справа № 361/11177/21
провадження № 2/361/884/23
08.05.2023
Іменем України
08 травня 2023 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 09 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за № 53, про звернення стягнення на нерухоме майно: житловий будинок і дві земельні ділянки із кадастровими номерами 3210600000000100030 та 3210600000000101030, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яким за рахунок коштів від реалізації майна запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (далі - АТ КБ “ПриватБанк” або Банк) у розмірі 138597,81 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 08 листопада 2018 року складає 3866457 грн. 28 коп., та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 3500 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що 16 серпня 2006 року вона та АТ КБ “ПриватБанк” уклали кредитний договір № ДД06-02-154МК, за умовами якого Банк надав їй кредит у розмірі 25000 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 17 % річних, строком повернення коштів до 14 серпня 2009 року. Також, того ж дня, 16 серпня 2006 року, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між нею і Банком укладено договір іпотеки, за умовами якого вона передала в іпотеку Банку житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами та дві земельні ділянки із кадастровими номерами 3210600000000100030 і 3210600000000101030, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
09 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 53, про звернення стягнення на вказане нерухоме майно, за рахунок коштів від реалізації якого запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ “ПриватБанк” у загальному розмірі 138597,81 доларів США.
Позивач вважає, що цей виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог законодавства, зокрема, зазначена у виконавчому написі нотаріуса сума заборгованості є необґрунтованою та безпідставною, її розмір нею не визнається, є спірним, вказуючи на те, що 20 грудня 2016 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області відмовлено АТ КБ “ПриватБанк” у задоволенні позову про стягнення з неї заборгованості за зазначеним вище кредитним договором. Дане рішення суду набрало законної сили 28 лютого 2017 року. Також вказувала на те, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 88 Закону України “Про нотаріат” даний виконавчий напис вчинений нотаріусом через 10 років з дня виникнення у Банку права вимоги до неї, оскільки строк погашення кредитної заборгованості за основним зобов'язанням та за договором іпотеки сплив ще 14 серпня 2009 року.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, представник позивача адвокат Стародуб І.В. подала до суду заяву, у якій зазначала, що позов вона підтримує, просила суд розглянути справу за відсутності сторони позивача та задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач АТ КБ “ПриватБанк” повторно у судове засідання не з'явилося, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялося належним чином за місцезнаходженням, про причини неявки суд не повідомило, відзив на позов до суду не подавало.
Третя особа приватний нотаріус Бондар І.М. у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просила суд здійснювати розгляд справи за її відсутності.
Третя особа Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до суду не з'явився, його представник старший державний виконавець Федяніна Ю.В. подала до суду заяву, у якій просила суд здійснювати розгляд справи за її відсутності.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов.
Провівши заочний розгляд справи, з'ясувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16 серпня 2006 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № Д06-02-154МК, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 25000 доларів США, зі сплатою процентів у розмірі 17 % річних, терміном повного погашення до 14 серпня 2009 року.
Також 16 серпня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, згідно із яким іпотекою забезпечується виконання ОСОБА_1 зобов'язань, що випливають із вказаного кредитного договору № Д06-02-154МК від 16 серпня 2006 року, зокрема, повернення Банку кредиту в розмірі 25000 доларів США, у строк до 14 серпня 2009 року.
У п. 7 зазначеного договору іпотеки сторони погодили, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № Д06-02-154МК від 16 серпня 2006 року, ОСОБА_1 передає в іпотеку АТ КБ “ПриватБанк” належне їй на праві власності нерухоме майно: житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 94,9 м2, житловою площею 61,4 м2, земельну ділянку площею 0,1000 га, надану для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 3210600000000100030, та земельну ділянку площею 0,0389 га, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3210600000000101030, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
20 грудня 2016 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленим у цивільній справі № 361/451/16-ц, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Броварської міської ради Київської області про стягнення заборгованості за кредитним договором № Д06-02-154МК від 16 серпня 2006 року відмовлено.
Зі змісту цього рішення суду вбачається, що, відмовляючи у задоволенні позову Банку, суд виходив з того, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору № Д 06-02-154МК від 16 серпня 2006 року, позивач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 25000 доларів США на термін до 14 серпня 2009 року. Судом встановлено, що останній платіж по погашенню суми заборгованості за кредитним договором № Д06-02-154 МК від 16 серпня 2006 року ОСОБА_1 було здійснено 22 квітня 2009 року, що підтверджується випискою з особистого рахунку. Із позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулося до суду 29 січня 2016 року, отже Банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.
28 лютого 2017 року ухвалою Апеляційного суду Київської області вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначене вище рішення суду першої інстанції від 20 грудня 2016 року залишено без змін та 28 лютого 2017 року воно набрало законної сили.
За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
09 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 53.
