31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 310/8989/20
провадження № 61-3783св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка за первісним позовом (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачка за первісним позовом (позивачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2021 року
в складі судді Богомолова Л. В. та постановуЗапорізькогоапеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кримської О. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання договору недійсним і застосування наслідків недійсності правочину.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 жовтня 2018 року між ОСОБА_2
та ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір будівництва об'єкта
№ 0101/10.
Позивачка вказувала, що згідно з умовами договору об'єктом будівництва
є житловий будинок з апартаментами для відпочиваючих за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310400000:08:008:0255, з цільовим призначенням для житлової забудови, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2017 року. Повідомлення про початок виконання будівельних робіт зареєстровано в реєстрі 19 квітня 2018 року.
Відповідно до пункту 1.1.3 указаного договору інвестиція - це грошові кошти
у розмірі 1 400 000,00 грн, що за курсом Національного банку України на дату укладання договору становить 50 000,00 дол. США.
Згідно з пунктом 2.1 договору його предметом є інвестиційна участь інвестора
у будівництві житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих, внаслідок здійснення якої інвестор має право отримати у власність об'єкт інвестицій,
в порядку і на умовах, визначених цим договором.
ОСОБА_1 вважала інвестиційний договір будівництва об'єкта недійсним, оскільки:
зміст правочину суперечить нормам Закону України «Про інвестиційну діяльність». Позивачка інвестувала на будівництво саме житлового будинку
з апартаментами для відпочиваючих, тому при укладенні договору сторони не врахували норми законодавства, які були чинні на той час, зокрема частину третю статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність».
позивачка здійснила інвестування в будівництво житлового будинку
в спосіб, не передбачений Законом. Інвестиційний договір є правочином, який направлено на залучення коштів позивачки як інвестиції для будівництва відповідачем житлового будинку, а тому оспорений договір має відповідати нормам законодавства, які регулюють провадження інвестиційної діяльності. Таким чином, інвестиційна діяльність, яка мала місце між сторонами, суперечить нормам Закону, оскільки відповідачка залучила інвестиційні кошти від позивачки як фізична особа, без створення будь-яких фондів чи випуску цільових облігацій;
інвестиційний договір будівництва об'єкта є недійсним, оскільки зміст правочину суперечить нормам Земельного кодексу України та Водного кодексу України. Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», пункту «б» частини першої статті 58, частини третьої статті 62 ЗК, статей 4, 88, 90 ВК у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій. Проте згідно з даними публічної кадастрової карти України земельна ділянка, кадастровий номер 2310400000:08:008:0255, перебуває в межах прибережної захисної смуги Азовського моря (приблизно 350 метрів) і належить до земель водного фонду, для яких встановлений особливий режим використання. Укладення інвестиційного договору, який передбачає здійснення будівельних робіт на земельній ділянці в межах прибережної захисної смуги, суперечить нормам законодавства України.
ОСОБА_1 наголошувала, що оскільки інвестиційний договір будівництва об'єкта від 01 жовтня 2018 року № 0101/10 є недійсним з моменту укладання,
то ОСОБА_2 безпідставно набула грошові кошти, сплачені нею як інвестиція.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним повністю з моменту укладання інвестиційний договір будівництва об'єкта від 01 жовтня 2018 року № 0101/10, укладений між
ОСОБА_2 (забудовник) і ОСОБА_1 (інвестор);
стягнути з ОСОБА_2 на її користь безпідставно набуті нею грошові кошти у розмірі 1 400 000,00 грн, інфляційні збитки в розмірі 84 560,00 грн за період
з 05 лютого 2019 року до 20 листопада 2020 року, 3 % річних за користування грошовими коштами в розмірі 75 267,68 грн за період з 05 лютого 2019 року до
20 листопада 2020 року.
стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати зі сплату судового збору
в сумі 10 510,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі
10 000,00 грн.
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору удаваним та розірвання договору.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що 01 жовтня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, який сторони назвали «інвестиційний договір будівництва об'єкта».
