21 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/29741/23 пров. № А/857/25600/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Юник А.А.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Головата І.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2023р. про розстрочення виконання судового рішення в справі за позовом Головного управління ДПС у Волинській обл. до ОСОБА_1 про примусове стягнення податкового боргу з платника податків-фізичної особи (суддя суду І інстанції: Мачульський В.В., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 14.12.2023р., м.Луцьк; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: не зазначена),-
Оскаржуваною ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2023р. заяву ОСОБА_1 задоволено частково; розстрочено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2023р. в справі № 140/29741/23 про стягнення податкового боргу в сумі 55742 грн. 56 коп. на 12 місяців шляхом щомісячної сплати протягом січня - грудня 2024 року боржником заборгованості в загальному розмірі 55742 грн. 56 коп. у такому порядку: з січня по листопад 2024 року (до останнього числа кожного місяця включно) - по 4645 грн. 21 коп. щомісяця, до 31 грудня 2024 року - 4645 грн. 25 коп.; в задоволенні решти вимог заяви відмовлено (а.с.46-47).
Вказану ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив позивач Головне управління /ГУ/ ДПС у Волинській обл., який покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити (а.с.51-52).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення судом першої інстанції не враховані кількісні показники (економічна неспроможність) та якісні характеристики (особиста платоспроможність) заявника, що підтверджуються достовірними документами, наданими третіми особами.
Вважає, що розстрочення податкового боргу не призведе до його погашення, під час погашення розстроченого боргу буде нарахована пеня в силу приписів ст.129 Податкового кодексу /ПК/ України; також такий процесуальний інститут не може бути направлений на уникнення платника податків від належного виконання судового рішення.
Відповідач ОСОБА_1 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення.
Водночас, відповідач надав докази часткового погашення суми боргу (а.с.71-72).
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2013р. в справі № 140/29741/23 позов ГУ ДПС у Волинській обл. задоволено; стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в розмірі 55742 грн. 56 коп. (а.с.27-28).
04.12.2023р. відповідач ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» скерував до суду першої інстанції заяву (клопотання), в якій просив розстрочити виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2013р. в справі № 140/29741/23 на 24 місяці шляхом щомісячної сплати платежів в розмірі 2322 грн. 60 коп. (а.с.31 і на звороті).
Вимоги поданої заяви мотивував тим, що розмір його доходів за період І квартал 2022 року - ІІІ квартал 2023 року становив 7155 грн. 28 коп.; наразі він не працевлаштований, введення воєнного стану ускладнює пошук роботи; його заробіток є мінливим і непостійним.
Задовольняючи подану заяву та приймаючи рішення про розстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума податкового боргу 55742 грн. 56 коп., яка підлягає стягненню на виконання рішення суду, з урахуванням отриманого відповідачем доходу, є значною для нього та може призвести до скрутного фінансового становища заявника. Проаналізувавши відомості про матеріальний стан ОСОБА_1 , суд погодився з тим, що повне виконання рішення суду одноразово є обтяжливим для нього.
Вказані обставини пояснюють причини неможливості погашення відповідачем заборгованості за наведених обставин та обставин, які існують у державі (введення воєнного стану).
Поряд з тим розстрочення виконання рішення суду не призводить до невиконання рішення суду, а навпаки, створює умови для його добровільного виконання боржником, з урахуванням його реального майнового стану.
Таким чином, оскільки на теперішній час існують обставини, які ускладнюють для боржника виконання рішення суду, при цьому є відсутніми підстави ставити під сумнів намір заявника виконувати судове рішення в майбутньому, суд дійшов висновку про те, що заяву слід задовольнити частково та розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців шляхом сплати коштів у сумі 4645 грн. 21 коп. щомісяця.
Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про помилковість допущеного судом розстрочення виконання судового рішення і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.378 КАС України.
Наведений висновок обґрунтовується як незастосуванням до розглядуваних правовідносин норм закону, який підлягав застосуванню, так і неправильною правовою оцінкою наданих заявником доказів.
Стаття 378 КАС України передбачає загальну процедуру відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Зокрема, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч.1).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4).
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (ч.5).
Із аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто, за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).
Питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права.
Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу.
Пунктом 5.2 ст.5 ПК України, яка встановлює співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування.
Таким чином, норми ст.100 ПК України, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для відстрочення податкового боргу (п.100.5 ПК України) та порядку погашення податкового боргу (п.100.7 ПК України).
На підставі п.п.100.4 і 100.5 ст.100 ПК України постановою КМ України № 1235 від 27.12.2010р. затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.
Зазначені норми врегульовують загальні підстави розстрочення грошового зобов'язання чи податкового боргу.
Таким чином, у розглядуваному випадку підстави розстрочення боргового зобов'язання судом, передбачені ст.378 КАС України, не є вичерпними та мають застосовуватися в сукупності з нормами матеріального права.
Водночас, норма ст.378 КАС України не обмежує право суду певними обставинами, при наявності яких суд може розстрочити виконання прийнятого рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Отже, підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини виняткового характеру, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим судом способом.
В частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про розстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто податковий борг.
З урахуванням наведеного, оцінюючи в сукупності наведені ОСОБА_1 доводи на обгрунтування своєї заяви про розстрочення виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що заявником не доведено винятковості зазначених випадків та не підтверджено їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Так, надані відповідачем Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за І квартал 2022 року - ІІІ квартал 2023 року свідчить про отримання доходу в розмірі 7155 грн. 28 коп., тобто, заробітної плати за квітень 2022 року.
Вказані обставини не носять виняткового характеру, а лише свідчать про незначний дохід позивача.
Окрім цього, будь-яких відомостей про наявність/відсутність майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу, відповідач не надав.
В той же час, відповідно до п.3 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затв. постановою КМ України № 1235 від 27.12.2010р., серед зазначених обставин виділено недостатність майна заявника - фізичної особи (без урахування майна, на яке відповідно до законодавства не може бути звернено стягнення) для своєчасної та у повному обсязі сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі чи відсутність у заявника - фізичної особи майна.
Також суд не дослідив питання ступеня вини відповідача у виникненні податкового боргу.
Стосовно покликання заявника на введення воєнного стану в Україні колегія суддів враховує наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», затв. Законом України № 2102-IX від 24.02.2022р., на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно із Указами Президента. Останній триває по цей час.
Водночас, введення воєнного стану може бути визнано судом поважною обставином для розстрочення виконання судового рішення за умови, якщо неможливість виконання рішення суду знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали виконанню судового рішення і погашенню податкового боргу.
У контексті обставин цієї справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при оцінці клопотання відповідача з причини введення воєнного стану в Україні також слід брати до уваги: місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для погашення податкового боргу і виконання рішення суду, інші доречні обставини.
Проте, у справі, що розглядається, суд першої інстанції поверхнево підійшов до вирішення порушеного відповідачем клопотання про розстрочення виконання судового рішення.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що подана заява про розстрочення виконання судового рішення є безпідставною та необґрунтованою, через що задоволенню не підлягає, з вищевикладених мотивів.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 01.02.2018р. у справі № 805/1779/15-а, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про розстрочення виконання судового рішення, а тому вважає, що ухвала судом постановлена за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення.
Оскільки вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст.ст.312, 315 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. задовольнити частково.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2023р. про розстрочення виконання судового рішення - скасувати.
Винести нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2023р. в адміністративній справі № 140/29741/23 за позовом Головного управління ДПС у Волинській обл. до ОСОБА_1 про примусове стягнення податкового боргу з платника податків-фізичної особи, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 23.02.2024р.