Зі змісту цього виконавчого напису вбачається, що приватним нотаріусом пропонується звернути стягнення на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно: житловий будинок, земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000000100030 та земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000000101030, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на підставі договору іпотеки, посвідченого 16 серпня 2006 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Авраменко Н.А. за реєстровим № 9373, передане в іпотеку Закритому акціонерному товариству комерційному банку “ПриватБанк”, правонаступником якого є АТ КБ “ПриватБанк”.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації цього нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ “ПриватБанк” у загальному розмірі 138597,81 доларів США, що за курсом НБУ на 08 листопада 2018 року становить 3866457 грн. 28 коп., та витрат за вчинення приватним нотаріусом цього виконавчого напису в розмірі 3500 грн.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до АТ КБ “ПриватБанк”, вважає, що вказаний виконавчий напис нотаріуса від 09 січня 2019 року за № 53 є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з порушенням вимог чинного законодавства.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України, Законом України “Про нотаріат” від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172).
За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону № 3425-XII нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
За змістом п. 19 ч. 1 ст. 34 цього ж Закону виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
У ч. 1 ст. 87 Закону України “Про нотаріат”, п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку № 96/5 передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України “Про нотаріат”, п. 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки передбачена як загальним Законом України “Про нотаріат”, так і спеціальним Законом України “Про іпотеку”.
У підпункті 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 встановлено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавцю на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
У п. 11 Переліку № 1172 (у редакції на час вчинення виконавчого напису) передбачено, що для вчинення нотаріусом виконавчого напису на підставі іпотечних договорів, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
При вчиненні виконавчого напису про стягнення суми заборгованості нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172. При цьому, даний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі № 3425-XII та Порядку № 296/5.
Відповідно до підпункту 3.1 п. 3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Згідно із вимогами підпункту 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у цивільній справі № 137/1666/16-ц виклала правовий висновок і роз'яснила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ч. 1 ст. 88 Закону України “Про нотаріат”). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком № 1172 є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, та може оспорювати у судовому порядку вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчого напису нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України “Про нотаріат” у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд вважає, що Банк звернувся до нотаріуса з припуском трирічного строку встановленого законодавством для вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки з дня виникнення права вимоги 22 квітня 2009 року, тобто здійснення останнього платежу за кредитним договором № Д06-02-154МК від 16 серпня 2006 року, минуло більше 10 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач АТ КБ “ПриватБанк” своїм правом на спростування заявлених позовних вимог позивача ОСОБА_1 не скористалося, відзив на позов та докази на спростування заявлених вимог, зокрема, копії документів, на підставі, яких вчинений виконавчий напис; докази надсилання письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю ОСОБА_1 із відміткою про його отримання або відміткою поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу; виписки по рахунку; розрахунок заборгованості ОСОБА_2 не подало, що позбавляє суд можливості встановити відповідність поданих нотаріусу Бондар І.М. документів для вчинення виконавчого напису, відповідність суми заборгованості тій, що зазначена у виконавчому написі, не спростовано і позовних вимог у частині того, що з моменту виникнення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки не минуло більше трьох років, враховуючи, що строк повернення кредиту в розмірі 25000 доларів США до 14 серпня 2009 року.
Відповідачем АТ КБ “ПриватБанк” не надано суду належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Бондар І.М. були подані відомості про безспірність суми заборгованості, враховуючи рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2016 року,яким відмовлено Банку у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № Д06-02-154МК від 16 серпня 2006 року, у забезпечення виконання якого ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно: житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами та дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3210600000000100030 та 3210600000000101030, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на яке нотаріус пропонує звернути стягнення та за рахунок реалізації цього майна задовольнити вимоги Банку, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача ОСОБА_1 , зазначений у виконавчому написі приватного нотаріуса, перед відповідачем є безспірним, а з дня виникнення права вимоги не минуло більше трьох років.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вчинений 09 січня 2019 року приватним нотаріусом Бондар І.М. виконавчий напис за реєстровим № 53 про звернення стягнення на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно: житловий будинок та вказані вище земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яким за рахунок коштів від реалізації цього нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ “ПриватБанк” у розмірі 138597,81 доларів США, що за курсом НБУ на 08 листопада 2018 року становить 3866457 грн. 28 коп., та витрат за вчинення нотаріусом виконавчого напису в розмірі 3500 грн. не відповідає вимогам закону, тому цей виконавчий напис нотаріуса суд визнає таким, що не підлягає виконанню.
Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 77, 79, 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 09 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 53, про звернення стягнення на нерухоме майно: житловий будинок, земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000000100030 та земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000000101030, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та яким за рахунок коштів від реалізації цього нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, код ЄДРПОУ 14360570, у загальному розмірі 138597,81 доларів США, що за курсом НБУ на 08 листопада 2018 року становить 3866457 грн. 28 коп., та витрат за вчинення нотаріусом виконавчого напису в розмірі 3500 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дутчак І. М.