Справа № 450/3442/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1271/23 Доповідач: ОСОБА_2
15 лютого 2024 року м. Львів
Колегія судд в судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12023141420000016 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Пустомитівського районний суд Львівської області від 30.11.2023 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Львова, українець, громадянин України, із середньою освітою, безробітній, не одружений, не депутат, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючий без місця реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз 10.12.2020 року Залізничним районним судом міста Львова за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та який 13.05.2022 звільнений з Державної установи «Катеринівська виправна колонія № 46» у зв'язку із відбуттям покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 - ч.2 ст. 194 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
встановила:
Обвинувачений подав апеляційну скаргу на вирок Пустомитівського районний суд Львівської області від 30.11.2023, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 194 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу обвинуваченому ОСОБА_6 залишено без змін - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави 12 202,12 грн. судових витрат на залучення експертів.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Обвинувачений в апеляційній скарзі просить змінити вирок суду першої інстанції та застосувавши ст. 69 КК України призначивши йому більш м'яке покарання, тобто нижче від найнижчої межі встановленої ч.2 ст. 194 КК України. Вважає вирок надто суворим, який не відповідає європейським стандартам.
Апелянт просить врахувати, що матеріальна шкода потерпілому відшкодована повністю і останній немає жодних претензій. Крім того він щиро розкаюється у скоєному та повністю визнає свою вину у вчиненому. Активно сприяв розкриттю злочину, під час досудового розслідування так і в суді першої інстанції все розповів.
Апелянт наголошує та просить врахувати те, що у нього є 2 група інвалідності, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, все відшкодував, щиро розкаюється і надіється на справедливе рішення суду.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 , будучи раніше судимим, востаннє 10.12.2020 Залізничним районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185 КК України, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. 13.05.2022 звільнений з ДУ «Катеринівська виправна колонія (№ 46)», тобто маючи непогашену судимість, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин.
Так, y невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений час, з метою залякування ОСОБА_9 , шляхом підпалу транспортного засобу марки «Fiat» моделі «Ducato» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на подвір'ї господарства, що розташоване по АДРЕСА_2 за місцем реєстрації ОСОБА_9 до ОСОБА_6 звернулась особа, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, на що ОСОБА_6 надав згоду.
Так, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою в групі осіб разом із особою, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, 09 січня 2023 року у вечірній час доби, точної години досудовим розслідуванням не встановлено, на автомобілі марки «Volswagen» моделі «Passat B7» реєстраційний номер НОМЕР_2 , прибули у с. Борщовичі, Львівського району, Львівської області, де оглянули прилеглу територію та сусідні вулиці для безпечного підходу та відходу після вчинення злочину, після чого покинули вищевказаний населений пункт.
У подальшому, реалізуючи спільний кримінальний протиправний намір, направлений на пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, ОСОБА_6 разом із особою, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, на невстановленому досудовим розслідуванням транспортному засобі, 10.01.2023 приблизно о 04:00 год. прибули у с. Борщовичі, Львівського району, Львівської області, та зупинилися неподалік господарства за місцем реєстрації ОСОБА_9 , де проживає його батько ОСОБА_10 . Після чого, ОСОБА_6 взявши із собою заздалегідь підготовлену пластикову каністру із запалювальною сумішшю, відправився до вищевказаного господарства, а особа, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, залишилась в автомобілі та спостерігала за навколишньою обстановкою.
Після чого, ОСОБА_6 10.01.2023 приблизно о 04:15 год, зайшовши через хвіртку воріт на подвір'я господарства, що розташоване по АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_10 та, маючи спільний злочинний умисел спрямований на пошкодження транспортного засобу марки «Fiat» моделі «Ducato» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває у законному користуванні останнього, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, облив бензином із пластикової каністри передню частину автомобіля та за допомогою стороннього джерела запалювання, здійснив підпал вказаного нафтопродукту, внаслідок чого, відкрите полум'я охопило передню частину автомобіля, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на суму 140180, 24 грн.
Після чого, ОСОБА_6 та особа, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, місце вчинення кримінального правопорушення покинули.
Заслухавши доповідача, міркування обвинуваченого ОСОБА_6 підтримане його захисником-адвокатом ОСОБА_8 про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, думку прокурора про залишення без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, а вирок суду першої інстанції - без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
У відповідності до положень ст.124 Конституції України забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне пошкодження чужого майна вчиненого шляхом підпалу за попередньою змовою групою осіб, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 194 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Зазначені вище вимоги судом першої інстанції були враховані та дотримано принципів призначення покарання.
У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження та обвинуваченому ОСОБА_6 обрано покарання в межах санкції статті обвинувачення.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, вчиненим умисно, з корисливих мотивів; обставини вчинення злочину; особу винного, який раніше судимий за корисливі злочини, а саме: 10.12.2020 Залізничним районним судом міста Львова за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки та який 13.05.2022 звільнений з Державної установи «Катеринівська виправна колонія (№ 46)» у зв'язку із відбуттям покарання, є інвалідом ІІ групи загального захворювання; на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не одружений, доходів не отримує; відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків; пом'якшуючу покарання обставину, а саме відшкодування потерпілому майнової шкоди родичами особи, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження; обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
Крім того судом першої інстанції враховано те, що обвинувачений будучи раніше судимим на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин проти власності.
Суду апеляційної інстанції, як суду першої інстанції, не було надано підтвердження покликання обвинуваченого на те, що саме у нього на утриманні є двоє неповнолітніх дітей.
Щодо покликання обвинуваченого на наявність щирого каяття та активного сприяння у розкритті злочину, визнання вини в повному обсязі як обставин, що пом'якшують покарання, то таке було предметом розгляду в суді першої інстанції який по цьому питанню зазначив наступне.
Верховний Суд у постанові №166/1065/18 від 18.09.2019 р. зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини в скоєному злочині, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинне виражатись у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки скоєного. Факт щирого каяття особи повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Також слід зазначити, що щире каяття кореспондується з активним сприянням розкриттю злочину, щире каяття, характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Будучи внутрішнім, морально-психічним процесом у свідомості особи, яка вчинила злочин, щире каяття підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням посткримінальної поведінки винного, правдивості його свідчень під час досудового слідства і розгляду справи у суді тощо. Виражене словесно і закріплене письмово визнання особою своєї вини у злочині не завжди є проявом саме щирого каяття, оскільки може поєднуватись із критикою чинного законодавства, виправдування своєї протиправної поведінки.
Активне сприяння розкриттю злочину - це активні дії особи, що мають на меті надати допомогу правоохоронним органам у встановленні обставин даної справи, а також осіб, причетних до вчиненого злочину.
Однак обвинувачений ОСОБА_6 після вчинення ним злочину - крадіжки, 10.01.2023 р. вчиняє умисний злочин, а саме знищення та пошкодження чужого майна, заподіюючи майнову шкоду потерпілим на суму 140180,24 грн., шляхом підпалу. Місце вчинення злочину залишив. Тому, суд першої інстанції розцінив визнання обвинуваченим своєї провини уявним, з метою лише виправдання своєї протиправної поведінки та з метою пом'якшення покарання.
З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно застосування до обвинуваченого вимог ст. 69 КК України є безпідставним, оскільки на шлях виправлення ОСОБА_6 не став, більш м'яке покарання не сприятиме запобіганню вчинення ним нових злочинів та не сприятиме досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.
Відтак на думку колегії суддів призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є виваженим, достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає принципам призначення покарання й меті покарання.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що кримінальні правопорушення вчиненні обвинуваченим під час введення в Україні воєнного стану.
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо призначеної міри покарання правильних висновків суду не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження у суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим, а призначене покарання відповідає особі обвинуваченого, відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,-
постановила :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Пустомитівського районний суд Львівської області від 30.11.2023 яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 - ч.2 ст. 194 КК України -залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - з моменту вручення копії рішення.
Головуючий:
Судді: