Справа № 944/3806/22 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/1790/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
13 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
за участю секретаря: Псярук О.В.
з участю: ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 ,
представника Служби у справах дітей Яворівської міської ради
Львівської області - Піджарко А.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю Служби у справах дітей Яворівської міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , з участю Служби у справах дітей Яворівської міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову покликається на те, що від спільного подружнього життя її сина ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_5 народилося четверо дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивачка є бабусею цих дітей.
Відповідачка неодноразово вчиняла домашнє насильство відносно своїх дітей, обзивала їх нецензурною лайкою, висловлювала погрози фізичною розправою, зловживала спиртними напитками, по декілька днів залишала дітей без нагляду, знаходилась за межами свого місця проживання, тому позивач, звернулася з письмовою заявою в Яворівський відділ поліції для відповідного реагування на незадовільну поведінку ОСОБА_3 . Під час перевірки викладених фактів працівниками поліції, відповідач 13.05.2021 написала заяву на ім'я начальника Яворівського відділу поліції про те, що вона відмовляється від своїх дітей. 28.04.2022 представником служби в справах дітей Яворівської міської ради Львівської області було передано дітей бабусі, яка ними опікується на даний час.
ОСОБА_3 зв'язок з дітьми не підтримує, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, участі у вихованні дітей не приймає, життям та розвитком дітей зовсім не цікавиться, жодного разу не бачилася з дітьми. Відповідачка фактично ухилилася від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Водночас, батько дітей ОСОБА_4 , з 13.01.2021 служить в ЗСУ, а з 04.03.2022 залучений до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. З 25.03.2022 знаходиться в полоні. В зв'язку з цим в нього немає можливості спілкуватися з сім'єю, зв'язок з ним відсутній.
З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дітей, ОСОБА_1 вважає за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав, тому просила позов задовольнити.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 15.05.2023 позов ОСОБА_1 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що до матеріалів справи не надано жодних доказів вчинення нею домашнього насильства відносно своїх дітей і судом такі докази не досліджувались. Щодо того, що відповідач не бачиться з дітьми, то це стало наслідком неприязних відносин з свекрухою, однак вона постійно дзвонить до дітей, цікавиться їхнім життям.
Вказує, що суд посилається на висновок № 37 від 03.03.2023 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , проте зазначене у висновку не підтверджено жодними іншими доказами, зокрема не надано доказів, коли саме комісія відвідувала сім'ю ОСОБА_3 , коли опитувались діти відповідача, коли саме вона їх виганяла з будинку, хоча в разі того, якщо б такі дії зі сторони комісії з захисту прав дітей проводились, то вони б відповідно надали суду відповідні акти та пояснення дітей. Окрім цього, сам висновок має для суду рекомендаційний характер і оцінюється судом в сукупності з іншими доказами по справі, а інших доказів по справі надано не було. Крім цього, починаючи з травня 2021 року по 28.04.2022 ОСОБА_3 виховувала та утримувала своїх дітей самостійно, жодних неправомірних дій відносно них не вчиняла. Вважає, що винесення рішення про позбавлення її батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей є передчасним, оскільки вона продовжує любити своїх дітей, має намір в подальшому брати участь в їх вихованні та розвитку.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін, скаргу без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 , представник Служби у справах дітей Яворівської міської ради Львівської області - Піджарко А.Т. заперечили проти задоволення апеляційної скарги. ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилася, її представник подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що син позивачки у справі ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_11 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 25.12.2009, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим Дрогомишльською сільською радою Яворівського району Львівської області. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_12 ».
Відповідачка ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Калинівською сільською радою 26.02.2008, актовий запис № 3 (а.с. 18).
Відповідачка ОСОБА_3 та син позивачки - ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про народження (а.с. 19-21).
Як вбачається з копії довідки № 104 від 22.04.2022, виданої виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області, діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані з матір'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22).
24.05.2021 начальником Яворівського РВП ГУ НП у Львівській на адресу начальника служби у справах дітей Яворівської РДА було скеровано повідомлення № 6639/01/64 про вжиття заходів в межах компетенції, з якого вбачається, що Яворівським РВП ГУ НП у Львівській проводилась перевірка відносно ОСОБА_3 , яка 12.05.2021 вчинила домашнє насильство відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_6 (а.с. 9).
