Номер провадження 2/754/1158/24
Справа №
Іменем України
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Таран Н.Г.
секретаря судового засідання Довгань Г.А.
за участі представника позивача адвоката Ковальова В.М.
представника відповідача Ус О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі - управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області, про відшкодування шкоди
У листопаді 2023 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави України в особі - управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області, про відшкодування шкоди, в якому просила суд: стягнути з управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 343,40 грн матеріальної шкоди та 10 000.00 грн. моральної шкоди, судові витрати (в т.ч. витрати на правничу допомогу) покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 лютого 2023 року було винесено Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1 БР № 0000008083 від 22.02.2023. Постанову виніс ОСОБА_2 , Інспектор з паркування - начальник відділу контролю за паркуванням Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області. Даною постановою було притягнено до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за порушення п.15.9. и) Правил дорожнього руху, відповідальність за яке, передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП. З метою уникнення подвійного стягнення штрафу, як то передбачено ст. 30 КУпАП, позивач вимушений був завчасно сплатити штраф у розмірі 340 грн., а також 3,40 грн. комісії за банківський переказ коштів (квитанція № 0.0.2873992404.1 від 22.02.2023).
Не погоджуючись з винесеною постановою позивач звернулася до суду з адміністративним позовом. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06.06.2023 у справі № 754/3021/23 в задоволенні позову відмовлено. Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023 було задоволено апеляційну скаргу позивача. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06.06.2023 скасовано, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 серії 1 БР № 0000008083 від 22.02.2023. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Позивач вказує, що згідно до ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодування шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. З метою захисту своїх прав позивачка вимушена була вести тривале листування та направлення вимог до відповідача, які залишені без реагування. Позивач вимушена була звернутись до адвоката за правничою допомогою та подати позов до суду. Це все призвело лише до моральних страждань та витрачання часу. Ураховуючи, що наявність негативних явищ, які виникли у позивача в зв'язку з незаконним притягненням її до адміністративної відповідальності та порушенням нормальних життєвих зв'язків, унаслідок тривалого доведенням вказаного факту, як компенсацію завданої моральної шкоди від наведених порушень та незручностей позивач оцінює в розмірі 10 000 грн.
У зв'язку і з викладеним позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами позовного провадження в спрощеному порядку з повідомленням сторін.
22.12.2023р. на адресу суду надійшов відзив управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області на позов в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що жодним чином не порушував права позивача, та останнім не враховані положення ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, та не доведено всі складові для відшкодування матеріально та моральної шкоди, оскільки закриття провадження по справі не дає правових підстав для відшкодування шкоди.
11.01.2024р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач просив суд відхилити доводи відповідача наведені у відзиві на позов і задовольнити позов та викладено обставини аналогічні обставинам, які викладені у позовній заяві.
Дослідивши зібрані в матеріалах справи письмові докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Позивач вказує, що згідно до ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодування шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. З метою захисту своїх прав позивачка вимушена була вести тривале листування та направлення вимог до відповідача, які залишені без реагування. Позивач вимушена була звернутись до адвоката за правничою допомогою та подати позов до суду. Це все призвело лише до моральних страждань та витрачання часу. Ураховуючи, що наявність негативних явищ, які виникли у позивача в зв'язку з незаконним притягненням її до адміністративної відповідальності та порушенням нормальних життєвих зв'язків, унаслідок тривалого доведенням вказаного факту, як компенсацію завданої моральної шкоди від наведених порушень та незручностей позивач оцінює в розмірі 10 000 грн.
Протягом всього часу розгляду справи в суді, в порушення положень п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 76-81 ЦПК України, стороною позивача не було надано суду жодного належного і допустимого доказу, що зі сторони відповідача їй була спричинена моральна шкода.
Судом встановлено, що 22 лютого 2023 року було винесено Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1 БР №0000008083 від 22.02.2023. Постанову виніс виніс ОСОБА_2 , Інспектор з паркування - начальник відділу контролю за паркуванням Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області. Даною постановою було притягнено до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за порушення п.15.9. и) Правил дорожнього руху, відповідальність за яке, передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись з винесеною постановою позивач звернулася до суду з адміністративним позовом. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06.06.2023 у справі № 754/3021/23 в задоволенні позову відмовлено. Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023 було задоволено апеляційну скаргу позивача. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06.06.2023 скасовано, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 серії 1 БР № 0000008083 від 22.02.2023. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Оскільки підставою для відшкодування шкоди позивачу є встановлена преюдиційним судовими рішеннями закриття справ про адміністративне правопорушення через відсутність його складу, то відсутні спеціальні підстави для застосування ст. 1176 ЦК України.
Таким чином, шкода, завдана позивачу незаконними рішеннями та бездіяльністю посадовими особами органу державної влади (відповідача 1) при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25 червня 2018р., провадження № 61-496св18, від 11 липня 2018р., провадження № 61-14157св18, від 25 липня 2018р., провадження № 61-2986св18, що у встановленому законом порядку не спростовується відповідачами 1, 2.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Пунктом 4 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від твого, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесемо особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічна позиція викладено у постанові Верховного суду від 05.02.2020 по справі №640/16169/17.
Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною 1 вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктами 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995р. передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Також необхідно врахувати правову позицію, викладену у Постанові ВС/ЦКС від 10.02.2021 у справі № 761/24143/19, а саме: прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в України, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його у завданні такої шкоди.
Отже, суд звертає увагу, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених нею моральних (душевних) страждань є зокрема доведення своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, понесені фізичні та моральні витрати спрямованих на захист своїх прав і свобод в суді.
Таким чином, наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача (складенням відносно позивача протоколів про вчинення адміністративних правопорушень і ініціювання притягнення її до адміністративної відповідальності) встановлених під час розгляду справи не спростовано відповідачем .
Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини можна зробити висновок, що здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, які в подальшому закриті судом за відсутністю складу адміністративних правопорушень, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку, позовна вимоги в частині стягнення з управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 343,40 грн. матеріальної шкоди підлягає задоволенню.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, суд приходить до висновку, про наявність спричиненої позивачу незаконними діями працівників відповідача моральної (немайнової) шкоди, однак при визначені її розміру суд виходить з конкретних обставин справи, характеру спричинених їй моральних страждань, які полягали саме у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв'язку із неправомірним винесенням щодо неї постанови та накладенням штрафу, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків , а також виходячи з принципів розумності та справедливості, визначає розмір такої моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн., відшкодування яких підлягає за рахунок коштів Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 110, 141, 142, 206, 258, 259, 263-266, 268, 274, 354, 355 ЦПК України; Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 56 Конституції України; ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 13, 15, 16, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176, 1192 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з подальшими змінами та доповненнями, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі - управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області, про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області на користь ОСОБА_1 343,40 грн. матеріальної шкоди та 1000,00 грн. моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення та підписання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.02.2024 року.
Суддя: Н.Г.Таран