Дата документу 21.02.2024 Справа № 333/7641/21
Єдиний унікальний №333/7641/21 Головуючий у 1-й інстанції: Кулик В.Б.
Провадження №22-ц/807/538/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
21 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Дашковської А.В., Маловічко С.В., Камалової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про захист прав споживачів, зобов'язання провести обов'язкову реструктуризації за кредитним договором в іноземній валюті, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у січні 2022 року уточнив доТовариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про захист прав споживачів, зобов'язання провести обов'язкову реструктуризації за кредитним договором в іноземній валюті.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» було укладено кредитний договір від 02 серпня 2007 року №456-12/К-07, за умовами якого він отримав кредитні кошти в розмірі 33 000,00 доларів США з терміном повернення до 01 серпня 2032 року під 12 % річних, комісія за управління кредитом - 0,1 % щомісячно від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору та комісія за видач готівкових коштів - 0,3 одноразово від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору та штрафна санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Кредитні кошти були отримані під заставу житлової нерухомості, а сама: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв.м., житловою площею 19,3 кв.м., що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. 02 серпня 2007 року за р. №4492, що підтверджено Витягом з Державного реєстру правочинів на нерухоме майно №4389083 від 02 серпня 2007 року, яка була передана в іпотеку за договором іпотеки №456-12/Z-07 від 02 серпня 2007 року, посвідчений Бургазли І.І., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстраційним №849. Сторони цього договору оцінили предмет іпотеки у 177000 грн.
02 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та АТ «Державний Ощадний Банк України» було укладено договір поруки №456-12/П-07 згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язувалася відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за вищевказаним кредитним договором №456-12/К-07 від 02 серпня 2007 року.
02 вересня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідністю «Діджи Фінанс» було укладено договір №2303/К/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований в реєстрі за р. №1609, за яким новим кредитором за кредитним договором №456-12/К-07 від 02 серпня 2007 року та іпотеко держателем за договором іпотеки №456-12/П-07 від 02 серпня 2007 року є ТОВ «Діджи Фінанс».
19 липня 2021 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «Діджи Фінанс»заяву (вх.№581412021-001 від 06 липня 2021 року) про проведення реструктуризації заборгованості кредиту згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», разом з необхідними додатками до вказаної заяви шляхом направлення цієї заяви рекомендованим листом з описом вкладення через ДП «Укрпошта». Проте 04 серпя 2021 року конверт з заявою та усіма додатками було повернуто до позивача, через сплив строку зберігання листа, через що 06 жовтня 2021 року позивачем було повторно направлено вищевказану заяву на адресу відповідача.
Вже після подання позову, позивачем було отримано письмову відмову ТОВ «Діджи Фінанс» в проведенні реструктуризації від 01 листопада 2021 року вих. № б/н в порядку п. 3 та п. 4 абз. 7 перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у зв'язку з відсутністю правових підстав для її задоволення, а саме з тих підстав, шо до відповідача у встановлений законом строк заяви про реструктуризацію зобов'язань не надходили. Так само як і не надходили інші документи, які згідно з вимогами Закону №1381-ІХ необхідні для розгляду такої заяви і додаються до неї. При цьому строк подання таких заяв законом встановлено до 23 липня 2021 року включно. На адресу товариства надійшов лист позивача лише 01 жовтня 2021 року, в якому містилася заява на проведення реструктуризації. Таким чином позивачем у встановлений строк не надані документи, передбачені Законом №1381-ІХ. За таких обставин товариство не мало правових підстав розглядати питання реструктуризації зобов'язань за кредитним договором відповідно до умов Закону.
ОСОБА_1 вважає вказану відмову незаконною, в зв'язку з чим і звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив суд визнати незаконною відмову ТОВ «Діджи Фінанс» в проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором №456-12/К-07 від 02 серпня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 в порядку, передбаченим пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Зобов'язати ТОВ «Діджи Фінанс» провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором №456-12/К-07 від 02 серпня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 в порядку, передбаченим пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Стягнути з ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати та витрати на правову допомогу.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконною відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 456-12/К-07 від 02 серпня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 в порядку, передбаченому пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» провести
реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № 456-12/К-07 від 02 серпня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 , в порядку, передбаченому пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановивши за результатами проведення реструктуризації на позичальника ОСОБА_1 вичерпний перелік зобов'язань перед кредитором щодо сплати кредиту в розмірі суми боргу, що встановлена в порядку абз. 10 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про споживче кредитування».
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 до ТОВ «Діджи Фінанс» про захист прав споживачів, зобов'язання провести обов'язкову реструктуризації за кредитним договором в іноземній валюті.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми права, а саме пунктів 3, 4, 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»; норми Закону № 1381-IX; статті 13, 234 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України). Строк подання заяви на реструктуризацію становить 3 місяці з дня набрання чинності Законом, тобто до 23 липня 2021 року, однак до відповідача у встановлений законом строк заяви про реструктуризацію зобов'язань не надходили, так само як і не надходили інші документи, які згідно з вимогами Закону №1381-ІХ необхідні для розгляду заяви і додаються до неї. На адресу товариства надійшов лист позивача лише 01 жовтня 2021 року, в якому містилась заява на проведення реструктуризації. Судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення було залишено поза увагою, що позивачем не надано до суду доказів ухилення ТОВ «Діджи Фінанс» від обов'язку проведення реструктуризацію ОСОБА_1 , оскільки поштове відправлення за штрих кодовим ідентифікатором 6911805553523, товариством не отримано. Вказана обставина свідчить про те, що заява про реструктуризацію зобов'язань за кредитним договором була подана позивачем відповідачу не у спосіб, передбачений підпунктом 3 п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим не була отримана останнім. Щодо відправлення заяви про реструктуризації від 06 жовтня 2021 року, то воно було направлено з порушенням тримісячного строку та неповним пакетом документів, зокрема без доказів про фактичне місце проживання, в порушення п. 4 ч. 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим товариством було правомірно зазначено у відповіді щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви, відповідно до п.3) абз. 7 п. 4) п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, серед додатків до заяви про реструктуризацію боргу та до позовної заяви додано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно яка отримана фізичною особою ОСОБА_3 , однак п. 4 ч. 7- Розділу IV вказаного Закону встановлено, що заявник зобов'язаний надати розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ін. стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , адвокат Працевитий Г.О. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
ТОВ «Фіджи Фінанс», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до вимог процесуального закону, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою апеляційного суду про доставку в електронний кабінет ТОВ « Фіджи Фінанс» судової повістки - повідомлення про судове засідання у зазначеній справі (т. 2 а.с. 42) до апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу ТОВ «Діджи Фінанс» реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності ТОВ «Діджи Фінанс».
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходи щодо наявності правових підстав для його задоволення, зазначивши про імперативний характер норми Закону України "Про споживче кредитування", обов'язковість реструктуризації зобов'язань за договором про споживчий кредит, який надано в іноземній валюті, та про ухилення відповідача без достатньої правової підстави від проведення реструктуризації
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 02 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір від 02 серпня 2007 року №456-12/К-07на суму 33 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором ( т. 1 а.с.38-44).
Відповідно до п. 1.3 розділу 1 договору дата повернення кредиту - 01 серпня 2032 року.
Відповідно до п. 1.4 розділу 1 договору мета кредиту на придбання нерухомості на вторинному ринку.
Відповідно до п.п.1.7, 1.8, 1.9 розділу 1 комісія за управління кредитом - 0,1 % щомісячно від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору та комісія за видач готівкових коштів - 0,3 одноразово від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору та штрафна санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Кредитні кошти були отримані під заставу житлової нерухомості, а сама: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв.м., житловою площею 19,3 кв.м., що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. 02 серпня 2007 року за р. №4492, що підтверджено Витягом з Державного реєстру правочинів на нерухоме майно №4389083 від 02 серпня 2007 року, яка була передана в іпотеку за договором іпотеки №456-12/Z-07 від 02 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» посвідчений Бургазли І.І., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстраційним №849. Сторони цього договору оцінили предмет іпотеки у 177000 грн (т. 1 а.с.45-48).
02 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ « Український промисловий банк» було укладено договір поруки №456-12/П-07 згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язувалася відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за вищевказаним кредитним договором №456-12/К-07 від 02 серпня 2007 року.
02 вересня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідністю «Діджи Фінанс» було укладено договір №2303/К/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований в реєстрі за р. №1609, за яким новим кредитором за кредитним договором №456-12/К-07 від 02 серпня 2007 року та іпотекодержателем за договором іпотеки №456-12/П-07 від 02 серпня 2007 року є ТОВ «Діджи Фінанс» ( т. 1 а.с.49-52).
19 липня 2021 року ОСОБА_1 направив до ТОВ «Діджи Фінанс»за адресою місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора 1. Сікорського, буд. 8, яка зазначена в статуту цього Товариства та у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 108-121, т.1 а.с. 227) заяву від 19 липня 2021 року щодо проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 657 від 25 вересня, згідно вимог п. 7 розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України " Про споживче кредитування", разом з необхідними додатками до вказаної заяви шляхом направлення цієї заяви рекомендованим листом з описом вкладення через ДП «Укрпошта» Експрес із накладною із трекінг номером 6911805553523, тип доставки склад - двері (т. 2 а.с. 48-67).
Зазначений конверт із заявою та додатками до неї повернувся на адресу ОСОБА_1 04 серпня 2921 року з позначкою за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою АТ « Укрпошта» про причини повернення ( т. 2 а.с. 68 ).
В матеріалах справи також міститься відстеження за штриховим ідентифікатором № 6911805553523 з сайту АТ «Укрпошта» з якого вбачається, що поштове відправлення було відправлено 04 серпня 2021 року з сортувального центру міста Києва до міського відділення поштового зв'язку № 69118 м. Запоріжжя 06 серпня 2021 року (т. 1 а.с. 123).
06 жовтня 2021 року ОСОБА_1 повторно направив до ТОВ «Діджи Фінанс»заяву від 19 липня 2021 року щодо проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 657 від 25 вересня, згідно вимог п. 7 розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України " Про споживче кредитування", разом з необхідними додатками до вказаної заяви шляхом направлення цієї заяви рекомендованим листом з описом вкладення через ДП «Укрпошта» із накладною із трекінг номером 6903529979420 (т. 1 а.с.53).
Зі змісту листа за підписом директора ТОВ «Діджи фінанс» від 01 листопада 2021 року б/н, який було адресовано ОСОБА_1 вбачається, що ТОВ Діджи Фінанс» отримало вашу заяву про проведення реструктуризації. За результатами розгляду заяви повідомляємо, що керуючись п.30, абз. 7 п. 4) п. 7 Розділу 1V Прикінцевих положень Закону України « Про споживче кредитування» для задоволення Вашої заяви відсутні правові підстави ( т. 1 а.с. 74).
Відповідно до свідоцтва про одруження серії від 23 серпня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб зареєстрованого Відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарського районного управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 409 (т. 1 а.с.22).
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії -ЖС № нечитаємий, актовий запис № нечитаємий) (а.с.33,34), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії -ЖС № нечитаємий, актовий запис №577) (т. 1 а.с.34).
Відповідно до довідки про місце проживання ОСББ «Водограйна 3» від 19 липня 2021 року №23, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у період з 02 серпня 2007 року по теперішній час проживає родина: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його дружина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1 а.с.16).
Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання від 01 липня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.17-18).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56)).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 вказував, що він у визначений законом строк та порядок звернувся до відповідача із заявою про проведення реструктуризації грошового зобов'язання за кредитним договором, проте отримав безпідставну відмову (у зв'язку з порушенням строку звернення до кредитора з відповідною заявою, неподання розширеної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї ). Зазначив, що відмова у проведенні реструктуризації є незаконною, оскільки він подав всі визначені законом документи.
Спірні правовідносини стосуються наявності передбачених Законом України "Про споживче кредитування" підстав для реструктуризації зобов'язань позивача за кредитним договором № 456-12/К-07 від 02 серпня 2007 року .
Стаття 3 Закону України "Про споживче кредитування" визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року. Цим законом внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування", а саме Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 7.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:
- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника;
- відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня
2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
- виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Згідно з підпунктом 3 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
Закон України "Про споживче кредитування" визначає вичерпний перелік обставин, при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" критеріям (незалежно від дати укладення договору), та підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника:
- у разі пропуску позичальником строків на подачу заяви кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування");
- у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення", кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування").
Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації.
У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об'єкт нерухомого майна, віднесений до об'єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації.
Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у заяві про проведення реструктуризації позивач саме на вимогу кредитора мав надати документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї.
Судом першої інстанції встановлено, що кредитний договір № 456-12/К від 02 серпня 2007 року є споживчим, кредит наданий позичальнику в іноземній валюті, станом на 01 січня 2014 року за договором була відсутня прострочена заборгованість, предмет іпотеки використовується позичальником та майновим поручителем ОСОБА_1 , як місце постійного проживання, доказів наявності у позичальника, який також є майновим поручителя у власності іншого житлового нерухомого майна не надано.
Ураховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 19 липня 2021 року звернувся до банку із заявою, у якій просив провести реструктуризацію його зобов'язань за договором відповідно до пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" та надав пакет відповідних документів, що не спростовується банком, суд першої інстанції, дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про пропуск строку для подання заяви про проведення реструктуризації зобов'язань позичальника за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті. Судом надано належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам направлення заяви про реструктуризацію саме 19 липня 2021 року, що відповідає строку подання такої заяви, визначеному підпунктом 3 пункту 7Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
Посилання апеляційної скарги на необхідність подання такої заяви особисто суперечить положенням зазначеного пункту Закону, який передбачає можливість надсилання заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заява про проведення реструктуризації, з доданими документами за Законом N 1734-VIII була направлена позивачем засобами поштового зв'язку 19.07.2021 року, тобто в межах строків, визначених законом на адресу ТОВ «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіоконструктора І. Сікорського, буд. 81) зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом через АТ «Укрпошта» Експрес тип доставки Склад-двері, що підтверджується накладною № 6911805553523 (т. 2 а.с. 48-67).