Згідно з пунктом 1.1.1 договору адреса новоствореного майна (об'єкта будівництва): АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310400000:08:008:0255, що належить ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 1.1.2 договору покупець отримує майнові права на нерухоме майно, а саме:
номер - 120, поверх - перший, кількість кімнат - одна, площею 13,8 кв. м; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 кв. м; тамбур площею 2,3 кв. м; тераса площею 1,6 кв. м. Загальна проєктна площа номера становить 20,5 кв. м;
номер - 124, поверх - перший, кількість кімнат - одна, площею 13,8 кв. м; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 кв. м; тамбур площею 2,3 кв. м; тераса площею 1,6 кв. м. Загальна проєктна площа номера становить 20,5 кв. м;
номер - 128, поверх - перший, кількість кімнат - одна, площею 13,8 кв. м; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 кв. м; тамбур площею 2,3 кв. м; тераса площею 1,6 кв. м. Загальна проєктна площа номера становить 20,5 кв. м;
номер - 220, поверх - другий, кількість кімнат - одна, площею 13,8 кв. м; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 кв. м; тамбур площею 2,3 кв. м; тераса площею 1,6 кв. м. Загальна проєктна площа номера становить 20,5 кв. м;
номер - 224, поверх - другий, кількість кімнат - одна, площею 13,8 кв. м; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 кв. м; тамбур площею 2,3 кв. м; тераса площею 1,6 кв. м. Загальна проєктна площа номера становить 20,5 кв. м
У пункті 1.1.3 договору передбачено, що вартість договору становить
1 400 000,00 грн.
Відповідно до абзацу другого пункту 1.1.5 договору загальна проєктна площа в частині майнових прав покупця становить 102,5 кв. м.
Згідно з пунктами 5.6, 6.2.6 договору оформлення та реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна здійснюється за рахунок покупця. Покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю витрати з виготовлення технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до технічного паспорту (інвентаризаційна справа № 1153) від 04 квітня 2020 року на житловий будинок з апартаментами для відпочиваючих на
АДРЕСА_1 , який виготовлений
ТОВ «Інвара», виконавець технік з інвентаризації нерухомого майна
ОСОБА_3 кваліфікаційний сертифікат від 22 березня 2013 року серія АЕ
№ 001824, всі будівельні-монтажні роботи завершено, об'єкт нерухомого майна підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
На об'єкті нерухомого майна відповідно до договорів на комунальні послуги здійснюється водопостачання, водовідведення та електропостачання, що підтверджується договором про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 27 серпня 2020 року
№ 2200588, договором про приєднання до електричних мереж № 1710-1773.
23 липня 2020 року ОСОБА_2 через центр надання адміністративних послуг
у м. Запоріжжя звернулась до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізької області з декларацією про готовність об'єкта нерухомого майна до експлуатації. Отримавши зауваження від департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області щодо неповноти складання відповідної декларації, 21 грудня 2020 року ОСОБА_2 повторно звернулась до відповідного департаменту з декларацією після усунення недоліків, на час подання зустрічного позову відповідь не надходила.
Протягом літа 2020 року ОСОБА_1 постійно перебувала разом зі своєю родиною на новоствореному об'єкті нерухомого майна, при цьому не сплачувала ні за комунальні послуги, ні за додаткове обладнання, в тому числі щодо сплати витрат, пов'язаних з виготовлення технічної документації.
ОСОБА_2 вважала, що правочин є удаваним, тому просила суд застосувати наслідки удаваного правочину з тих підстав, що у цій справі існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Удаваний правочин за своєю формою прикриває реальний правочин. Отже, правовідносини, які склалися за спірним правочином за своєю правовою природою відноситься до купівлі-продажу майнових прав, що свідчить про удаваність інвестиційного договору як правочину.
