Справа № 463/2001/19 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.
Провадження № 22-ц/811/1997/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
13 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
за участю секретаря: Псярук О.В.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його представника -
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення, у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради при визначення часток у майні, припинення права власності,
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення часток у майні, припинення права власності задоволено.
Визначено частки в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 21,1 кв.м. по 1/3 за кожним із співвласників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/3 частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 21,1 кв.м., компенсувавши йому вартість такої у сумі 96 000 (дев'яносто шість тисяч) грн. 00 коп., які внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунку ТУ ДСА України у Львівській області згідно квитанції № 18 від 03 червня 2021 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 3 288 (три тисячі двісті вісімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.
16 грудня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про винесення додаткового рішення, в якій міститься прохання стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати на оплату експертного висновку в сумі 1 500,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 29 000,00 грн.
Заява мотивована тим, що в суді першої інстанції, до винесення оскаржуваного рішення позивачкою зроблено заяву про стягнення таких судових витрат з відповідача.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 12 січня 2023 року заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення задоволено частково.
Ухвалено додаткову постанову, якою стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500 грн 00 коп. витрат на проведення експертного інженерно-технічного дослідження.
В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 12 січня 2023 року в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасовано, справу в зазначеній частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 просила заяву задовольнити. ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 просили у задоволенні заяву відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що заяву слід задовольнити частково.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Колегія суддів відзначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2020 року № 20/45-1, укладеного між позивачкою та адвокатом Федуловим О.В.; договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2020 року № 20/61-1, укладеного між позивачкою та адвокатом Зазуляком Й.М.; договору про надання правової допомоги від 04 листопада 2021 року б/н, укладеного між позивачкою та адвокатом Гуменецьким І.І., а також копії актів виконаних робіт від 14 червня 2021 року, складених між позивачем та адвокатами Федуловим О.В., Зазуляком Й.М. та Гуменецьким І.І.
Також позивачем подано: акт виконаних робіт (надання професійної правничої допомоги) та понесених витрат, пов'язаних з виконанням Договору про надання юридичних послуг від 14 червня 2021 року, згідно з яким адвокатом Федуловим О.В. у період 10.12.2021 по 14.06.2021 було надано наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи наданими клієнтом і в суді - тривалістю 17 год.; консультації з фахівцями в галузі будівельно-технічної документації - тривалістю 5 год.; вивчення профільної судової практики - тривалістю 6 год.; вивчення профільних нормативних документів - тривалістю 6 год.; усні консультації- тривалістю 13 год.; письмові консультації- тривалістю 10 год.; підготовка виступу в суді - тривалістю 7 год (а.с.67 т.2); акт виконаних робіт (надання професійної правничої допомоги) та понесених витрат, пов'язаних з виконанням Договору про надання юридичних послуг від 14 червня 2021 року, згідно з яким адвокатом Зазуляком Й.М. у період 10.12.2021 по 14.06.2021 було надано наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи наданими клієнтом і в суді - тривалістю 18 год.; консультації з фахівцями в галузі будівельно-технічної документації - тривалістю 7 год.; вивчення профільної судової практики - тривалістю 5 год.; вивчення профільних нормативних документів - тривалістю 5 год.;усні консультації- тривалістю 12 год.; письмові консультації- тривалістю 9 год.; підготовка виступу в суді - тривалістю 8 год (а.с.71 т.2); акт виконаних робіт (надання професійної правничої допомоги) та понесених витрат, пов'язаних з виконанням Договору про надання юридичних послуг від 14 червня 2021 року, згідно з яким адвокатом Гуменецьким І.І. у період 04.12.2021 по 14.06.2021 було надано наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи наданими клієнтом і в суді - тривалістю 17 год.; консультації з фахівцями в галузі будівельно-технічної документації - тривалістю 5 год.; вивчення профільної судової практики - тривалістю 5 год.; вивчення профільних нормативних документів - тривалістю 6 год; усні консультації- тривалістю 15 год.; письмові консультації- тривалістю 15 год.; підготовка виступу в суді - тривалістю 10 год (а.с.73 т.2).
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав письмові заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких просив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовити. Зокрема зазначає, що первинний позов датований 04.10.2018, уточнена позовна заява - 23.04.2019, експертний висновок - 03.04.2019, збір та подача доказів здійснювалася позивачем самостійно протягом 2018-2020, а договори з трьома адвокатами були укладені лише в листопада-грудні 2020 року, а саме: з адвокатом Гуменецьким І.І. 04.11.2020, адвокатом Зазуляком Й.М. 10.12.2020 та адвокатом Федуловим О.В. 10.12.2020 (т.3 а.с.148-151).
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу відповідних витрат, а також встановленої реальності участі адвокатів у наданні професійної правничої допомоги та необхідності такої, непогодження відповідача з розміром витрат на правничу допомогу, беручи до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, кількість судових засідань, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, а також зазначені в п.6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України принципи пропорційності, розумності і співмірності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх частковою необґрунтованістю, що в свою чергу, зумовлює часткове задоволення заяви позивача та, відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат у розмірі 8000 грн.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в апеляційній інстанції, про що згідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України необхідно постановити додаткове судове рішення.
Керуючись 374, 381-384 ЦПК України, колегії суддів,
Заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 000,00 витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст додаткової постанови складено: 23.02.2024.
Головуючий
Судді