Справа № 560/16578/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
23 лютого 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
13.09.2023 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив:
- визнати неправомірними відмови відповідача за №5/1314, №5/1315 від 10.03.2023;
- зобов'язати Шепетівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки взяти на військовий облік військовозобов'язаних та оформити і видати ОСОБА_1 тимчасове посвідчення військовозобов'язаного без проходження ним військово-лікарської комісії;
- зобов'язати прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу в Україні ОСОБА_1 відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що у разі наявності права на відстрочку, медичний огляд призовників, придатних до військової служби за станом здоров'я, не проводиться. Дані про їх стан здоров'я вноситься до книги протоколів засідань районної (міської) призовної комісії за результатами медичного огляду під час приписки до призовної дільниці або раніше проведеного медичного огляду під час проходження призовної комісії.
Апелянт вказує, що він просив видати тимчасове посвідчення військовозобов'язаного без проходження медичного огляду стану здоров'я, оскільки такі результати наявні в попередньому медичному огляді, які зафіксовані у посвідченні про приписку до призовної дільниці ПК №641, згідно якого позивач 10.02.1999 пройшов медичну комісію і придатний до військової служби.
Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ним направлено відповідачу копію посвідчення про приписку до призовної дільниці №641, в якому відсутні відомості про зняття з військового обліку, та заявлено про видачу ОСОБА_1 тимчасового посвідчення військовозобов'язаного без проходження військово-лікарської комісії для надання відстрочення від призову на військову службу на період мобілізації відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
09.02.2024 до суду надійшли додаткові письмові пояснення від позивача, в яких він зазначає, що порушення військовозобов'язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом та не може бути підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на яку позивач має право відповідно до закону.
На думку апелянта, оскільки суд першої інстанції встановив, що позивач має право на відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абз 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 було б зобов'язання відповідача надати позивачу на підставі вказаної норми відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
20.02.2024 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від шлюбу з якою є неповнолітні діти:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6
На повідомлення про необхідність явки до Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 07.02.2023 подав до Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву про відстрочення від призову на військову службу на період мобілізації в Україні відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Додатками до заяви було подано копії таких документів: свідоцтва про шлюб, паспорту, довідки про склад сім'ї, свідоцтво про народження (4), посвідчення.
Відповідач листом від 23.02.2023 №10/1039 повідомив, що станом на 23.02.2023 ОСОБА_1 на військовому обліку у Шепетівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки не перебуває, запропоновано надати військово-обліковий документ позивача.
На звернення ОСОБА_1 до Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про видачу тимчасового посвідчення військовозобов'язаного без проходження ним військово-лікарської комісії, відповідач листом від 10.03.2023 №5/1314 повідомив, що для вирішення питання отримання відстрочки, ОСОБА_1 необхідно спочатку стати на військовий облік, тобто особисто прибути до Шепетівського РТЦК та СП і виконати вимоги нормативно-правових актів щодо військового обов'язку, як громадянину України і виконувати правила військового обліку як військовозобов'язаному.
На повторне звернення ОСОБА_1 до відповідача про видачу тимчасового посвідчення військовозобов'язаного без проходження ним військово-лікарської комісії, Шепетівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом від 10.03.2023 №5/1315 повідомив, що з метою постановки на військовий облік пропонується особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 та мати з собою військово-обліковий документ та інші документи для уточнення облікових даних відповідно до вимог чинного законодавства.
Вважаючи зазначені дії відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не надав відповідачу військово-обліковий документ, що посвідчує особу військовозобов'язаного і визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, відповідач не мав підстав для прийняття позитивного рішення з порушеного питання.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що надані позивачем документи не були достатніми для прийняття рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу, тому відповідач не мав підстав для надання позивачу такого, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовної вимоги в цій частині.
Щодо доводів позивача про отримання військово-облікового документу без проходження військово-лікарської комісії, суд першої інстанції вказав, що для визначення підстави видачі тимчасового посвідчення військовозобов'язаному працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7 після написання громадянином заяви, вивчаються всі необхідні для цього документи (паспорт, закордовий паспорт, документи які підтверджують, рівень освіти, спеціалізацію, профіль, стаж роботи, сімейний стан, стан здоров'я, місце реєстрації (проживання), наявність військово-облікового документу та інші документи.
Також, в обов'язковому порядку вивчаються всі облікові дані, які є в наявності в ІНФОРМАЦІЯ_8 . У випадку виявлення порушень заявником виконання правил військового обліку чи ухилення військовозобов'язаного від виконання ним військового обов'язку, до дня прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_9 , з такою особою проводиться бесіда, в ході якої з'ясовуються всі обставини скоєння військовозобов'язаним порушень.