ОСОБА_2 просила:
визнати договір від 01 жовтня 2018 року № 0101/10, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , удаваним, при розгляді справи застосувати наслідки удаваного правочину;
розірвати договір від 01 жовтня 2018 року № 0101/10, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у порядку визначеному пунктом
7.9 договору.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 квітня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до провадження
і об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2021 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору про інвестиційну діяльність сторони обумовили всі істотні умови договору, необхідні для його укладення. Посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що при укладенні договору сторони не врахували норми частини третьої статті 4 Закону України
«Про інвестиційну діяльність», здійснили інвестування в будівництво житлового будинку в спосіб, не передбачений Законом, є помилковим. Інвестиційний договір як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмета і цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном).
Твердження позивачки за первісним позовом про те, що договір є недійсним, оскільки зміст правочину суперечить нормам Земельного та Водного кодексів України, є необґрунтованим з огляду на рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 15 березня 2021 року № 40 «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон в межах міста Бердянська Запорізької області».
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, суд першої інстанції виходив з того, що вона не довела наявність умислу з певним спрямуванням волі у неї та відповідача за зустрічним позовом про те, що оспорений договір не передбачав реального настання правових наслідків, обумовлених умовами правочину та не було вчинено дій, встановлених вказаним договором. Жодного доказу того, що інвестиційний договір будівництва об'єкта від 01 жовтня 2018 року укладений сторонами для приховання іншого правочину купівлі-продажу майнових прав, суду не надано.
Оскільки у задоволені позовних вимог відмовлено судові витрати, понесені позивачкою, на підставі статті 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2021 року
в оскаржуваній частині - без змін.
Рішення суду першої інстанції переглядалось в апеляційному порядку лише
в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про визнання договору про інвестиційну діяльність недійсним і застосування наслідків недійсності правочину та щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині справа в апеляційному порядку не переглядалась.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що інвестиційний договір як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.
Встановивши обставини укладення оспорюваного інвестиційного договору, який за своєю правовою природою є змішаним та може містити елементи різних договорів, погодження сторонами його істотних умов, у тому числі, що його предметом є інвестиційна участь ОСОБА_1 у будівництві житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих, внаслідок здійснення якої вона має право отримати у власність об'єкти інвестицій, а також надавши правову оцінку доводам позивачки та наданим на їх підтвердження доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним. Крім того, ОСОБА_1 під час підписання спірного договору підтвердила, що у ньому обумовлені всі істотні умови договору, необхідні для його укладення. Сторони підтвердили, що вони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, жодна з них не буде посилатися після укладення договору на недосягнення згоди щодо істотних умов договору як на підставу для визнання його неукладеним або недійсним.
Суд першої інстанції встановив, що на підставі зазначеного інвестиційного договору, на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310400000:08:008:0255, що належить ОСОБА_2 , нею було здійснено будівництво житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих, в тому
й числі з номерами 120, 124, 128, 220, 224 у складі житлового будинку.
Це будівництво знаходилось на стадії введення побудованого будинку в експлуатацію. Проте ці обставини позивачка за первісним позовом не спростувала.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивачки про визнання інвестиційного договору недійсним з підстав того, що зміст правочину суперечить нормам Земельного та Водного кодексів України, є необґрунтованими. ОСОБА_2 відповідно до норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» отримувала дозвільні документи та здійснювала будівництво житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих відповідно до норм законодавства, в тому числі рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 15 березня 2021 року № 40 «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон в межах міста Бердянська Запорізької області».
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не стягнув з позивачки за первісним позовом витрат на правову юридичну допомогу при розгляді первісного позову у цій справі, апеляційний суд вважав необґрунтованими. Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову, то правильним є висновок суду, що понесені позивачкою судові витрати на підставі статті 141 ЦПК України розподілу не підлягають.
Аргументи учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні
її позовних вимог, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди безпідставно не врахували, що у спірних правовідносинах не було застосовано норми частини третьої статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми
і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Забудовник залучив кошти на будівництво житлового будинку без участі фондів фінансування будівництва, фондів операцій з нерухомістю, інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, а також без випуску цінних паперів, передбачених нормами законодавства;
суди проігнорували посилання позивачки на те, що всупереч нормам земельного та водного законодавства, будівництво житлового будинку здійснено в межах прибережної захисної смуги;
у відзиві на первісну позовну заяву ОСОБА_2 зазначала: «Наведене вище засвідчує, що укладений між сторонами Договір не відповідає вимогам Закону України «Про інвестиційну діяльність», та за своїм змістом є Договором купівлі-продажу майнових прав». Фактично ОСОБА_2 визнала, що договір, укладений між сторонами, не відповідає нормам Закону України «Про інвестиційну діяльність». Проте суди не надали належної оцінки факту визнання відповідачем первісної позовної заяви, чим порушили частину першу статті 82 ЦПК України;
суди вийшли за межі предмету доказування, порушили принцип диспозитивності та норми процесуального права в частині дослідження доказів. Факт того, що об'єкт будівництва побудований спростовується поверненням на доопрацювання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Отже, житловий будинок з апартаментами для відпочиваючих є об'єктом незавершеного будівництва, що не узгоджується з фактичними обставинами справи, які встановили суди. При цьому, встановивши, що об'єкт добудований, суди попередніх інстанцій вийшли за межі предмету доказування. Позивачка за первісним позовом не визнає, що об'єкт будівництва побудований та відповідає будівельним нормам. Доказами підтверджується те, що житловий будинок є об'єктом незавершеного будівництва. Суди попередніх інстанцій вийшли за межі категорії стандарту доказування та порушили принцип диспозитивності. Більш того, матеріали справи не містять відповідного висновку експерта про стадію будівництва об'єкта, його стан, відповідність будівельним нормам. Фактично, суди перебрали на себе повноваження експерта, встановивши, що об'єкт побудований;
суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, чим порушив статті 12, 211 ЦПК України;
суди не врахували висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах.
У травні 2023 року ОСОБА_2 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що:
суди попередніх інстанцій правильно встановили факт підписання договору між сторонами, всебічно надали правовий аналіз договору (що є предметом спору) щодо дотримання істотних умов договору та врахували висновок Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 916/4644/15 (провадження № 12-114гс18) про правову природу інвестиційного договору;
відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4 як сторона договору
в повному обсязі виконала свої договірні зобов'язання, будівництво нерухомого майна відбувалось згідно з нормами законодавства, об'єкт інвестиції фактично збудований та переданий позивачці в користування відповідно до умов договору. Наведені факти підтвердила позивачка ОСОБА_1 у присутності своїх адвокатів Сидельникова О. Л. та Гришин С. В. під час судового засідання в суді першої інстанції та відображені у рішенні суду першої інстанції.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 760/21223/17-ц, від 12 травня 2021 року у справі № 216/3765/16-ц, від 24 лютого 2022 року у справі № 265/4940/20, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 10 листопада 2020 року у справі
№ 638/22396/14-ц, від 05 липня 2022 року у справі № 488/5890/18, від 02 червня 2020 року у справі № 910/17792/17. Крім того, вказано, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , чоловіки яких між собою
є двоюрідними братами, на земельній ділянці 0,1000 га, кадастровий номер 2310400000:08:008:0255, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , вирішили побудувати житловий будинок з апартаментами для відпочиваючих, у зв'язку з чим уклали між собою договір під назвою «Інвестиційний договір будівництва об'єкта 0101/10».
Відповідно до умов договору під назвою «Інвестиційний договір будівництва об'єкта 0101/10», укладеного 01 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 , його предметом є інвестиційна участь інвестора у будівництві житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих, внаслідок здійснення якої інвестор має право отримати у власність об'єкт інвестицій в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 1.1.1 договору об'єктом будівництва є житловий будинок з апартаментами для відпочиваючих за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 0,1000 га, кадастровий номер 2310400000:08:008:0255, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2017 року, засвідченого приватним нотаріусом
Романченко В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1856.
Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстроване в реєстрі департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 19 квітня 2018 року за № ЗП 0611810905563.
