23 вересня 2010 року справа № 2а-3947/10/1070
Київський окружний адміністративний суд в особі судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Мазуренко О.В., за участю представників сторін
від позивача: - Тимошенко Г.С.,
від відповідача: - Шусть І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області
до Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»
про стягнення заборгованості, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області з позовом до Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за грудень 2009 року у розмірі 37513, 07 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 17.06.2010 № 2257/08), з яких: 25093, 63 грн. - витрати на виплату та доставку пенсій за списком № 1; 12419, 44 грн. - витрати на виплату та доставку пенсій за списком № 2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.
Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні надав письмову заяву про визнання позову частково у розмірі 35852, 88 грн., з яких: 23433, 44 грн. - витрати на виплату та доставку пенсій за списком № 1; 12419, 44 грн. - витрати на виплату та доставку пенсій за списком № 2. Як пояснив представник, відповідач не визнає позовні вимоги про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 1 громадянам ОСОБА_3 (сума витрат - 759, 39 грн.) та ОСОБА_4 (сума витрат - 1040, 55 грн.), оскільки вказані громадяни ніколи не працювали на підприємстві відповідача.
Згідно із статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. При цьому, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статей 51, 136 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду визнати адміністративний позов повністю або частково, зробивши усну заяву.
Беручи до уваги положення статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд, заслухавши представників сторін, встановивши наявність у представника відповідача повноважень відносно вчинення визнання позову, з'ясувавши, що визнання позову не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів яких-небудь осіб, визнання відповідачем позову щодо частини позовних вимог прийняв.
У зв'язку з тим, що відповідач визнав позов частково, судовий розгляд справи здійснювався в межах вимог, не визнаних відповідачем, а саме: про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 1 громадянам ОСОБА_3 (сума витрат - 759, 39 грн.) та ОСОБА_4 (сума витрат - 1040, 55 грн.), що разом становить 1799, 94 грн.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» є юридичною особою, що зареєстрована 30.07.1999 Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області.
Комунальне підприємство «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» створено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.07.1999 № 1217 на комунальній власності територіальної громади м. Києва, підприємство відповідно до статуту безпосередньо підпорядковується Київській міській державній адміністрації.
Тобто, Комунальне підприємство «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» як суб'єкт правових відносин виник з 30.07.1999 (дата державної реєстрації) і, як убачається із Статуту Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій», відповідач не є правонаступником інших суб'єктів права.
Під час судового розгляду встановлено, що громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким позивач здійснював виплату пенсій, на Комунальному підприємстві «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» не працювали. Даний факт підтверджується довідками від 15.07.2010 № 32 та № 33, виданих відділом кадрів Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій», що містяться в матеріалах справи.
Як встановлено судом, гр. ОСОБА_4 з квітня 1980 року по вересень 1999 року працював на Броварському заводі алюмінієвих будівельних конструкцій ( наказ від 20.09.1999 № 215К). Даний факт підтверджується копією особовою картки (№ НОМЕР_1)
Гр. ОСОБА_3 також працював на Броварському заводі алюмінієвих будівельних конструкцій з жовтня 1980 (наказ від 10.10.1980 № 519К) по вересень 1995 (наказ від 14.09.1995 № 296 К). Даний факт підтверджується копією особової картки (№ 2110) ОСОБА_3, що велась на Броварському заводі алюмінієвих будівельних конструкцій.
У січні 2001 року Київською міською радою прийнято рішення від 30.01.2001 № 184/1161 про ліквідацію Броварського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій. На день судового розгляду справи згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, дана юридична особа перебуває в стані припинення.
У той же час, як вже зазначалось судом, Комунальне підприємство «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» зареєстроване лише 30.07.1999.
Це означає, що гр. ОСОБА_3 у період з жовтня 1980 по вересень 1995, а гр. ОСОБА_4 - у період з квітня 1980 року по вересень 1999, як це стверджує позивач (такі дані, за твердженнями представника позивача, містяться в матеріалах пенсійних справ вказаних пенсіонерів), не могли працювати на Комунальному підприємстві «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій», адже цю юридичну особу утворено лише в липні 1999 року.
Представник позивача під час судового розгляду пояснив, що відомості про роботу вказаних осіб на Комунальному підприємстві «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» внесено до їх пенсійних справ на підставі довідок про роботу, виданих Комунальним підприємством «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій».
Проте, з дослідженої у судовому засіданні довідки про роботу від 23.12.1999 № 18/120, виданої гр. ОСОБА_4 Комунальним підприємством «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» для оформлення пенсії, копію якої надав позивач, вбачається, що даний пенсіонер працював саме на Броварському заводі алюмінієвих будівельних конструкцій, а не на Комунальному підприємстві «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій».
Таким чином, судом встановлено, що відомості про роботу ОСОБА_4 на Комунальному підприємстві «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій», не відповідають дійсності і внесені до пенсійної справи цього пенсіонера помилково.
Відносно гр. ОСОБА_5, позивач не надав суду копію пенсійної справи даного пенсіонера, у той час як відповідач надав докази (копію особової картки) на підтвердження факту, що даний пенсіонер в нього не працював, адже у цей час він працював на іншому підприємстві.
Як пояснив представник відповідача, довідки вказаним особам видавалися Комунальним підприємством «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» за вказівкою Київської міської державної адміністрації у зв'язку з тим, що у відповідача зберігається архів Броварського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій.
Витрати на виплату пенсій вказаним пенсіонерам віднесені позивачем до витрат по списку № 1, їх розмір становить 1799, 94 грн., з яких: 759, 39 грн. - витрати на виплату пенсії гр. ОСОБА_3; 1040, 55 грн. - на виплату пенсії гр. ОСОБА_4 (відповідний розрахунок надано суду відповідачем). Позивач жодних заперечень щодо даного розрахунку суду не надав.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В силу статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій громадянам ОСОБА_3 і ОСОБА_4, є безпідставними, тому сума витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, що підлягає присудженню на користь позивача, підлягає зменшенню на 1799, 94 грн., а позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 51, 70, 71, 72, 86, 94, 112, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області у розмірі 35713 (тридцять п'ять тисяч сімсот тринадцять) грн. 13 коп.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 вересня 2010 року.
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740
«27» вересня 2010 р/
№2а-3947/10/1070
Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області 07400, Київська область, м. Бровари, бул.Назалежності, 11
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 27.09.2010 в адміністративній справі №2а-3947/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740
«27» вересня 2010 р.
№2а-3947/10/1070
КП "Київський завод алюмінієвих будівельнихї конструкцій" 07400, Київська область, м. Бровари, Промвузол
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 27.09.2010 в адміністративній справі №2а-3947/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.