Надання послуг поштового зв'язку АТ «Укрпошта» регулюється Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (зі змінами) ..
Відповідно до зазначених Правил «Склад-двері» є типом доставки, що передбачає приймання у приміщенні об'єкту поштового зв'язку та його доставку за адресою одержувача.
Проте, конверт з направленою позивачем заявою про проведення реструктуризації та з доданими до неї документами повернулися до ОСОБА_1 04 серпня 2021 року з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується конвертом про повернення, довідкою про причини повернення, які містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 67-68 ). Тобто, вищезазначений конверт був доставлений до дверей отримувача за адресою місцезнаходження, але не був отриманий ТОВ «Діджи Фінанс» саме з вини останнього.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 06 жовтня 2021 року було повторно направлено заяву про проведення реструктуризації з відповідними додатками документів до неї, а також скаргу в НБУ щодо бездіяльності ТОВ «Діджи Фінанс», але листом ТОВ «Діджи Фінанс» від 01 листопада 2021 року, який було отримано ОСОБА_1 22 грудня 2021 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 посилаючись на п. 3), абз.7 п.4) п. 7 Розділу 1V Прикінцевих положень Закону України « Про споживче кредитування» у задоволенні заяви було відмовлено за відсутності правових підстав.
Отже, як вбачається з матеріалів справи Кредитор своїми діями ухилявся від проведення реструктуризації, яка передбачається розділом IV "Перехідних положень" Закону України від 15.11.2016 №1734-VIII, «Про споживче кредитування».
Доводи заявника апеляційної скарги щодо ненадання розширеної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, а тому заявником було не дотримано п. 4 ч. 7 Розділу VI Закону України «Про споживче кредитування», а саме не надано весь пакет документів, що визначені законом не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до існуючих технічних можливостей отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він отримав всю інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо свого майна. Слід зауважити також, що в назві документу «Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів» відсутнє слово «розширена», то це не підводить до висновку, що інформація, яка міститься вказаному документі має ознаки неповної. Заявник не надав жодних доказів того, що ОСОБА_1 приховав якесь майно, яке було підставою для відмови в реструктуризації заборгованості.
В контексті наявності у кредитора законних підстав для відмови у реструктуризації за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідає зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" критеріям, колегія суддів звертає також увагу на не встановлення судом першої інстанції обставин зазначення позичальником у заяві про реструктуризацію заборгованості недостовірної інформації про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника та або майнового поручителя, або зазначення заявником недостовірної інформації про фактичне місце проживання позичальника або майнового поручителя.
Доводи апеляційної скарги про не зазначення ОСОБА_1 адреси фактичного проживання в заяві відповідно до п. 4 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються копією заяви про реструктуризації кредитної заборгованості, яка міститься в матеріалах справи де чітко було вказано наступне (3-ий аркуш): «Позичальник, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований та проживає разом з синами: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання від 01 липня 2021 року, виданими Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради».
Отже, реєстрацію місця проживання та використання предмета іпотеки як єдиного житла самим позичальником, який є також майновим поручителем, висновок суду про відповідність зобов'язань за кредитним договором № 456-12/К-07 від 02 серпня 2021 року критеріям, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", є законним та справедливим.
Відсутність передбаченої підпунктом 1 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" простроченої заборгованості станом на 01 січня 2014 року підтверджується матеріалами справи. Інших доказів, зокрема наданих кредитором, щодо наявності простроченої заборгованості за кредитним договором № 456-12/К-07 від 02 серпня 2007 року станом на 01 січня 2014 року матеріали справи не містять.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
В контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Законодавчі обмеження матеріально-правових спорів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України, якщо такий є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 вказав, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
Ураховуючи встановлену судом першої інстанції протиправність відмови відповідача у проведенні обов'язкової реструктуризації зобов'язань позивача за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, заявлений спосіб захисту (визнання відмови банку незаконною та зобов'язання провести реструктуризацію відповідно до закону) спрямований на поновлення прав позивача.
Ефективність застосування саме такого способу захисту прав позичальника підтверджується відповідними правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 209/800/22, від 21 червня 2023 року у справі № 569/18312/21, від 22 червня 2023 року у справі № 593/1509/21, від 28 червня 2023 року у справі № 756/16109/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 357/12698/21, від 25 вересня 2023 року у справі № 756/19574/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 722/479/22.
Судова практика щодо розгляду подібних спорів є сталою, підстав для відступу від неї, зокрема від правових висновків щодо належності та ефективності такого способу захисту прав позичальника як зобов'язання кредитора провести реструктуризацію відповідно до Закону, викладених у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21, не встановлено.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, яким надана належна правова оцінка обгрунтовано викладена в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року
у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 23 лютого 2024 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Дашковська А.В.Маловічко С.В.