, що суперечить правилам суддівської етики та закону.
Заява мотивована тим, що на їх думку, суддю Ковбеля М.М. було «підібрано» позивачем шляхом зловживання процесуальними правами - маніпуляцією системою авторозподілу шляхом майже одночасного подання декількох тотожних позовів та відкликання позовів, які потрапили в провадження іншого судді. Після отримання заяви від представника Відповідача про визнання дій Позивача та його представника зловживанням процесуальними правами та залишення позову без розгляду, суддя Ковбель М.М. не розглянув відповідну заяву по суті та знову ж таки, всупереч нормам закону, залишив справу у своєму провадженні, що додатково свідчить про особисту зацікавленість судді щодо того, щоб ця справа була саме у його провадженні, навіть з порушенням закону. Існуючий факт зловживання процесуальними правами та явний підбір судді не є «недоліком позовної заяви» та не може бути нівельований повторним зазначенням Позивачем пост фактум неправдивої інформації, нібито такі самі позови він не подавав, хоча докази їх реального подання наявні в матеріалах справи. Тож, суддя Ковбель М.М. не може брати участь у розгляді вказаної цивільної справи і підлягає відводу, оскільки є вагомі підстави вважати, що він заінтересований у результаті розгляду справи ним вчиняються дії, що свідчать про його упередженість при розгляді такої справи.
Ухвалою від 08.02.2024 р. суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, питання вирішення про відвід судді передано до іншого судді.
Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 р. заява про відвід судді передано судді Кравченко Л.М.
Ухвалою від 14.02.2024 р. вказану заяву повернуто судді Ковбелю М.М. для виконання вимог п.2 ч.3 ст.40 ЦПК України, вирішено, оскільки суддею Ковбелем М.М. помилково передано справу на вирішення питання про її відвід іншому судді визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою від 19.02.2024 р. передано заяву представника відповідача за первісним позовом адвоката Гаро Г.О. про відвід головуючого судді Ковбеля М.М. від участі у об'єднаній цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя для розгляду в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України згідно протоколу авторозподілу від 12.02.2024 р.
Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.
Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.
Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Вивчивши подану заяву та долучені до неї документи, суд приходить до наступних висновків.
Виходячи з положень частини другої ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 р. «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі.
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
З огляду на викладене та враховуючи викладені підстави відводу у поданій заяві, суд приходить до висновку, що заява представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокатом Гаро Г.О. про відвід судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Ковбеля М.М. у вище вказаній цивільній справі є необґрунтованою та безпідставною, оскільки не містить визначених процесуальним законодавством підстав для відводу судді, а незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, не може бути підставою для відводу.
Таким чином, обставини, які викладені у заяві про відвід, не свідчать про необ'єктивність або певну зацікавленість судді у наслідках розгляду цієї справи, так як відносяться до процесуальних рішень суду, незгода з якими може бути оскаржена стороною по справі у спосіб та в порядку встановленому ЦПК України.
Крім того, суддя, який вирішує заяву про відвід, не наділений повноваженнями надавати оцінку поведінки іншого судді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36-40 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Гаро Ганни Олександрівни про відвід головуючого - судді Ковбеля М.М. від участі у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.М. Кравченко