23 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 320/243/23
адміністративне провадження № К/990/5892/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду
Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №320/243/23 за позовом ОСОБА_1 до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 12 грудня 2022 року №4 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», згідно з яким ОСОБА_2 неуспішно пройшов атестацію;
- зобов'язати Чотирнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), або її правонаступника, або, у разі ліквідації та відсутності правонаступника, Офіс Генерального прокурора, як суб'єкта створення 14 Кадрової комісії, прийняти рішення про успішне проходження атестації ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ керівника Київської міської прокуратури від 25 січня 2023 року №167к про звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку з неуспішним проходженням ним атестації на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 31 січня 2023 року;
- поновити позивача в органах прокуратури на посаді першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва з 31 січня 2023 року та стягнути з Київської міської прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 31 січня 2023 року.
Крім цього, позивач просив допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 12 грудня 2022 року №4 «Про неуспішне проходження прокурором атестації».
Визнано протиправним і скасовано наказ Київської міської прокуратури від 25 січня 2023 року №167к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 міста Києва та органів прокуратури з 31 січня 2023 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 міста Києва з 31 січня 2023 року.
Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 62020,56 грн з відрахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
15 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №320/243/23.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №320/243/23 є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тобто обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що оскаржує судові рішення у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема підпункту 2 пункту 12, підпункту 3 пункту 15, пункту 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пункту 5, підпункту 2 пункту 8 розділу І, підпункту 3 пункту 9, пунктів 11, 12, 15, 16 розділу ІV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 03 жовтня 2019 року №221.
Проте Офіс Генерального прокурора наводить по тексту скарги лише окремі цитати із постанов Верховного Суду та, пославшись на загальні висновки щодо процедури проходження атестації прокурорами, не конкретизує у чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій указаних норм, виходячи з обставин цієї справи, що мають індивідуальні особливості.
Як свідчать зміст та мотиви оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, послався на судові рішення у справі №640/492/21 у контексті застосування приписів частини четвертої статті 78 КАС України щодо преюдиційності обставин, установлених судом в іншій справі. Так, у цій справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного в цій справі рішення від 12 грудня 2022 року про неуспішне проходження позивачем атестації стала наявність наказу Прокурора міста Києва від 27 лютого 2017 року № 269к про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, у зв'язку з чим Комісія дійшла висновку про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, доброчесності та професійної етики. Втім зазначений наказ був підставою для прийняття Комісією попереднього рішення про неуспішне проходження позивачем атестації від 21 грудня 2020 року № 15, яке свою чергу було предметом перевірки судом у справі №640/492/21, за результатами розгляду якої суд, надавши оцінку обставинам щодо наявності наказу Прокурора міста Києва від 27 лютого 2017 року № 269к, вказане рішення Комісії визнав протиправним і скасував. Відповідне судове рішення 30 листопада 2021 року набрало законної сили.
У касаційній скарзі відсутні мотиви, що спростовують ці обставини.
Водночас у наведених Офісом Генерального прокурора прикладах справ, у яких Верховним Судом сформовано висновки щодо застосування норми права, яку, на думку заявника, неправильно застосовано судами при вирішенні цього спору, такі обставини відсутні, що свідчить про нерелевантність спірних правовідносин.
Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші аргументи скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, з посиланням на необхідність проходження прокурорами процедури атестації для подальшої роботи в органах прокуратури.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №320/243/23 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко