21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 484/1402/20
провадження № 61-5184св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позов обґрунтований тим, що вона проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2015 до 2017 року, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_3 .
З 15 березня 2017 року ОСОБА_2 залишив ОСОБА_1 з дитиною та став жити окремо. З дитиною зустрічався під час її прогулянок з дитиною за її місцем проживання, неохоче та на власний розсуд купував речі гігієни та продукти.
За таких обставин вона вимушена була вийти з відпустки при народженні дитини на роботу.
З 01 квітня 2017 року до 01 грудня 2017 року батько за його бажанням проводив вихідні з дитиною один раз на 2-3 тижні.
У грудні 2017 року вона звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину.
22 січня 2018 року Святошинський районний суд міста Києва у справі № 759/19019/17 видав судовий наказ про стягнення аліментів з відповідача на дитину у розмірі 1/4 частини з усіх його доходів щомісячно, але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
З того часу ОСОБА_2 став себе поводити агресивно.
Крім того, ОСОБА_2 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом про зменшення розміру аліментів на дочку. Рішенням суду у позові відмовлено.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджала батьку спілкуватися з дитиною в її присутності, він звернувся до суду з позовом про встановлення часу та місця спілкування з дитиною.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо, задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його дочкою ОСОБА_3 .
Визначено такий спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дочки та особисте спілкування: побачення першої та третьої суботи та неділі з 12 год 00 хв до 18 год 00 хв за місцем проживання чи перебування дитини; дозволено під час побачень ОСОБА_2 гуляти з дочкою у присутності матері ОСОБА_1 з 14 год 00 хв до 16 год 00 хв; зобов'язано ОСОБА_1 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_2 з дочкою надавати йому точну інформацію про навчання, проживання та перебування дитини, а у разі настання змін - повідомити про зміни його особисто на наступний день після настання таких обставин чи змін.
У задоволенні такого способу участі ОСОБА_2 у вихованні його дочки ОСОБА_3 як гуляти з дитиною на дворі за відсутності матері під час побачень у період часу з 14 год 00 хв до 16 год 00 хв відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року без змін.
За висновком органу опіки та піклування Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, який надано у справі № 759/19510/17, визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини, встановити порядок побачення та вчинити дії для усунення перешкод для вільного спілкування ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 кожної суботи та неділі з 12 год 00 хв до 18 год 00 хв, але за попереднім узгодженням часу зустрічі з матір'ю дитини, за місцем проживання чи перебування дитини, в присутності обох батьків, без сторонніх осіб.
Відповідно до цього висновку ОСОБА_1 разом з малолітньою дочкою проживають з бабусею та дідусем у приватній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини.
Також зазначено, що між сторонами виникли неприязні відносини, ОСОБА_2 бажає забирати дитину до себе та своїх родичів, брати участь у вихованні дитини на власний розсуд, коли йому буде зручно, що підтверджує намагання забрати дитину до м. Києва.
Згідно з психологічними висновками практичного психолога ОСОБА_3 переживає психологічний тиск з боку батька ОСОБА_2 , не сприймає його як батька та потребує психологічної допомоги з боку фахівців психологів та психотерапевтів. Після зустрічей з батьком спостерігається неспокійний сон, плаксивість, роздратованість.
Сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дочки.
Визначення місця проживання дочки з матір'ю відповідатиме її інтересам, оскільки мати має можливість забезпечити їй належні умови проживання та займатися вихованням дитини. Крім того, дитина малолітня та потребує постійної материнської уваги та любові.
Просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що з початку 2016 року ОСОБА_1 періодично проживала спільно у квартирі ОСОБА_2 у м. Києві.
З літа 2016 року сторони почали проживати однією сім'єю.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 .
З березня 2017 року з ініціативи ОСОБА_1 сторони фактично проживали окремо.
Протягом 2017-2018 років мати з дитиною проживала у квартирі батьків на АДРЕСА_2 .
З кінця весни 2017 року мати дитини вийшла на роботу, маленькою дитиною займалася бабуся.
ОСОБА_1 створювала перешкоди батьку у спілкуванні з дитиною, у зв'язку з чим він змушений був звернутися до суду з позовом.
Тривалий час ОСОБА_2 був обмежений у праві спілкування з дочкою, не мав можливості дізнатись інформацію про неї. Претензії ОСОБА_1 мають матеріальний характер. Незважаючи на те, що батько брав участь у вихованні дочки, у грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про стягнення аліментів.
Дочка фактично проживає за місцем реєстрації матері разом з бабусею та дідусем. Батько зустрічається з дочкою виключно у присутності бабусі, незважаючи на те, що рішенням суду визначені зустрічі батька з дитиною у присутності матері.
Робота психолога проводилася з малолітньою дитиною за відсутності батьків та у присутності сторонньої особи.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з матір'ю у м. Первомайську, а сама постійно працює у м. Києві, відповідно проживає у м. Києві, тому ОСОБА_2 вважає, що місце проживання дитини має бути визначено в м. Києві.
Просив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із батьком за місцем його проживання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року об'єднано в одне провадження зустрічний та первісний позови.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року у складі судді Шум Л. М. первісний позов задоволено.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У зустрічному позові відмовлено.
Врахувавши інтереси малолітньої дитини та захищаючи її права в контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини із матір'ю відповідатиме її інтересам, врахувавши висновок органу опіки та піклування, місцевий суд дійшов висновку про задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено первісні позовні вимоги.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
У зустрічному позові відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевим судом не були дотримані положення частини п'ятої статті 128 ЦПК України, так як встановлено, що сторона відповідача не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, рішення суду першої інстанції було скасовано.
Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд, у контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, з урахуванням того, що з народження малолітня ОСОБА_3 проживає з матір'ю, особистої прихильності малолітньої дівчинки до матері, вік дитини, відсутність будь-яких обставин, які б виключали можливість проживання дитини з матір'ю, враховуючи висновок органу опіки та піклування, який є обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини, дійшов висновку про визначення місця проживання дитини з матір'ю, що буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Разом із тим колегія суддів вважала, що зазначення у резолютивній частині рішення адреси, за якою має проживати дитина є зайвим, оскільки місце проживання малолітньої дитини визначається за місцем проживання матері або батька, або за конкретною адресою. Оскільки наявні підстави для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю, підстави для зазначення конкретної адреси відсутні.
Самі по собі зазначені відповідачем у зустрічному позові підстави для визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, який проживає у м. Києві, лише тому, що позивач, мати дитини, працює у закладі, який розташований у м. Києві, не може бути безумовною підставою для визначення місця проживання дитини саме з відповідачем - батьком малолітньої ОСОБА_3 .
Факт створення належних умов для проживання малолітньої дитини за місцем проживання батька, з урахуванням дійсного психоемоційного стану дитини, не забезпечить розвиток малолітньої дівчинки у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, а справу направити на новий судовий розгляд.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 332/2901/15 (провадження № 61-2171св20), від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц (провадження № 61-23601св18), від 13 червня 2018 року у справі № 754/14768/15-ц (провадження № 61-12333св18), від 30 листопада 2022 року у справі № 523/11247/19 (провадження № 61-5950св22), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц (провадження № 61-10851св20), від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а (провадження № К/9901/29090/18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17 (провадження № 11-548апп18).
Зазначає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Крім того, заявник зазначає, що суди не встановили всіх обставин у справі.
Провадження у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи від 12 квітня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Олійник А. С., суддями, які входять до складу колегії, визначено ОСОБА_7 та Ступак О. В.
12 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
На підставі розпорядження від 06 листопада 2023 року № 1384/0/226-23 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» у зв'язку із відставкою судді ОСОБА_7 та обранням судді Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 06 листопада 2023 року справу розподілено колегії суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкову І. Ю., Ступак О. В.
На підставі розпорядження від 01 лютого 2024 року № 185/0/226-24 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 01 лютого 2024 року справу розподілено колегії суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенку В. М., Фаловській І. М.
06 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяву про самовідвід судді Олійник А. С. від участі в розгляді Верховним Судом цивільної справи № 484/1402/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року.
Справу № 484/1402/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 08 лютого 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Ігнатенка В. М. та Фаловську І. М.
Позиція та висновки Верховного Суду
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною п'ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська