майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"22" лютого 2024 р. м. Житомир Справа № 906/92/24
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: Жигадло І.Б., адвокат, дов. №206 від 29.11.2023р. до 31.12.2024р. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Мірошниченко М.В., представник, дов. від 27.10.2021р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області
про стягнення 6570,04 грн
Процесуальні дії по справі.
Господарський суд Житомирської області розглянув згідно ухвали про відкриття провадження у справі від 17.01.2024 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до відповідача Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про стягнення 6 570, 04 грн за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.02.2024 року о 14:30.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.02.2024 року оголошено вступну та резолютивну частину про часткове задоволення позовних вимог.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до суду до відповідача Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про стягнення 6 570, 04 грн, з яких: 2 751, 09 грн основний боргу, 3 537, 67 грн пені, 214, 95 грн 3% річних, 66,33 грн сума інфляційних втрат (надалі за текстом - Товариство, Управління).
В обґрунтування підстав поданого позову Товариство посилається на те, що Управлінню в період з листопада 2021 по грудень 2022 року передано у власність за актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 4 365 850, 63 грн.
У позові Товариство доводить, що в порушення п. 5.1. умов Договору №05-1128/21-БО-Т від 10.11.2021 року Управління здійснило часткову оплату на суму 4 363 099, 54 грн, сума несплаченого основного боргу складає 2 751, 09 грн.
Товариство у позові доводить, що у зв'язку із невиконанням Управлінням своїх зобов'язань в повному обсязі, останньому нараховано пеню на суму 3 537, 67 грн, а також 3% річних на суму 214, 95 грн та суму інфляційних втрат на суму 66, 93 грн.
Управління у відзиві на позов у прохальній частині просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у мотивувальній частині визнає наявність у нього заборгованості за спожитий природній газ в розмірі 166, 19 м. куб на загальну суму 2 751, 09 грн.
У відзиві Управління доводить, що згідно Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, затвердженого наказом ДСНС від 29.03.2021 №167, Управління є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру. Одним із пріоритетним завдань Головного управління є реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
Управління у відзиві просить суд зменшити нараховану до стягнення пеню, в обгрунтування таких підстав посилається на те, що своїми діями не заподіяно Товариству жодних збитків, заявлені до стягнення суми є не співмірними із вартістю поставленого товару, а несвоєчасна оплата за поставлений товар була зумовлена причинами, які не залежали від волі Управління.
Товариство у відповіді на відзив заперечує доводи Управління, викладені у відзиві та стверджує про те, що укладаючи договір на поставку природного газу Управління усвідомлювало всі ризики та свідомо, з доброї волі погодилося на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування штрафних санкцій.
У відповіді на відзив Товариство посилається на норми ст. 617 ЦК України, відповідно до якої відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань.
Товариство доводить, що в зв'язку з тим, що Управління прострочило виконання грошового зобов'язання відповідно до умов Договору (п. 5.1.) неповністю розрахувався за поставлений природний газ, правомірно нараховано 3% річних та інфляційних втрат у зазначених у позовній заяві розмірах, відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи. Вказує, що доказів, які спростовують вищевикладене, Управлінням суду не подано. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Товариство державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
У відповіді на відзив Товариство зазначає, що бюджетне фінансування Управління не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором. Можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2022 році залежала саме від Управління, від включення ним відповідних сум зобов'язань до проекту кошторису на 2022 рік. Відповідачем не надано доказів того, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за договором, з огляду на те, що умови укладеного Договору не передбачають будь-яких обмежень Управління при здійсненні розрахунків з позивачем, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість, тим самим міг вплинути на стан розрахунку.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
10.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (як постачальник) та Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (як споживач) укладено Договір №05-1128/21-БО-Т (надалі за текстом - Договір постачання природного газу), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.п. 1.1., 1.2. Договору постачання природного газу).
Постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 393, 570 тис. куб. метрів в т.ч. по місяцях згідно визначеного сторонами періоди (п. 2.1. Договору постачання природного газу).
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (підп. 2.1.3. п. 2.1. Договору постачання природного газу).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. Договору постачання природного газу).
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: - ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 658, 42 грн; - крім того, податок на додану вартість за ставкою 20%; - крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1.10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16 554, 00 грн (п. 4.1. Договору постачання природного газу).
Загальна вартість цього Договору на дату укладення становитть 5 429 298,15 грн, крім того, ПДВ - 1 085 859, 63 грн, разом з ПДВ - 6 515 157, 78 грн (п. 4.3. Договору постачання природного газу).
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору (п. 5.1. Договору постачання природного газу).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього Договору (п. 5.3. Договору постачання природного газу).
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2. Договору постачання природного газу).
Строк дії Договору, згідно п. 13.1. якого, - з дати його укладання і діє в частині поставки газу до "31" грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
17.10.2022 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору постачання природного газу, відповідного до якого виклали преамбулу, підп. 2.1.3. п. 2.1., п. 3.3., 4.1. 4.3., 6.2., 6.3., 9.2., 9.4., 13.3. Договору постачання природного газу в новій редакції.
