23 лютого 2024 року м. Рівне №460/27246/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту від 15.09.2023 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з інвалідністю батька, що має ІІ групу інвалідності;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп.г) п.3, ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем за контрактом. 15.09.2023 позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами (для догляду за батьком - інвалідом ІІ групи). Відповідач протиправно не розглянув зазначений рапорт та не видав відповідного наказу.
Ухвалою суду від 01.12.2023 позовну заяву залишено без руху як таку, що подано без додержання вимог, встановлених ст.160,161 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивач недоліки позовної заяви усунув у строк і спосіб, встановлений судом.
Ухвалою суду від 13.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Оскільки жодного рапорту від позивача до відповідача не находило та не зареєстровано, підстави для видання наказу про звільнення з військової служби відсутні.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем Збройних Сил України, за контрактом, до 11.01.2024 - стрілець-санітар 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти Військової частини НОМЕР_1 .
15.09.2023 солдат ОСОБА_1 подав командиру 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти Військової частини НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами на підставі пп.г) п.3, ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" для догляду за батьком, ОСОБА_2 , що має ІІ групу інвалідності безтерміново (а.с.5).
До зазначеного рапорту позивач подав: копію акта обстеження житлово-побутових умов проживання; копію акта огляду МСЕК; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; копію паспорта ОСОБА_2 ; копію паспорта ОСОБА_1 , копію постанови ЛКК; копію довідки про склад сім'ї; копію свідоцтва про розірвання шлюбу; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 .
У рапорті від 15.09.2023 ОСОБА_1 просив направити його для зарахування на військовий облік до Рівненського РТЦКСП.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2024 №12, старший солдат ОСОБА_1 , стрілець-санітар 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти Військової частини НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби міста Куп'янськ Куп'янського району Харківської області, 11 січня 2024 року виключений з фінансового та речового забезпечення та зі списків особового складу частини (а.с.79).
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п. 2 Положення №1153/2008, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять, зокрема, військову службу за контрактом осіб рядового складу.
За приписами пп.г) п.3, ч.5 ст.26 Закону №2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пп.2 п.225 розд.ХІІ Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно з п.233 розд.ХІІ Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд звертає увагу, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.
Відповідно до п.12 розд.І Положення №1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.\
Відповідно до абз.4 п.241 Положення №1153/2008, накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Враховуючи викладене, за результатом розгляду рапорту військовослужбовця приймається відповідне рішення.
Пунктом 1.5 розділу І Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за №611/25388 (далі - Інструкція №333), передбачено, що командири (керівники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів (далі - військові навчальні заклади), установ і організацій, кораблів і підрозділів і створювати для посадових осіб, які ведуть облік особового складу, усі умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.
Відповідно до п.1.6 розд.І Інструкції №333, організація і стан обліку особового складу у військових частинах і з'єднаннях покладаються на начальників штабів військових частин і з'єднань.
Підпунктом 11.1 пункту 11 розділу ІІ Інструкції №333 визначено, що накази по особовому складу є основними документами, які визначають службове становище офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 (зі змінами), і наказами Міністерства оборони надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби.
Проекти наказів до подання їх на підпис командирам (керівникам) повинні бути перевірені (вичитані), звірені з документами персонального обліку військовослужбовців та завізовані на звороті останнього аркуша наказу безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою. Зразок звороту останнього аркуша наказу наведено в додатку 52 до цієї Інструкції (пп.12.10 п.12 розд.ІІ Інструкції №333).
Після цього проекти наказів проходять правову експертизу в юридичній службі. Віза посадової особи юридичної служби проставляється на звороті кожного аркуша першого примірника наказу (п. 12.11 Інструкції №333).
Як встановлено судом, 15.09.2023 солдат ОСОБА_1 подав командиру 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти Військової частини НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами на підставі пп.г) п.3, ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" для догляду за батьком, ОСОБА_2 , що має ІІ групу інвалідності безтерміново (а.с.5).
Тобто, позивач подав рапорт про звільнення прямому безпосередньому командиру.
Надалі зазначений рапорт позивача було розглянуто командиром 2МВ 2МР 107МБ лейтенантом ОСОБА_3 , який клопотав по суті рапорту перед командиром 2МР.
Командир 2МР майор В.Любежанін розглянув рапорт ОСОБА_1 від 15.09.2023 та клопотав по суті рапорту перед командиром 107МБ.
Командир 107МБ підполковник ОСОБА_4 оглянув рапорт ОСОБА_1 від 15.09.2023 та клопотав по суті рапорту перед командиром Військової частини НОМЕР_1 .
Це підтверджується рапортами командира 2МВ 2МР 107МБ лейтенанта ОСОБА_3 , командира 2МР майора ОСОБА_5 , командира 107МБ підполковника ОСОБА_6 та особистими підписами зазначених командирів, вчиненими 15.09.2023 на рапорті солдата ОСОБА_1 від 15.09.2023 (а.с.5).
З огляду на встановлені під час розгляду справи вищенаведені обставини, суд вважає неспроможними посилання відповідача у відзиві на те, що рапорт позивача до Військової частини НОМЕР_1 не надходив та не був зареєстрований.
Згідно із ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України визначено Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 за №94/29962 (далі - Інструкція №735).
Згідно з п.2 розд.ІІ Інструкції №735, письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.
Відповідно до п.5 розд.ІІ Інструкції №735, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини (п.7 розд.ІІІ Інструкції №735).
Судом встановлено, що рапорт ОСОБА_1 від 15.09.2023 відповідає вимогам, встановленим п.233 розд.ХІІ Положення №1153/2008.
Отже, відповідач у силу наведених норм Інструкції №735, був зобов'язаний зареєструвати рапорт позивача, розглянути у встановленому порядку та надати останньому письмову відповідь по суті рапорту.
При цьому, невиконання обов'язку з реєстрації рапорту позивача від 15.09.2023 не звільняє відповідача від відповідальності щодо нерозгляду такого рапорту.
Розглядаючи спір у цій справі, суд бере до уваги також неодноразові звернення представника позивача, адвоката М.Свирид, до Міністерства оборони України (листи від 19.11.2023 №19/11, від 03.10.2023), до Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (лист від 03.10.2023) (а.а.с.19-30), народного депутата ОСОБА_7 до головнокомандувача Збройних Сил України (депутатське звернення від 23.10.2023 №120д9/15-2023/232781) та до Міністра оборони України (депутатське звернення від 10.01.2024 №120д9/15-2024/6549) (а.а.с.49-50), які опосередковано вказують на подання позивачем відповідачу рапорта про звільнення з військової служби.
Зазначеного рапорту відповідач не розглянув, про результати розгляду - позивача не повідомив.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 04.04.1997 Корнинською сільською радою Рівненського району Рівненської області, паспортами громадян України НОМЕР_4 , виданим 25.04.2013 Рівненським РВ УДМС України в Рівненській області та Ср66636252, виданим 18.10.1999 Рівненським РВ УМВС України в рівненській області (а.а.с.6-9).
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 07.03.2013 серії РВН №0212443, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено з 01.03.2013 другу групу інвалідності загального захворювання, безтерміново (а.с.12).
Відповідно до постанови лікарської консультативної комісії КНП "ЦПМСД "Центральний" РМР від 13.07.2013 №2950, ОСОБА_2 , 1974р.н., є постійно лежачим хворим, за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду (а.с.11).
Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , виданим 07.07.2023 Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області, 07 липня 2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , про що 07.07.2023 складено відповідний актовий запис №112 (а.с.10).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 14.08.2023 №1762/02-13/23, складеним 14 серпня 2023 року комісією Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, комісіє встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи загального захворювання, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживає та зареєстрований його син ОСОБА_9 , який знаходиться на контрактній службі у ЗСУ. До мобілізації син заявника постійно проживав разом з батьком та доглядав його. На цей час стан здоров'я ОСОБА_1 погіршився, хворий постійно лежачий та потребує стороннього догляду (а.с.14).
Відтак, у спірних правовідносинах позивач має право на звільнення з військової служби на умовах, визначених пп.г) п.3, ч.5 ст.26 Закону №2232-XII.
Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 15.09.2023 про звільнення з військової служби, чим порушено право останнього, передбачене пп.г) п.3, ч.5 ст.26 Закону №2232-XII.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N40450/04, п.64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Судом встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2024 №12, виключений з фінансового та речового забезпечення та зі списків особового складу частини Військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, враховуючи викладене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорта позивача від 15.09.2023 та зобов'язати відповідача скерувати такий рапорт за належністю для розгляду з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 15.09.2023 про звільнення з військової служби на підставі пп.г) п.3, ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 скерувати рапорт ОСОБА_1 від 15.09.2023 про звільнення з військової служби на підставі пп.г) п.3, ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" за належністю для розгляду з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ).
Повне рішення складено 23 лютого 2024 року.
Суддя О.М. Дудар