Згідно копії письмового пояснення ОСОБА_3 на ім'я начальника Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області А.Лисяк від 13.05.2021, вона відмовилася від дітей та ствердила, що діти знаходяться у свекрухи в с.Грушів Яворівського району (а.с. 10).
Відповідно до копій наказів служби у справах дітей Яворівської міської ради від 16.12.2021 № 07/02-01, від 29.07.2022 № 9/02-01, від 29.07.2022 № 10/02-01, від 29.07.2022 №11/02-01 малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с. 11-14).
З копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 73 від 25.03.2022 військовослужбовець ОСОБА_13 , вважається таким, що припинив участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій і Луганській областях 25.03.2022 у зв'язку із перебуванням в полоні (а.с. 28).
Згідно з копії акта про передачу дитини (дітей) у сім'ю від 28.04.2022, складеного представником служби у справах дітей Яворівської міської ради Львівської області Піджарко А.Т. у присутності спеціаліста ОСОБА_14 , дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , передано позивачці ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі її заяви (а.с. 7).
Висновком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області №37 від 03.03.2023, встановлено за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 44-46).
Як зазначено у висновку, працівники служби у справах дітей Яворівської міської ради Львівської області періодично відвідували сім'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , та проводили обстеження умов її проживання. В результаті таких обстежень, зі слів дітей було з'ясовано, що їхня матір одного пізнього вечора вигнала їх з будинку на вулицю, де було дуже холодно, зачинила двері, не впускала до хати. Разом з тим, 12.05.2021 ОСОБА_3 вчинила домашнє насильство, відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , а саме, умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону образ нецензурною лайкою, погроз фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода її фізичному та психологічному здоров'ю. Згодом, при перевірці працівниками поліції викладених фактів, ОСОБА_3 написала заяву на ім'я начальника Яворівського відділу поліції, про те, що вона відмовляється від своїх дітей. Присутні на засіданні комісії з питань захисту дітей неповнолітні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомили, що мають намір і надалі проживати разом із бабусею ОСОБА_1 , повертатися до матері не хочуть.
Як вбачається з відповіді Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 06.02.2024, ОСОБА_3 притягалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей» (30.08.2021) та за ч.1 ст. 173-2 КУпАП «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування» (14.05.2021).
Згідно з характеристикою, наданою старостою Калинівського старостинського округу, ОСОБА_3 часто вживала та вживає алкогольні напої, веде аморальний спосіб життя, грубо поводилася з дітьми (до часу вилучення дітей), вживала нецензурні слова до своїх дітей.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 645/731/18, від 29.01.2020 у справі № 127/31288/18, від 29.01.2020 у справі № 643/5393/17, від 17.01.2020 у справі № 712/14772/17, від 25.11.2019 у справі № 640/15049/17 та ін.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейським судом з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 «Савіни проти України» (заява № 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Так, заслухані у суді апеляційної інстанції діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у присутності психолога ОСОБА_15 , пояснили, що відповідачка ОСОБА_3 не опікується ними, вони проживають з бабусею ОСОБА_1 та бажають і надалі з нею проживати. Бажання повертатися до матері не виявили.
Враховуючи інтереси дітей, висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, притягнення її до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язків по вихованню дітей та вчинення домашнього насильства, зловживання нею алкогольними напоями та самоусунення від реалізації своїх батьківських обов'язків щодо виховання та розвитку дітей, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, та вважає, що позбавлення відповідачки батьківських прав, хоча і є крайнім заходом, однак є виправданим і пропорційним, так як цього вимагають інтереси дітей.
На спростування вказаного відповідачкою не надано належних та допустимих доказів.
Лише бажання матері дітей, не позбавляти її батьківських прав, не може вважатися проявом батьківського піклування, бажанням брати участь у вихованні дітей, виконувати батьківські обов'язки. Матеріали справи не містять доказів участі у вихованні дітей, виконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків.
Крім цього колегія суддів враховує процесуальну поведінку відповідачки ОСОБА_3 , яка жодного разу не з'явилася у судове засідання апеляційної інстанції, незважаючи на те, що її явка в судове засідання була визнана апеляційним судом обов'язковою. На думку колегії суддів, зазначене додатково підтверджує нехтування відповідачкою батьківськими обов'язками щодо своїх дітей та не свідчить про її бажання брати участь у вихованні дітей та виконанні батьківських обов'язків.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 23.02.2024
Головуючий
Судді