Зокрема, п. 4.1. сторони погодили ціну та вартість природного газу, а також у п. 4.3. погодили, що загальна вартість цього Договору становить 5 429 286, 59 грн, крім того ПДВ - 1 085 857, 32 грн, разом з ПДВ - 6 515 143, 91 грн (а.с. 14 зворот - 15).
Факт поставки Товариством Управлінню природного газу в період з листопада 2021 року по грудень 2022 року підтверджується актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 4 365 850, 63 грн (а.с. 22-29).
Управління свої зобов'язання по сплаті коштів за отриманий природний газ виконало не належним чином, залишок несплаченої заборгованості складає 2 751, 09 грн.
21.02.23р. за №125/2/1-1150 Товариство надіслало Управлінню вимогу про сплату залишку заборгованості на суму 2 751, 09 грн, однак була залишена без задоволення.
Товариство звернулося до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості на суму основного боргу 2 751, 09 грн та 3 537, 67 грн пені.
Додатково, Товариство заявило Управлінню до стягнення 214, 95 грн 3% річних та 66, 33 грн інфляційних втрат.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
1. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 2 ст. 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений між сторонами Договір постачання природного газу за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється параграфом 3 підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 ГК України).
Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору постачальник приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від постачальника її передачі.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).
Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовують загальні норми ст.ст. 692 та 693 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що сторони у п. 5.1. Договору постачання природного газу визначили порядок оплати за розрахунковий період за отриманий природний газ.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Судом встановлено та цей факт визнає Управління у мотивувальній частині відзиву на позовну заяву, не виконання грошового зобов'язання за поставлений природний газ в частині на суму 2 751, 09 грн.
Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб'єкта, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи пред'явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
З урахуванням наведеного, суд визнає доведеною обставину про стягнення основного боргу за поставлений природний газ на суму 2 751, 09 грн.
2. Щодо позовної вимоги про стягнення пені на суму 3 537, 67 грн.
2.1. Згідно із частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.2020 №910/17753/18, від 20.08.2020р. у справі №902/959/19; від 10.09.2020 у справі №916/1777/19).
У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20 серпня 2020 року у справі №902/959/19, від 09 березня 2021 року у справі №924/441/20).
Судом встановлено, що сторони у п. 7.2. Договору постачання природного газу погодили пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, тобто не відступлено від загального правила ч. 6 ст. 232 ГК України.
Судом встановлено, що пеню Товариство нарахувало фактично за зобов'язаннями Управління за період січня, квітня та грудня 2022 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені на суму 3 537, 67 грн, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним.
2.2. Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Неустойка (штраф, пеня) - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частини перша, друга статті 549 Цивільного кодексу України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).
При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, що полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності (постанова Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 922/4121/20).
Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21.
Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Так, у постанові від 23.03.2021 р. у справі №921/580/19 Верховний Суд дотримується позиції про те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.02.22р. у справі №927/436/21 , від 01.02.23р. у справі №914/3203/21 та інші).
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18).
Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Так, згідно із статтею 233 ГК України здійснюючи право на зменшення розміру санкцій суд приймає до уваги:
- ступінь виконання зобов'язання боржником,
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні,
- інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд враховує, що Управління є територіальним органом Державної служби з надзвичайних ситуацій, основними завданнями якого, сеоед іншого, є: реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; виконання функцій компетентного органу у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки.
Крім того, суд враховує, що сума основного боргу Управління за постачання природного газу не є значною, а Товариство, в свою чергу, не надало суду доказів на підтвердження понесення ним збитків у зв'язку з невиконанням Управлінням грошового зобов'язання.
З урахуванням встановлених обставин справи та балансу інтересів сторін, суд ухвалює зменшити розмір пені на 50% з обґрунтованої до стягнення суми 3 537, 67 грн пені до суми 1 768, 83 грн. У стягненні 1 768, 64 грн пені суд відмовляє.
3. Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 214, 95 грн та суми інфляційних втрат на суму 66, 33 грн.
3.1. Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховує, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (подібний висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 20 лютого 2023 року у cправі № 910/15411/21).
У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
3.2. Суд констатує, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).
З урахуванням наведеного, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 214, 95 грн 3% річних, 66, 33 грн суми інфляційних втрат в повному обсязі.
4. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду Товариство сплатило судовий збір на суму 2 422, 40 грн з урахуванням ціни позову та понижуючого коефіцієнту згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи задоволення позовних вимог, у відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 422, 40 грн покладається на відповідача та не залежить від застосування господарським судом механізму зменшення розміру пені на 50%.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити пеню на 50 % з обґрунтованої до стягнення суми 3 537, 67 грн до суми 1 768, 83 грн.
3. Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (вул. Героїв Пожежників, буд. 67 Б, м. Житомир, 10006, код ЄДРПОУ 38624322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676): 2 751, 09 грн основного боргу, 1 768, 83 грн пені, 214, 95 грн 3% річних, 66, 33 грн суми інфляційних втрат, 2 422, 40 грн судового збору. Видати наказ.
4. У стягненні 1 768, 84 грн пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 23.02.24
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1- у справу
2- позивачу (через Ел. суд)
3- відповідачу (через Ел. суд)