,КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 вересня 2010 року справа № 2-а-7340/10/1070
Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Лисенко В.І., при секретарі Мазуренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ірпені Київської області
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -
Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ірпені Київської області (надалі - відповідач) про визнання дій незаконними та зобов'язання включити в акт звірення не прийняті витрати з виплати щомісячної державної адресної допомоги, допомоги на поховання та поштових видатків за період з 01.05.2008 р. по 31.12.2008 р. у розмірі 130833, 57 грн.
У ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати незаконними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ірпені Київської області та зобов'язати прийняти до заліку та відшкодувати витрати Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області з виплаченої державної адресної допомоги за період з 01.05.2008 р. по 31.12.2008 р. в загальній сумі 130833, 57 грн., з них державна адресна допомога - 129146, 44 грн., допомога на поховання 1027, 80 грн., поштові видатки - 659, 33 грн., з яких на виплату державної адресної допомоги - 651, 22 грн. та на виплату допомоги на поховання - 8, 11 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат інвалідам та особам, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Позивач вважає, що витрати, понесені Пенсійним фондом у зв'язку із виплатою пенсій, передбачених статтею 26 Закону України від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон України від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ), підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
В судове засідання представник позивача не з'явився. Водночас, матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача на підставі наявних ц ній доказів.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи заперечень, відповідач не визнає адміністративний позов у зв'язку з тим, що статтею 21 Закону України від 23.09.1999 р. 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, встановлено перелік соціальних послуг, та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, у разі настання страхового випадку, та виплата сум державної адресної допомоги вказаною статтею не передбачена.
Відповідач також зазначає, що відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. №5-4/4, яким визначено механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України вказаних витрат, виплата адресної допомоги, що введена в дію з 01.04.2008 р. на час підписання актів звірки не була передбачена.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивачем було виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, особам перелік яких наведено у відповідному списку (а.с. 8 - 33).
У зв'язку з тим, що розмір пенсії зазначених осіб не досягав прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, позивач здійснював виплату пенсій разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії у сумі, що не досягала встановленого прожиткового мінімуму. Такі виплати здійснювались позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян (далі - Постанова № 265).
Пенсія особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі ? Фонд), у зв'язку з цим позивачем і відповідачем щомісячно проводилися звірки витрат по особових справах громадян, яким такі виплати було здійснено. Результати звірки оформлювались двосторонніми актами за травень - грудень 2008 року.
За результатами таких звірок відповідачем не визнано витрати позивача, здійснені ним у періоді з травня по грудень 2008 року з виплати державної адресної допомоги, допомоги на поховання, а також поштових видатків на загальну суму у розмірі 130833,57грн.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі - Закон України № 1105-XIV).
Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку на виробництві, що визначений статтею 5 вказаного Закону, є цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Відповідно до вимог статті 15 Закону України № 1105-XIV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд.
Виключний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, наведено у статті 21 Закону України № 1105-XIV. Так, згідно з наведеною нормою, у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону; 2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов; 3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання; 4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого; 5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати: а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики; б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі; в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів; г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі; д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів). З метою найповнішого виконання функцій, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, Фонд створює спеціалізовану медичну та патронажну службу соціального страхування; 6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого; 7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла; 8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (далі - ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю; 9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду; 10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь - за рахунок Фонду; 11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування; 12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.
16 травня 2003 року Міністерством юстиції України зареєстрована Постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5 - 4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі - Порядок № 5 - 4/4).
Відповідно до вимог пункту 4 Порядку № 5 - 4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються згідно із Законом України від 05.11.1991 р. № 1788-XII та Законом України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а саме: 1) сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 2) щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував пенсію внаслідок нещасного випадку на виробництві; 3) допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію (якщо смерть настала за тих ж обставин, що і страховий випадок); 4) сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Наведене свідчить, що стаття 21 Закону України № 1105-XIV та пункт 4 Порядку № 5 - 4/4 містить виключний перелік сум, які приймаються до взаємозаліку для відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Виплату адресної допомоги запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (надалі ? постанова № 265). Зокрема, згідно з вимогами пункту 1 цієї постанови, у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Джерело виплат адресної допомоги визначено у пункті 4 Постанови № 265. Так, ним передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна допомога.
Наведене свідчить, що зазначені норми Постанови № 265 не узгоджуються з вимогами статті 21 Закону України № 1105-XIV та пункту 4 Порядку № 5 - 4/4, якими врегульовані питання пенсійного забезпечення.
Крім того, жодного нормативного акта на виконання Постанови № 265 (з приводу порядку та строків виплати адресної допомоги) прийнято не було, як і спільного рішення Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Аналіз вказаних нормативних актів свідчить про те, що на дату розгляду даної адміністративної справи судом, механізм відшкодування Пенсійному фонду України сум, виплачених ним в якості адресної допомоги, відсутній.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат, здійснених позивачем на виплату адресної допомоги у розмірі 130833, 57 грн. відсутні.
Стосовно обґрунтованості позовних вимог в частині відшкодування суми витрат допомоги на поховання, судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 «Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року №826, Переліку обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №112, та Постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 06 березня 2006 року, передбачено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Отже, допомога на поховання відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджується висновками медичних закладів.
У зв'язку з тим, що позивачем не було надано відповідний висновок медичного закладу стосовно померлої особи, відповідач, враховуючи приписи пункту 4 Порядку, не прийняв взаєморозрахунків в частині витрат по виплаті допомоги на поховання.
Наявні матеріали справи свідчать, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат допомоги на поховання у розмірі 1027, 80 грн. заявлено без надання суду розрахунку цієї суми, без зазначення прізвища особи, якій цю суму було виплачено, а також висновку медичного закладу про причини смерті особи.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат допомоги на поховання у розмірі 1027, 80 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині відшкодування витрат з виплати поштових видатків, судом встановлено наступне.
Позовні вимоги в частині відшкодування зазначених витрат заявлено без надання суду розрахунку цієї суми, із зазначенням прізвищ осіб, яким цю суму було виплачено, а також періоду, в який ці виплати мали місце та їх розміру.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат на поштові видатки у розмірі 659, 33 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою № 5-4/4, не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлені ним правила передбачають можливість підписання актів звірки розрахунків лише за відсутності спору.
Відповідно до постанови Верховного суду України від 30.09.2008 р., судом вирішено питання щодо способу захисту (відновлення) порушеного права, а саме -визначено, що у разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підписання акта звірки, в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання підписання цього акта.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, а дії відповідача щодо не прийняття до заліку витрат, здійснених позивачем на виплату адресної допомоги, допомоги на поховання та поштових видатків за період з 01.05.2008 р. по 21.12.2008 р. у розмірі 130833, 57 грн., а також щодо не відшкодування вказаних витрат, є правомірними.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ірпені Київської області про стягнення витрат з виплати щомісячної державної адресної допомоги, допомоги на поховання, поштових видатків за період з 01.05.2008 р. по 31.12.2008 р. у розмірі 130833 грн., - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.І. Лисенко
З оригіналом згідно
суддя
Постанова складена у повному обсязі 17 вересня 2010 року
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740
«17» вересня 2010 р.
№2а-7340/10/1070
Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області вул. Шевченка, 4, м. Ірпінь, Київська область 08200
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 13.09.2010 р. у справі № 2а-7340/10/1070
Суддя Лисенко В.І.
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740
«17» вересня 2010 р.
№2а-7340/10/1070
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ірпені Київської області вул. Жовтнева, 11, м. Ірпінь, Київська область, 08200
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 13.09.2010 р. у справі № 2а-7340/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.