Визначення придатності за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначення необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям визначає військово-лікарська експертиза, діяльність якої регулюється Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08 2008 №402 (зі змінами).
Суд першої інстанції вказав, що відповідно до вимог абзаці 2 - 5 частини десятої статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Тобто, враховуючи вказане, а також положення ст. 19 Конституційні України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для видачі тимчасового посвідчення військовозобов'язаного без проходження військово-лікарської комісії.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до вимог частин 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Шепетівського РТЦК та СП з заявою, в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації в Україні на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У відповідь на вказану заяву, відповідачем направлено на адресу позивача лист від 23.02.2023 №10/1039, в якому зазначено що відповідно до облікових даних Шепетівського РТЦК та СП ОСОБА_1 при вибутті на навчання в Львівський інститут внутрішніх справ при НА внутрішніх справ України у 1999 році знятий з військового обліку. Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_1 зобов'язаний був як військовозобов'язаний в семи денний термін після прибуття до нового місця проживання стати на військовий облік. Станом на 23.02.2023 ОСОБА_1 в Шепетівському РТЦК та СП на військовому обліку не перебуває.
Також зазначено, що 13.02.2023 заява ОСОБА_1 розглянута на засіданні комісії з надання відстрочок від призову громадян на військову службу під час мобілізації. За результатами розгляду, рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не може бути прийнято у зв'язку з ненаданням позивачем до зазначеної заяви військово-облікового документу, в якому зазначено місце перебування на військовому обліку.
21.02.2023 ОСОБА_1 подано до Шепетівського РТЦК та СП заяви, в яких позивач просив видати на його ім'я тимчасове посвідчення військовозобов'язаного без проходження військово-лікарської комісії; медичного огляду стану здоров'я, результати якого просив взяти з раніше проведеного медичного огляду, зафіксованого у посвідчені про приписку до призовної дільниці ПК №641, згідно якого ОСОБА_1 10.02.1999 пройшов медичну комісію і придатний до військової служби, про що позивач просив у заяві від 25.02.2023.
Відповідач листом від 10.03.2023 №5/1314 повідомив, що для вирішення питання отримання відстрочки, ОСОБА_1 необхідно спочатку стати на військовий облік, тобто особисто прибути до Шепетівського РТЦК та СП і виконати вимоги нормативно-правових актів щодо військового обов'язку, як громадянину України і виконувати правила військового обліку як військовозобов'язаному.
На повторне звернення ОСОБА_1 до відповідача про видачу тимчасового посвідчення військовозобов'язаного без проходження ним військово-лікарської комісії, Шепетівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом від 10.03.2023 №5/1315 повідомив, що з метою постановки на військовий облік пропонується особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 та мати з собою військово-обліковий документ та інші документи для уточнення облікових даних відповідно до вимог чинного законодавства.
Визначаючись щодо доводів апелянта стосовно визнання неправомірними дій, викладених у відмові відповідача та зобов'язати Шепетівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки взяти на військовий облік військовозобов'язаних та оформити і видати ОСОБА_1 тимчасове посвідчення військовозобов'язаного без проходження ним військово-лікарської комісії, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, частиною першою статті 9 Закону № 2232-XII встановлено, що щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
На строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку) (ч. 1 ст. 15 Закону № 2232-XII).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України): приписані до призовних дільниць; які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць; звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов'язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 27-річного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, (далі Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку) (п. 5 Порядку № 1487).
Відповідно до п. 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Військово-обліковими документами є:
для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного;
для резервістів - військовий квиток.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (п. 22 Порядку № 1487).
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 610 затверджено Порядок виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, відповідно до пункту першого якого визначено, що тимчасове посвідчення військовозобов'язаного (далі - тимчасове посвідчення) є документом, що посвідчує особу військовозобов'язаного, який перебуває у запасі осіб офіцерського складу або осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовозобов'язаний), та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Вказаним наказом затверджено форму тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, в якому має містить такі відомості: дата народження, військове звання, склад, профіль, військово-облікова спеціальність, категорія, придатність до проходження військової служби за станом здоров'я, зарахування у запас, необхідність у повторному медичному пересвідченні, причина видачі посвідчення; на зворотньому боці: дані антропометричних вимірів, особливі відмітки, відмітки про військовий облік, підпис військового комісара, печатка, дата, підпис власника про ознайомлення з правилами військового обліку.
