м. Київ
24 червня 2010 року Справа № 2-а-4503/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Виноградової О.І.,
при секретарі: Сович О.І.,
представника позивача - Соловей М.Т.,
представник відповідача - Шпанюка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради „Переяслав-Хмельницьктепломережа”
до
про Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
визнання нечинними рішень та неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Комунальне підприємство Київської обласної ради „Переяслав-Хмельницьктепломережа” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання нечинними рішень та неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідачем було подано до суду заперечення на позовну заяву, згідно з якими він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що оскаржувані дії та рішення є правомірними (а.с 35 - 40).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а.с. 3 - 7).
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву .
Суд у судовому засіданні , розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторінчсмя, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив таке.
Відповідача зареєстровано як фізичну особу - підприємця 12 серпня 2003 р., що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с. 6), взято на облік платника податків позивачем 12 серпня 2003 р. за № 1581, про що свідчить довідка від 7 квітня 2010 р. № 937 (а.с. 8).
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем до позивача було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за III та за IV квартал 2009 р. із самостійно визначеною сумою ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі, відповідно, 166 грн 00 коп. та 128 грн 00 коп. (а.с. 23 - 27).
11 березня 2009 р. позивачем було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати в бюджет податку на додану вартість, якою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 р. (далі - Закон № 2181-ІІІ), а саме, порушення строків сплати податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість.
11 березня 2009 р. позивачем було складено акт № 56 про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати позивачем в бюджет податку на додану вартість (далі ? акт перевірки № 56) (а.с. 13).
На підставі акту перевірки № 56 11 березня 2009 р. позивачем виставлено податкове повідомлення - рішення № 0002181700/0, згідно з яким сума податкового зобов'язання відповідача по податку на додану вартість складає 420 грн 70 коп (а.с. 13).
Дане податкове повідомлення - рішення отримано представником відповідача 11 березня 2009 р.(а.с. 13).
З 30 червня 2009 р. по 10 липня 2009 р. позивачем було проведено планову невиїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2006 р. по 31 березня 2009 р.
14 липня 2009 р. позивачем було складено акт № 17/НОМЕР_1 про результати планової невиїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2006 р. по 31 березня 2009 р. (далі ? акт перевірки) (а.с. 15 - 21).
Згідно з цим актом відповідачем, зокрема, було допущено порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), донараховано ПДВ за II квартал 2008 р. 3133 грн 00 коп.
На підставі акту перевірки 14 липня 2009 р. позивачем виставлено податкове повідомлення - рішення № 0009461700/0, згідно з яким загальна сума податкового зобов'язання відповідача по податку на додану вартість складає 4386 грн 28 коп., з яких за основним платежем - 3133 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1253 грн. 28 коп. (а.с. 14).
Дане податкове повідомлення - рішення отримано відповідачем 14 липня 2009 р. (а.с. 14).
З метою забезпечення погашення існуючого у відповідача боргу, 1 березня 2007 р. позивачем було виставлено першу податкову вимогу № 1/177 на суму 296 грн 18 коп. (а.с. 28), а 30 квітня 2009 р. - другу податкову вимогу № 2/227 на суму 408 грн 43 коп. (а.с. 28), які відповідачем отримано, відповідно, 1 березня 2007 р. та 7 травня 2009 р. (а.с. 28).
Як убачається з довідки від 21 квітня 2010 р. № 1415/10/24-040, загальна сума податкового боргу відповідача становить 4937 грн 76 коп. (а.с. 11 - 12).
При вирішенні справи судом взято до уваги , що згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Як убачається з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно з вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 даної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. “а" ?“в” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Згідно з вимогами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених п.п. 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до вимог п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з вимогами п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Згідно з вимогами абз. 1 п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ п одаткове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Як убачається з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, п латник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до вимог п.п. „а” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Згідно з вимогами п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 4 грудня 1990 р. № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Наявні матеріали справи свідчать, що на дату розгляду справи та винесення рішення по суті доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (07200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету на р/р № 31115029700296, МФО 821018, ЗКПО 24074109, одержувач - Державний бюджет, УДК в Київській області 4937 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн 76 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.І. Виноградова
Повний текст постанови виготовлено і підписано 24 червня 2010 р.