23 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/16225/23 пров. № А/857/19580/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року (суддя- Кравців О.Р., ухвалене в м. Львів) у справі № 380/16225/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Відділення поліції №2 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
В липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Відділення поліції №2 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та з наведених в ньому підстав просив: задоволити вимоги журналіста інформаційної агенції "Журналісти проти корупції" щодо визнання дій відповідачів (№1 та №2) - Головного управління Національної поліції у Львівській області та його структурного та територіально відокремленого підрозділу Відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області незаконними та протиправними, які полягають у несвоєчасному наданні відповіді на запит; у безпідставній відмові у задоволенні запиту на інформацію; зобов'язати відповідачів №1 та №2 - Головне управління Національної поліції у Львівській області та його відокремлений підрозділ - Відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області надати повну, точну та достовірну інформацію на журналістський запит ВСП001/26/06/23-1 від 26.06.2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Відділення поліції №2 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, щодо надання неповної інформації у відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 26.06.2023. Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Львівській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 26.06.2023 з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Також стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області судові витрати у виді судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 536 грн. 80 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду Головне управління Національної поліції у Львівській області оскаржило його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зокрема, зазначає, що запит ОСОБА_1 від 26.06.2023 року отримано електронною поштою та зареєстровано за вх. № 2-Зі від 27.06.2023. У подальшому відповідь на даний запит надано відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» за вих. 4811/57/01-2023 від 30.06.2023 та відправлено на зазначену Позивачем електронну адресу 05.07.2023 (як було зазначено у запиті). Вважають, що відповідь надано вчасно, як це передбачено чинним законодавством.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним, а викладені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими та безпідставними та просить залишити рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 26.06.2023 звернувся до Відділення поліції №2 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із журналістським запитом, відповідно до якого в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив надати наступну інформацію, а саме: копію документа, що засвідчує проведення працівниками поліції превентивної роз'яснювальної бесіди з лікарем ОСОБА_2 , інформацію про проведення (не проведення) службового розслідування за фактом неодноразового порушення службової дисципліни та вимог чинного законодавства з боку інспектора поліції ОСОБА_3 .
Листом від 30.06.2023 №4811/57/01-2023 у відповідь на вказаний запит позивач отримав наступну відповідь: «У зв'язку з тим, що у Вашому зверненні не вказано, в якій саме постанові з лікарем ОСОБА_2 працівниками поліції відділення №2 Золочівького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області проведено роз'яснювально-профілактичну бесіду щодо недопущення з його боку протиправних дій» та відсутня дана «Постанова», не можливо надати копію документу, що засвідчує проведення працівниками поліції превентивно-роз'яснювальної бесіди з лікарем ОСОБА_2 . Оскільки, службові розслідування щодо працівників ВП №2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області проводяться працівниками Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області просимо Вас з наданням Вам інформації про проведення (не проведення) службового розслідування за фактом неодноразового порушення службової дисципліни та вимог законодавства з боку інспектора ОСОБА_3 звертатися в Золочівський РВП ГУ НП у Львівській області».
ОСОБА_1 вважаючи, що його звернення не розглянуто належним чином, запитувана інформація не надана, звернувся до суду позовом.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано запитуваної інформації в межах наданих йому законом повноважень та у встановленому законом порядку, що в свою чергу суперечить вимогам Закону України “Про доступ до публічної інформації”, яким встановлено обов'язок розпорядника інформації, яким є відповідач, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Також згідно з пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації в порядку визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що запит позивача розглянуто, проте неналежним чином, виходячи з наступного.
Щодо доводів відповідача про те, що отримати запитувану інформацію позивач зможе, коли звернеться з запитом до Золочівського РВП ГУНП у Львівській області, то суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Крім цього, згідно статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації мав надати відповідь на запит не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідь на запит сформована 30.06.2023, однак скерована така на електронну адресу позивача 05.07.2023, тобто з порушенням встановленого строку розгляду.
Також, твердження відповідача стосовно того, що у зверненні позивача не вказано, в якій саме постанові з лікарем ОСОБА_2 працівниками поліції відділення №2 Золочівького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області проведено роз'яснювально-профілактичну бесіду щодо недопущення з його боку протиправних дій» та відсутня дана «Постанова», суд першої інстанції вірно вважав необґрунтованими.
Так, описова частина запиту позивача містить чітке посилання на рішення суду у справі №943/457/23 обставин встановлених у межах якої і стосується запитувана ОСОБА_1 інформація.
Колегія суддів враховуючи вищенаведене погоджується з судом першої інстанції, що, відповідь на запит позивача не є ні вмотивованою відмовою у наданні інформації, ні належним результатом розгляду запиту, так як запитувані документи та інформація не надані. Лист щодо надання інформації не містить відповіді на всі порушені позивачем у запиті питання.
Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем не надано запитуваної інформації в межах наданих йому законом повноважень та у встановленому законом порядку, що в свою чергу суперечить вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», яким встановлено обов'язок розпорядника інформації, яким є відповідач, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію.
Колегія суддів зазначає, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення або вчинити певні дії.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що достатнім та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо надання неповної інформації у відповідь на запит позивача та зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача на отримання публічної інформації з врахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні суду.
Також суд першої інстанції вірно зобов'язав повторно розглянути запит саме Головне управління Національної поліції у Львівській області, оскільки сам відповідач зазначає, щодо ВП №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області є структурним територіальним відокремленим підрозділом ГУНП у Львівській області та немає статусу юридичної особи. Єдиною належним чином зареєстрованою юридичною особою є саме ГУНП у Львівській області. Вказана юридична особа має свій рахунок, та несе відповідальність, а також виконує свої зобов'язання та здійснює діяльність як суб'єкт владних повноважень та є розпорядником бюджетних коштів.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі № 380/16225/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга