Справа № 452/1690/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1216/23 Доповідач: ОСОБА_2
19 лютого 2024 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону України ОСОБА_6 на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2023 року про повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_8
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9
оскарженою ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142000001002 від 23 грудня 2021 року, у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
Повернуто прокурору Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142000001002 від 23 грудня 2021 року, для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.
Не погоджуючись із даною ухвалою прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21.11.2023 р. про повернення обвинувального акту прокурору Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 скасувати. Призначити новий розгляд обвинувального акта відносно ОСОБА_7 у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор вказує, що своє рішення щодо повернення обвинувального акту прокурору суд першої інстанції обгрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить анкетних відомостей щодо ОСОБА_10 , як особи, яка ініціювала питання реабілітації померлого підозрюваного та містить невірні дані щодо потерпілого ОСОБА_8 , не містить відомостей щодо підтвердження смерті обвинуваченого ОСОБА_7 , а також не повідомлено про завершення досудового розслідування ОСОБА_10 , не виконано вимоги ст. 290 КПК України, а сам обвинувальний акт не вручено останній.
Вважає, що вказані судом в оскаржуваній ухвалі обставини не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Кримінальний процесуальний Закон визначає чіткі вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт у кримінальному провадженні та дає вичерпний перелік відомостей, які повинні бути зазначені в обвинувальному акті та закріплює ці вимоги у ч. 2 ст. 291 КПК України.
Враховуючи вимоги ч. 2 та ч. 3 ст. 291 КПК України, вважає, що слідчим та прокурором чітко дотримані вимоги КПК України та зазначено всі відомості, передбачені цією нормою КПК України при складанні та затвердженні обвинувального акту відносно ОСОБА_7 .
Процесуальним законом не визначено обов'язкову складову, для зазначення в обвинувальному акті анкетних відомостей «особи, яка ініціювала питання реабілітації померлого підозрюваного». Більше того, що стосується процедури залучення особи, яка наділена правом на реабілітацію померлого, то кримінальним процесуальним кодексом України поняття «реабілітації» не визначено, як і самої процедури залучення особи, яка наділена таким правом.
Як вбачається з розписки про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування отримав 30.06.2022 захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 .
В оскаржуваній ухвалі Самбірського міськрайонного суду Львівської області також вказано, що в обвинувальному акті містяться невірні анкетні дані потерпілого ОСОБА_8 , в частині по-батькові, замість вірного « ОСОБА_12 » зазначено невірно « ОСОБА_13 ». Проте, в підготовчому судовому засіданні прокурором звернуто увагу суду на те, що в даному випадку має місце технічна описка.
Окрім того, надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, 21.11.2023 суд при постановленні ухвали в частині повернення обвинувального акту прокурору зобов'язав прокурора усунути виявлені на думку суду недоліки, однак не встановив прокурору розумний строк, який мав би бути достатнім для виправлення допущених на думку суду недоліків.
Заслухавши доповідь головуючого, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, , який просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, на думку колегії суддів, зазначені вище вимоги при винесенні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції дотримано.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Як зазначила об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року (справа № 761/33482/16-к), закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю особи, щодо якої здійснюється це провадження, крім випадків, коли воно є необхідним для реабілітації померлого, по суті означає припинення процесуальної діяльності щодо встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину та відмову держави від притягнення її до кримінальної відповідальності й призначення їй покарання. Припинення кримінального переслідування особи, яка померла, дозволяє уникнути надмірного витрачання ресурсів держави, адже продовження такого переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим у вчиненні злочину, як правило, не має жодного практичного сенсу.
Положення кримінального процесуального закону передбачають лише один випадок продовження кримінального провадження у випадку смерті особи, щодо якої здійснювалось провадження, - якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Статтею 7 КПК України передбачено загальні засади кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права; законність, рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; забезпечення права на захист; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
У правовій науці та правозастосовній практиці під реабілітацією особи розуміється її виправдання або закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав.
Системний аналіз вищенаведених положень свідчить, що кримінальний процесуальний закон (в редакції чинній на час прийняття відповідного рішення) не містив прямої вказівки на те, хто може вимагати продовження провадження з метою реабілітації померлої особи.
Статтею 525 КПК України визначено, що близьким родичам обвинуваченого, який помер, надається право подавати заяву про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, якщо це необхідно для його реабілітації.
Звертатися із заявою про продовження провадження з метою реабілітації померлого також мають право його близькі родичі (Постанова ВС від 20 листопада 2019 року у справі № 204/6034/16-к).
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_10 01 червня 2022 року (до направлення обвинувального акту до суду) надала слідчому заяву, в якій висловила свою незгоду щодо закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142000001002 від 23 грудня 2021 року, у зв'язку зі смертю обвинуваченого, оскільки вважала висновки про його винність незаконними, просила провести повне та об'єктивне досудове розслідування (а.с.24).
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_10 під час досудового розслідування скористалася своїм правом про продовження провадження з метою реабілітації, внаслідок чого обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 було скеровано до суду.
Колегія суддів вважає, що підстави закриття провадження відсутні, оскільки доводи заяви та ОСОБА_10 та позиція захисника в підготовчому засіданні вказують на необхідність судового розгляду з метою реабілітації померлого. Тому доводи апеляційної скарги прокурора про закриття кримінального провадження не беруться до уваги, є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно із ч. 2 ст. 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Отже, встановлення у діянні складу кримінального правопорушення має здійснюватися з огляду на момент його вчинення, навіть у випадках, коли особа, яка його скоїла, внаслідок злочину загинула.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК (у редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) законодавець пов'язував вирішення питання про закриття кримінального провадження або його продовження з метою реабілітації померлого з набуттям цією особою процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого.
Передбачена статтями 276, 278 КПК процедура повідомлення про підозру включає два основних етапи: складання письмового повідомлення про підозру, яке, серед інших підстав, здійснюється у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, та вручення письмового повідомлення про підозру.
Відступ від встановленої законом процесуальної форми повідомлення про підозру, а саме вручення його близьким родичам у разі смерті особи до офіційного набуття нею процесуального статусу підозрюваного, має з одного боку об'єктивно вимушений характер, а з іншого - надає реальну процесуальну можливість близьким родичам заперечувати про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 5) ч. 1 ст. 284 КПК, і відстоювати добре ім'я померлого шляхом ініціювання реабілітаційної процедури (Постанова ВС від 06 вересня 2023 року у справі № 454/2705/19).
Таке тлумачення закону відповідає тенденціям подальшого розвитку кримінального процесуального законодавства, до якого Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану» від 27 липня 2022 року було внесено низку змін, які усувають прогалини у законодавчому регулюванні визначення статусу особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю (п. 27 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 42 КПК), підстав для закриття кримінального провадження (п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК), порядку закриття кримінального провадження за п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК (абз. 5 ч. 4, абз. 3 ч. 7, ч. 10 ст. 284 КПК).
Так, згідно ч. 2 ст. 42 КПК України (в чинній редакції) особою, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, є фізична особа, стосовно якої за результатами проведеного досудового розслідування настав випадок та існують підстави, передбачені частиною першою статті 276 цього Кодексу для повідомлення про підозру, але якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, не повідомлено про підозру через її смерть.
Як встановлено судом, в обвинувальному акті зазначено, що 20.05.2022 року ОСОБА_7 з додержанням вимог ст. 276-278 КПК України (у спосіб передбачений КПК України для вручення повідомлень, оскільки ОСОБА_7 загинув) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України (вручено дружині ОСОБА_7 - ОСОБА_10 ) (а.с.4). Таким чином, оскільки ОСОБА_10 , як дружина мала намір реабілітувати свого померлого чоловіка, тому вона наділена правами підозрюваного (обвинуваченого) в частині, необхідній для його реабілітації.
Системно-структурний аналіз норм КПК дає можливість дійти висновку, що після того, як близькі родичі померлого висловили своє заперечення проти закриття кримінального провадження за п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, досудове розслідування має бути продовжено, та якщо під час його проведення прокурором не встановлені підстави для закриття кримінального провадження за реабілітуючими ознаками, а навпаки, підтверджено факт вчинення кримінального правопорушення саме померлим, то таке кримінальне провадження має бути завершено відповідно до вимог КПК України.
Тобто слідчий, прокурор після проведення досудового розслідування в повному обсязі, наскільки це можливо без участі підозрюваного здійснюють процесуальні дії, передбачені ст. ст. 290, 291, 293 КПК України, та мають передати до суду відповідні процесуальні документи.
Відповідно до частин першої та другої статті 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
При цьому частиною дев'ятою статті 290 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
Водночас, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_10 не було повідомлено про завершення досудового розслідування та не відкрито їй матеріали кримінального провадження. Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування. ОСОБА_10 лише допитано в якості свідка 30.06.2022 року.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
КПК не містить вичерпного переліку порушень при складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення. При цьому п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта, змісту та наявності додатків до обвинувального акта.
Окрім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить анкетних відомостей щодо ОСОБА_10 , як особи, яка ініціювала питання реабілітації померлого підозрюваного, та містить невірні дані щодо потерпілого ОСОБА_8 . В обвинувальному акті взагалі не зазначено статус ОСОБА_10 , як особи, яка наділена правом на реабілітацію померлого чоловіка.
Згідно з приписами статті 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
В обвинувальному акті зазначено потерпілими: ОСОБА_14 та ОСОБА_8 . Разом з тим, при з'ясуванні в підготовчому судовому засіданні анкетних даних потерпілих, судом встановлено, що в обвинувальному акті невірно вказано по батькові потерпілого ОСОБА_15 . Замість вірного « ОСОБА_12 » зазначене невірно « ОСОБА_13 ».
Обвинувальний акт в порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а саме в ньому не відображено, що ОСОБА_7 помер і коли саме, а також чим це обставина підтверджується. Також до матеріалів провадження не додано свідоцтва про смерть обвинуваченого ОСОБА_7 . Разом з тим, факт смерті останнього не заперечується всіма учасниками провадження. Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7 було долучено лише на стадії апеляційного розгляду справи.
Згідно п. 3) ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КПК України визначено, що одночасно з переданням обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування заходів медичного або виховного характеру.
Вказані норми є імперативними та мають вказівку категоричного характеру й обов'язкової умови виконання цієї норми, визначаючи конкретного суб'єкта, який має виключне право та обов'язок надання копії обвинувального акту.
Натомість доказів вручення копії обвинувального акту ОСОБА_10 матеріали справи не містять.
Колегія суддів наголошує, що не отримання ОСОБА_10 обвинувального акта щодо ОСОБА_7 та не відкриття їй матеріалів кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, позбавляє її права на реабілітацію останнього та побудову позиції захисту від обвинувачення, що є порушенням права на захист та не відповідає принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні.
Указані вище порушення колегія суддів розцінює як такі, що унеможливлюють призначення обвинувального акта до судового розгляду та зумовлюють його повернення прокурору.
Таким чином, судом першої інстанції належно та повно оцінено і перевірено усі вимоги визначені чинним законодавством до обвинувального акта щодо ОСОБА_7 . Істотних порушень вимог кримінального чи кримінального процесуального закону, які б могли слугувати причиною скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції про повернення обвинувального акту прокурору колегією суддів не встановлено. Відтак, оскаржена ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору є законною та обґрунтованою, і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону України ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2023 року про повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону України ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4