20 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 536/1273/21
провадження № 61 -14013ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,
У липні 2021 року дочірнє підприємство «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 282 872,96 грн.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2022 року позов ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» 1 282 872,96 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2022 року залишено без змін.
28 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року.
Системою автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 відповідно до протоколу від 28 вересня 2023 року справу призначено судді - доповідачеві Фаловській І. М. та визначено, що до складу колегії входять судді: Ігнатенко В. М., Сердюк В. В.
Указану касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження, відповідач додав до касаційної скарги клопотання про поновлення цього строку.
У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 був присутнім під час оголошення вступної та резолютивної частин постанови Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року. Проте повний текст постанови суду від 03 жовтня 2022 року засобами поштового зв'язку рекомендованим листом відповідач не отримував. ОСОБА_1 також указував, що наприкінці 2021 року він виїхав разом із сім'єю з Полтавської області до міста Києва (де мешкає) у пошуках роботи. Повний текст постанови суду від 03 жовтня 2022 року отримав у приміщенні суду першої інстанції лише 14 вересня 2023 року, що підтверджується підписом на оскаржуваному судовому рішенні. Також зазначив, що відповідно до листа Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року відомості щодо вручення копії постанови Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_1 відсутні. На переконання відповідача, зазначене є достатньою підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
06 жовтня 2023 року до Верховного Суду від ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» надійшло заперечення проти клопотання про поновлення процесуального строку.
Заперечення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не спростовує той факт, що він був обізнаний про дату, час і місце апеляційного розгляду його скарги на рішення суду першої інстанції, а також був присутній у судовому засіданні 03 жовтня 2022 року під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови суду, отримав їх копію. Про обізнаність відповідача щодо існування судового рішення суду апеляційної інстанції також свідчить те, що 17 травня 2023 року старший державний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника щодо примусового виконання виконавчого листа № 536/1273/21 (виконавче провадження № НОМЕР_1). ОСОБА_1 особисто був присутній під час опису та арешту земельних ділянок у передмісті Києва, про що свідчать його особисті підписи, які містяться у постанові від 17 травня 2023 року, прийнятій у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Позивач вказував, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) повний текст постанови Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року складений 04 жовтня 2022 року, надісланий судом до Реєстру 05 жовтня 2022 року, зареєстрований - 05 жовтня 2022 року, оприлюднений - 06 жовтня 2022 року. Відповідно до супровідного листа Полтавського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року копію постанови суду від 03 жовтня 2022 року надіслано на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яку він повідомляв у всіх своїх процесуальних документах, а також на надану ним та його представником електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Про цей факт у клопотанні про поновлення строку оскарження постанови не зазначено. Також протягом судового розгляду відповідач неодноразово згадував про те, що він проживає у місті Києві, але адресу місця проживання суду не повідомляв. Отже, відповідач порушив обов'язок, визначений статтею 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), щодо необхідності повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час розгляду справи.
ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» стверджувало, що про існування судової справи та її результатів відповідачу було відомо, тому він, за сумлінного ставлення до своїх прав та обов'язків, мав можливість та був зобов'язаний вжити заходів для отримання судового рішення у розумні строки.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, визнано наведені у клопотанні підстави пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги. Касаційний суд вказував на необхідність направлення заяви про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
10 листопада 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді - доповідача Фаловської І. М. від розгляду зазначеної касаційної скарги.
Верховний Суд ухвалою від 13 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про судді - доповідача Фаловської І. М. визнав необґрунтованою та передав для вирішення зазначеного питання іншому судді у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 14 листопада 2023 року визначено суддю Коротуна В. М. для розгляду зазначеної заяви ОСОБА_1
Верховний Суд ухвалою від 15 листопада 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Фаловської І. М. відмовив.
З метою усунення обставин, які б давали щонайменший сумнів в об'єктивності та неупередженості суду, суддею Фаловською І. М. заявлено самовідвід з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року передано на повторний автоматизований розподіл.
У зв'язку з постановленням Верховним Судом 30 листопада 2023 року ухвали про самовідвід судді Фаловської І. М. розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Грицик О. Ф. від 04 грудня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги (справи).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 04 грудня 2023 року справу призначено судді - доповідачеві Ігнатенку В. М., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. 0., Сердюк В. В.
06 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.
Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. визнав необґрунтованою та передав для вирішення зазначеного питання іншому судді у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 грудня 2023 року визначено суддю Гудиму Д. А. для розгляду зазначеної заяви ОСОБА_1
Верховний Суд ухвалою від 14 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. відмовив.
19 грудня 2023 року до Верховного Суду повторно надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року повторну заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. визнано необґрунтованою та передано для вирішення зазначеного питання іншому судді у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 21 грудня 2023 року визначено суддю Ситнік О. М. для розгляду зазначеної заяви ОСОБА_1
Верховний Суд ухвалою від 25 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. відмовив.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Грицик О. Ф. від 30 січня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги (справи) в частині заміни судді (суддів), які не входять до складу постійної колегії суддів.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 30 січня 2024 року справу призначено судді - доповідачеві Ігнатенку В. М., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Пророк В. В.
14 лютого 2024 року суддя Пророк В. В. заявив про самовідвід від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року задоволено заяву судді Пророка В. В. про самовідвід від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Грицик О. Ф. від 20 лютого 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги (справи) у зв'язку з постановленням Верховним Судом 15 лютого 2024 року ухвали про самовідвід судді Пророка В. В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 лютого 2024 року справу призначено судді - доповідачеві Ігнатенку В. М., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Сердюк В. В.
Водночас після отримання 10 листопада 2023 року (підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення) ухвали Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року (якою відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, визнано наведені у клопотанні підстави пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень неповажними, касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема, подання заяви про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій необхідно навести інші підстави для поновлення цього строку, та надання відповідних доказів) ОСОБА_1 подав до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Заяву мотивовано тим, що відповідач не перевищив (не пропустив) визначений пунктом 2 частини третьої статті 394 ЦПК України річний строк з дня складення повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду. Касаційний суд безпідставно взяв до уваги докази щодо оприлюднення у Реєстрі 06 жовтня 2022 року повного тексту постанови апеляційного суду, оскільки такі докази були отримані з порушенням процесуального порядку. Відповідач був присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року та отримав копію вступної та резолютивної частин постанови апеляційного суду, проте повний текст цієї постанови отримав лише 14 вересня 2023 року. Доводи позивача про те, що відповідач був обізнаний про винесення державним виконавцем постанови від 17 травня 2023 року про опис майна боржника щодо примусового виконання виконавчого листа № 536/1273/21, а також присутність останнього під час опису та арешту майна, про що свідчать його підписи у зазначеній постанові, не спростовують факт отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення лише 14 вересня 2023 року. Супровідний лист суду від 11 жовтня 2022 року про надіслання на поштову та електронну адреси копії постанови апеляційного суду не може бути доказом дати вручення повного тексту судового рішення.
ОСОБА_1 зазначав, що наведені ним підстави пропуску строку звернення до суду на подання касаційної скарги, які визначені частиною другою статті 390 ЦПК України, є поважними та достатніми для поновлення пропущеного процесуального строку.
Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх та поважних причин.
Наведені відповідачем причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень Верховний Суд вважає неповажними з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).
Частиною першою статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Підстави пропуску строку на касаційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин належать обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.
Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Згідно з інформацією з Реєстру ОСОБА_1 був присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року.
В цей же день відповідач отримав копію вступної та резолютивної частин постанови Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року.
Таким чином, ОСОБА_1 було відомо не лише про результати розгляду справи № 536/1273/21 за позовом ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України», а й про строк та порядок оскарження прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.
Повний текст постанови Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року надіслано судом до Реєстру 05 жовтня 2022 року та оприлюднено 06 жовтня 2022 року.
Доводи відповідача про те, що касаційний суд не мав брати до уваги відомості щодо оприлюднення у Реєстрі 06 жовтня 2022 року повного тексту постанови апеляційного суду є необґрунтованими, оскільки вирішуючи питання про поновлення строку, Верховний Суд бере до уваги вказані заявником причини пропуску строку та надані докази.
Відповідно до супровідного листа Полтавського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року копію постанови суду від 03 жовтня 2022 року надіслано на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яку він повідомляв у своїх процесуальних документах, а також та надану ним електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що він повідомляв Полтавський апеляційний суд про зміну свого місця проживання, чи зазначав іншу адресу для листування.
Касаційну скаргу подано 28 вересня 2023 року, тобто після спливу більше одинадцяти місяців з дня складення повного судового рішення.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою відповідатиме усім вимогам процесуального закону.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс Є. А. проти Іспанії»).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається, вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та запідстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata».
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
ОСОБА_1 , який був присутнім у судовому засіданні під час проголошення 03 жовтня 2022 року вступної та резолютивної частин постанови апеляційного суду, не навів обставин, які є об'єктивно непереборними, незалежними від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для його звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про видачу копії постанови та подання касаційної інстанції з дотриманням строку на касаційне оскарження судового рішення.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання свої обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Із урахування наведених положень національного законодавства та практики ЄСПЛ зазначені відповідачем обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження суд не може визнати поважними, оскільки надані докази не підтверджують поважності причин пропуску строку на подання касаційної скарги і не є такими, які об'єктивно унеможливлювали подання касаційної скарги у визначений законом строк.
Залишаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху, Верховний Суд надав заявнику строк для подання заяви про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій необхідно було навести інші підстави для поновлення цього строку та надати докази, які підтвердять поважність причин пропуску строку.
Однак заявник не вказав об'єктивних причин, чому він впродовж тривалого часу, аж до 14 вересня 2023 року, не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.
Доводи відповідача про неможливість отримати копію повного тексту постанови Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року протягом одинадцяти місяців з вини суду не підтверджені належними та допустимими доказами.
ОСОБА_1 не продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження, не вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою отримання копії постанови Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року.
Надаючи оцінку доводам заявника про те, що передбачений законодавством процесуальний строк на касаційне оскарження було пропущено, у тому числі, у зв'язку із введенням воєнного стану, Верховний Суд зазначає таке.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
Станом на день проголошення вступної та резолютивної частин постанови суду апеляційної інстанції, 03 жовтня 2022 року, та надалі, на території Полтавської області не проводились бойові дії. ОСОБА_1 не вказав у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили його звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про отримання копії постанови та подання касаційної скарги у строк, передбачений частиною першою статті 390 ЦПК України.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Оцінивши наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження обставини, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки причини пропуску відповідачем цього строку є неповажними, та відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 185, 390, 393, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник
В. В. Сердюк