Справа № 439/1815/23 Головуючий у 1 інстанції: Марків Т.А.
Провадження № 22-ц/811/3231/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
12 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.
розглянувши у м.Львові в порядку спрощеного провадження без участі учасників справи цивільну справу № 439/1815/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Комарівського ЗЗСО І-ІІ ст. ОСОБА_2 про відновлення порушеного права на повне педагогічне навантаження, відшкодування майнової та моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з позовом до директора Комарівського ЗЗСО І-ІІ ст. ОСОБА_2 про відновлення порушеного права на повне педагогічне навантаження, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що він з 1994 року працює в Комарівському ЗЗСО І-ІІ ступенів, на цей час його педагогічне навантаження становить 12 навчальних годин, що менше мінімального, встановленого ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» - 18 навчальних годин. Письмової згоди працювати на неповну ставку позивач не надавав. Під час роботи позивач зіткнувся із мобінгом на робочому місці та систематичним цькуванням, що призвело до психологічного стресу, який спровокував ряд захворювань. Такими діями йому завдано завдано майнової та моральної шкоди.
Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до директора Комарівського ЗЗСО І-ІІ ст. ОСОБА_2 про відновлення порушеного права на повне педагогічне навантаження, відшкодування майнової та моральної шкоди вважати неподаною і повернуто позивачу.
Ухвалу оскаржив позивач. В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Стверджує, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту порушеного права, оскільки відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Проте, оскаржувана ухвала не відповідає вказаним нормам.
Судом встановлено такі обставини.
Позивач звернувся до суду з позовом до директора Комарівського ЗЗСО І-ІІ ст. ОСОБА_2 про відновлення порушеного права на повне педагогічне навантаження, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 29 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з тим, що вона оформлена із порушенням цивільного процесуального законодавства України (п.п. 3 - 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Зокрема, суд зазначив, що в позовній заяві не зазначено ціну позову щодо вимог майнового характеру (вимог про відшкодування шкоди).
Позовна заява не містить коректного викладу позовних вимог - позивачем не зазначено спосіб захисту порушеного (згідно з позовною заявою) права на повне педагогічне навантаження, який позивач просить суд визначити у рішенні. Також позивачем не вказано розмір майнової та моральної шкоди, вимоги про відшкодування якої заявлені.
В позовній заяві відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про відшкодування шкоди, не наведений обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
Позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги (зокрема, факти перебування в трудових відносинах із ЗЗСО, встановлення йому, як вчителю, педагогічного навантаження - 12 навчальних годин, завдання такими діями шкоди).
На виконання вимог ухвали без руху, 17 жовтня 2023 року позивач подав уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що основним документом,який регулює питання встановлення педагогічного навантаження вчителів та його перерозподілу є ст.25 Закону України «Про загальну середню освіту». Обгрунтував вимоги щодо матеріальної та моральної шкоди та зазначив їх розмір, зокрема просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 25730,40 грн. та моральну шкоду в розмірі 11000 грн. Долучив ряд документів, зокрема довідки видані Відділом освіти, диплом та ін. (а.с.11-21).
Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2023 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Ухвала мотивована тим, що позовною заявою, поданою позивачем на виконання ухвали суду 17 жовтня 2023 року, недоліки, визначені судом, не усуненні (зокрема позивачем не зазначено: спосіб захисту порушеного (згідно з позовною заявою) права на повне педагогічне навантаження, який позивач просить суд визначити у рішенні; доказів, що підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги (зокрема, факти перебування в трудових відносинах із ЗЗСО, встановлення йому, як вчителю, педагогічного навантаження - 12 навчальних годин, завдання такими діями шкоди) - це перешкоджає у відкритті провадження в цивільній справі.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, оскільки
суд формально підійшов до вирішення питання прийняття позовної заяви та вимагав усунути недоліки, які стосуються розгляду справи по суті.
Суд не дав належної оцінки уточненій позовній заяві,яка відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, зокрема в ній вказаний спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом «Про загальну середню освіту», визначено розмір матеріальної та моральної шкоди.
Встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, стаття 175 ЦПК України не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування. Позивач має право довільно викладати зміст позовних вимог, підстави позову, спосіб (способи) захисту порушеного права або інтересу, передбачений законом або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні.
Щодо вимоги суду надати докази перебування в трудових відносинах із ЗЗСО, встановлення позивачу, як вчителю, педагогічного навантаження - 12 навчальних годин, то така є безпідставною, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження серед іншого є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Наведене свідчить, що подання доказів можливе на інших стадіях цивільного процесу, а не лише разом з позовною заявою.
З огляду на зазначене, у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви після надання позивачем уточненої позовної заяви.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В ст.5 ЦПК України встановлено, що дійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм процесуального права, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 175 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.374ч.1 п.6, 379 ч.1п.4,383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2023 року скасувати.
Справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 22 лютого 2024 року.
Головуючий Ю.Р. Мікуш
Судді: Т.І. Приколота
Р.В. Савуляк