Згідно п. 3 Порядку № 610 тимчасове посвідчення видається військовозобов'язаним, які: взяті на військовий облік військовозобов'язаних та яким присвоєно первинні військові звання офіцерського складу запасу (до надходження їх особових справ); втратили військові квитки (до їх отримання); не проходили військову службу (навчальні збори) та не мають військово-облікової спеціальності; визнані призовними комісіями непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час до військової служби за станом здоров'я (до підтвердження цього рішення під час повторного медичного огляду); прибули з місць позбавлення волі.
Згідно п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік військовозобов'язаних; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, а приписами п. 10 вказаного Положення визначені функції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи долучено копію посвідчення про приписку до призовної дільниці, яке відповідно до п. 20 Порядку № 1487 є військово-обліковим документом та яке свідчить про взяття позивача на військовий облік як призовника у 1999 році.
Однак, як зазначив відповідач у відповіді на заяву позивача від 23.02.2023 №10/1039, ОСОБА_1 станом на 23.02.2023 в Шепетівському РТЦК та СП на військовому обліку не перебуває.
Вказане свідчить про те, що після 1999 року позивач не звертався до уповноваженого суб'єкта для постановки на військовий облік, відповідно, не отримував військово-обліковий документ та не проходив військово-лікарську комісію.
При цьому, як встановлено судом при дослідженні встановленої форми тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, зразок якого затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 610, підлягають заповненню під час видачі вказаного документа графи «Придатність до проходження військової служби за станом здоров'я» та «Підлягає повторному медичному пересвідченню».
Тобто, вказане свідчить про необхідність проходження медичного огляду, відомості про проходження якого мають бути зазначені у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Так, відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Серед основних завдань військово-лікарської експертизи, згідно п. 1.3 розділу І Положення №402, є добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України.
У розумінні п. 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) (п. 2.1 розділу І Положення №402).
Згідно пп 2.5.1 п. 2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, в тому числі, ВЛК ТЦК та СП.
Згідно пп. 2.8.1 п. 2.8 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК ТЦК та СП створюється у районному (міському) ТЦК та СП. Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій у ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК. Головою ВЛК районного (міського) ТЦК та СП призначається лікар, найбільш досвідчений з питань військово-лікарської експертизи, наказом керівника районного ТЦК та СП після погодження з головним лікарем районної (міської) лікарні, головою ВЛК обласного ТЦК та СП, Автономної Республіки Крим, Київського міського ТЦК та СП, Севастопольського міського ТЦК та СА. Головою ВЛК обласного ТЦК та СП (Автономної Республіки Крим, Київського міського ТЦК та СП, Севастопольського міського ТЦК та СП) призначається начальник медичного відділення цього ТЦК та СП наказом керівника ТЦК та СП після погодження з начальником ВЛК регіону. Персональний склад ВЛК районного (міського), обласного ТЦК та СП визначаються наказами відповідних керівників ТЦК та СП.
Відповідно до пп. 2.8.4 п. 2.8 розділу І Положення №402 на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.
Так, п. 3.1, 3.2 розділу ІІ Положення №402 визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.
Згідно п. 3.8 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби, прийнята в облікових цілях, дійсна протягом п'яти років з дня закінчення медичного огляду. Якщо в стані здоров'я військовозобов'язаного, незалежно від строку, за його заявою або висновками лікарів закладу охорони здоров'я виникли зміни, то за направленням начальника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.
Аналізуючи викладене, колегія суддів зазначає, що Положенням №402 визначено періодичність проходження медичного огляду як в мирний час, так і під час мобілізації.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про необхідність видачі ОСОБА_1 тимчасового посвідчення військовозобов'язаного без проходження медичного огляду, а перенесення результатів медичного огляду, який позивач пройшов у 1999 році та запис про який наявний у посвідченні про приписку до призовної дільниці ПК №641 не передбачено та не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів.
Суд зауважує, що ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» встановлено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформити і видати ОСОБА_1 тимчасове посвідчення військовозобов'язаного без проходження ним військово-лікарської комісії.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу в Україні відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», колегія суддів зазначає, що указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно абзацу четвертого частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявленої позивачем вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу в Україні відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надавалась оцінка документам позивача, які надають право на відстрочку від призову з огляду на відсутність у ОСОБА_1 військово-облікового документу, який свідчив би про факт перебування позивача на військовому обліку на момент звернення з відповідною заявою.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.