Відповідно до пункту 1.1.2. договору об'єкт інвестування - «визначена договором у житловому будинку з апартаментами для відпочиваючих, яку інвестор отримує у загальну пайову власність після внесення інвестиції, завершення будівництва і введення будинку в експлуатацію. Об'єкт інвестицій - апартаменти для відпочиваючих в житловому будинку, що має наступні попередні проектні характеристики:
номер - 120, поверх - перший, кількість кімнат - одна, площею 13,8 кв. м; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 кв. м; тамбур площею 2,3 кв. м; тераса площею 1,6 кв. м. Загальна проєктна площа номера становить 20,5 кв. м;
номер - 124, поверх - перший, кількість кімнат - одна, площею 13,8 кв. м; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 кв. м; тамбур площею 2,3 кв. м; тераса площею 1,6 кв. м. Загальна проєктна площа номера становить 20,5 кв. м;
номер - 128, поверх - перший, кількість кімнат - одна, площею 13,8 кв. м; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 кв. м; тамбур площею 2,3 кв. м; тераса площею 1,6 кв. м. Загальна проєктна площа номера становить 20,5 кв. м;
номер - 220, поверх - другий, кількість кімнат - одна, площею 13,8 кв. м; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 кв. м; тамбур площею 2,3 кв. м; тераса площею 1,6 кв. м. Загальна проєктна площа номера становить 20,5 кв. м;
номер - 224, поверх - другий, кількість кімнат - одна, площею 13,8 кв. м; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 кв. м; тамбур площею 2,3 кв. м; тераса площею 1,6 кв. м. Загальна проєктна площа номера становить 20,5 кв. м».
У пункті 1.1.3 договору передбачено, що інвестицією є грошові кошти у розмірі 1 400 000,00 грн, що за курсом Національного банку України на дату укладання договору становить 50 000,00 дол. США.
На виконання умов указаного договору ОСОБА_1 сплатила суму коштів в розмірі у розмірі 1 400 000,00 грн, що за курсом Національного банку України на дату укладання договору еквівалентно 50 000,00 дол. США.
Відповідно до пункту 4.2.1 договору ціна договору не є остаточною і буде остаточно встановлена забудовником після здійснення інвестором остаточних розрахунків за фактичну загальну площу об'єкта інвестування.
Згідно з пунктами 2.2, 2.4 договору забудовник є землекористувачем і замовником будівництва й організовує інвестування будівництва, зокрема шляхом виконання зобов'язань, визначених цим договором.
Забудовник зобов'язується організувати спорудження та забезпечити введення в експлуатацію об'єкту будівництва, здійснити закріплення за інвестором об'єкту інвестування, а також передати інвестору об'єкт інвестування, а інвестор - здійснити відповідне фінансування об'єкта інвестування на умовах, в порядку та строки, що передбачені договором.
Згідно з містобудівними умовами та обмеженнями для проєктування об'єкта будівництва від 14 листопада 2017 року № 51, виданих управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Бердянської міської ради, на будівництво житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих за адресою:
АДРЕСА_1 , цільове використання земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідає переліку видів використання зони згідно Плану зонування території міста Бердянська, затвердженого рішенням тридцять восьмої сесії Бердянської міської ради
VI скликання від 31 травня 2013 року, житлова та рекреаційна зона з переважним розміщенням садибної забудови (пункт 3. Загальних даних Містобудівних умов та обмежень). Гранична допустима висота згідно намірів забудови становить
10 метрів (пункт 1. Містобудівних умов та обмежень). Максимально допустимий відсоток забудови становить 75 % земельної ділянки (пункт 2. Містобудівних умов та обмежень).
На підставі цього інвестиційного договору на земельній ділянці 0,1000 га житлової забудови, кадастровий номер 2310400000:08:008:0255, ОСОБА_2 здійснила будівництво житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих, в тому числі з номерами 120, 124, 128, 220, 224. Станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій вказане будівництво знаходилось на стадії введення побудованого будинку в експлуатацію.
На підставі містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва від 14 листопада 2017 року № 51, інженером проектувальником Шедько Л. Г. виготовлено робочий проєкт на будівництво житлового будинку
з апартаментами для відпочиваючих за адресою:
АДРЕСА_1 .
19 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Запорізькій області з повідомленням про початок виконання будівельних робіт за класом наслідків ССІ, реєстраційний номер ЗП 061181090563.
Відповідно до публічної кадастрової карти України земельна ділянка
з кадастровим номером 2310400000:08:008:0255 перебуває в межах прибережної захисної смуги Азовського моря (приблизно 350 метрів) і належить до земель водного фонду, для яких встановлено особливий режим використання.
Рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 15 березня 2021 року № 40 затверджено проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон в межах міста Бердянська Запорізької області.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови
в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі
№ 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження
№ 61-12101св23)).
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття прав взагалі).
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі
№ 754/5554/16-ц (провадження № 61-5251св21)).
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України).
Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України полягає
у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору), по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом. Сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо:
1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства;
2) заборона випливає із змісту акта законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами. Під вимогами положень актів цивільного законодавства, від яких сторони в договорі не можуть відступити, слід розуміти імперативні приватно-правові вимоги.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку;
(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
У частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, що переглядається:
у позовній заяві про визнання договору недійсним і застосування наслідків недійсності правочину ОСОБА_1 зазначала, що зміст правочину суперечить частині третій статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», оскільки відповідачка залучила інвестиційні кошти від позивачки як фізична особа, без створення будь-яких фондів чи випуску цільових облігацій. Крім того, вказувала, що інвестиційний договір є недійсним, а його зміст не узгоджується
з нормами Земельного кодексу України та Водного кодексу України, адже здійснення будівельних робіт на земельній ділянці в межах прибережної захисної смуги заборонено;
при відмові у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час укладання договору про інвестиційну діяльність сторони обумовили усі істотні умови договору. Установивши обставини укладення оспорюваного договору, який за своєю правовою природою є змішаним та може містити елементи різних договорів, погодження сторонами його істотних умов, у тому числі й того, що його предметом є інвестиційна участь ОСОБА_1 у будівництві житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих, унаслідок здійснення якої вона має право отримати у власність об'єкти інвестицій, а також надавши правову оцінку доводам позивачки, суди зробили висновок про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним. При цьому посилання ОСОБА_1 на те, що при укладанні договору сторони не врахували норми частини третьої статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», а вона здійснила інвестування в будівництво житлового будинку в спосіб, не передбачений Законом, суди вважали помилковим. Крім того, суди зробили висновок про безпідставність твердження позивачки за первісним позовом про те, що договір є недійсним, оскільки зміст правочину суперечить нормам Земельного кодексу України та Водного кодексу України;
проте суди не встановили, які саме права та інтереси позивачки за первісним позовом порушеноукладенням та частковим виконанням договору про інвестиційну діяльність та яким саме чином. Посилання ОСОБА_1 на порушення норм «Про інвестиційну діяльність», Земельного кодексу України
та Водного кодексу України не підтверджує існування порушення саме її прав та інтересів. Отже, з урахуванням спірних правовідносин, які виникли між сторонами, та встановлених обставин справи у задоволенні позовних вимог за первісним позовом належало відмовити у зв'язку із відсутністю порушеного права чи інтересу позивачки.
За таких обставин суди зробили правильний по суті висновок про відмову
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , проте помилились щодо мотивів такої відмови. Тому рішення судів попередніх інстанції в частині вимог за первісним позовом належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини
у редакції цієї постанови.
Аргумент касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, спростовується матеріалами справи, зокрема довідкою Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2022 року про неможливість направлення поштової кореспонденції на тимчасово окуповану територію України (т. 3, а. с. 38) та оголошенням Запорізького апеляційного суду від 09 грудня
2022 року на сайті «Судова влада України» про виклик до суду (т. 3, а. с. 40-41). Водночас неможливість безпосередньої участі позивачки за первісним позовом
у засіданні апеляційного суду та/або її представника не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині позовних вимог за первісним позовом частково ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог за первісним позовом змінити, виклавши їх мотивувальні частини в оскарженій частині у редакції цієї постанови.
Оскільки касаційний суд змінює судові рішення в оскарженій частині, але тільки у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 лютого 2023 року
в частині вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним і застосування наслідків недійсності правочину змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук