22.02.24
33/812/85/24
«22» лютого 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
у складі: головуючої - судді Фаріонової О. М.
за участю секретаря Горковенко В. С.
особи, яка притягується
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Бондарука В. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Боднарука В. В. на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 січня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та мешканка АДРЕСА_1 , працює фармацевтом “Аптека оптових цін»,
- визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно постанови судді, 01 січня 2024 року в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила конфлікт зі своїм чоловіком, в ході якого ображала його нецензурною лайкою, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 .
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Боднарук В. В. просить постанову скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Зазначив, що в протоколі не вказано, яким чином дії ОСОБА_1 , завдали шкоди психічному здоров'ю потерпілому, якими доказами це доводиться. До матеріалів про адміністративне правопорушення, окрім протоколу, долучено письмові пояснення подружжя, але інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять, як і не міститься в зазначених письмових матеріалах доказів того, що внаслідок дій ОСОБА_1 потерпілому було завдано моральної шкоди.
Потерпілий ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та захисника Боднарук В. В. на підтримку апеляційної скарги, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд встановив таке.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддя не дотримався.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення зазначено, що 01 січня 2024 року в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила конфлікт зі своїм чоловіком, в ході якого ображала його нецензурною лайкою, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 . Як зазначено у цьому протоколі, вищевказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-3 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображала його нецензурною лайкою.
Обґрунтовуючи свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, встановлених судом, суддя зазначив, що її вина підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №984080 від 01.01.2024 (до якого ОСОБА_1 заперечень не вносила); копіями письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 01.01.2024, які вони надали працівникам поліції під час складання протоколу, з яких вбачається, що подружжя ОСОБА_3 перебувають в стадії розірвання шлюбу та ОСОБА_2 поліції пояснив, що 01.01.2024 він викликав поліцію, оскільки дружина конфліктувала з ним та висловлювалася словами нецензурної лайки, вчиняла домашнє насильство психологічного характеру.
Однак, з цими висновками суду першої інстанції суд не погоджується, з огляду на таке.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, заперечувала та свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, зазначивши про те, що першого січня вона гралася із дитиною, все було нормально.
Чоловік довго з кимось говорив по телефону та викликав поліцію, бо йому так радять адвокати. Вказала, що вони розлучаються в суді та вона попросила строк на примирення, а це йому не сподобалося. Ніяких дій насильницького характеру щодо чоловіка не вчиняла.
Ці пояснення не спростовані під час апеляційного розгляду.
Також апеляційний суд вважає слушними доводи захисника, що не надано доказів того, що ОСОБА_2 було завдано шкоди психічному здоров'ю, як і не надано доказів вчиненого ОСОБА_1 психічного насильства щодо ОСОБА_2 та що діями ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди потерпілому.
Крім письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.
Таким чином, під час апеляційного розгляду виникли обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які, відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь ОСОБА_1 . За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної постанови.
Оскільки матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, це є підставою для закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника Боднарука В. В. задовольнити.
Постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Фаріонова