м. Київ
20 квітня 2010 року Справа № 2-а-4056/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Виноградової О.І.,
при секретарі: Варданян О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Рупи А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління юстиції у Київській області
про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від
16 лютого 2010 р. № 13486920 та стягнення пенсії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 р. замінено неналежного відповідача у справі ? підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області на належного відповідача - Головне управління юстиції у Київській області (далі - відповідач) (а.с. 17).
У судове засідання з'явились представники сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Зокрема, просив визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову, оскільки рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 р. у справі № 22-а-1518/2008 р. відповідачем у цій справі ? боржником у виконавчому провадженні ВП № 13486920 ? Управлінням Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області (далі ? управління ПФУ у Бородянському районі) у повному обсязі виконано не було.
Крім того, наполягав, що виплачена йому управлінням ПФУ у Бородянському районі заборгованість розрахована без врахування вимог закону про державний бюджет на відповідний рік, зокрема, щодо встановленої цими законами розміру мінімальної пенсії.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити, оскільки вважає оскаржувану постанову законною.
Суд у судовому засіданні , розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 р. у справі № 22-а-15187/2008 р. апеляційну скаргу позивача задоволено частково: постанову Бородянського районного суду Київської області від 4 лютого 2008 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою зобов'язано управління ПФУ у Бородянському районі нарахувати та виплатити позивачу основну та додаткову пенсію з 1 січня 2001 р. відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75 % мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (а.с. 34 - 35).
На виконання даного рішення 9 червня 2009 р. судом видано виконавчий лист № 2-а-2/08 (а.с. 68), який позивачем було пред'явлено відповідачу для виконання.
Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби відповідача від 26 червня 2009 р. (далі ? старший державний виконавець) було відкрито виконавче провадження ВП № 13486920 та боржнику ? управлінню ПФУ у Бородянському районі встановлено 7 - денний строк для виконання судового рішення у добровільному порядку (а.с. 9).
28 січня 2010 р. управління ПФУ у Бородянському районі звернулося до відповідача з листом № 251/6, в якому просило закрити виконавче провадження № 13486920 у зв'язку з виконанням вимоги державного виконавця повному обсязі, а саме нарахуванням та виплатою позивачу 138 022 грн 81 коп. (а.с. 56).
Постановою старшого державного виконавця від 16 лютого 2010 р. було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2/08, виданого 9 червня 2009 р. Бородянським районним судом Київської області, з посиланням на п. 8 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження” (а.с. 14 -15).
При вирішенні справи судом взято до уваги , що відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Закону „Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі ? Закон № 606-XIV) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, зокрема, неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії в межах прав, наданих йому названою статтею.
Як убачається із вимог абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 606-XIV д ержавний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Наявні матеріали справи свідчать , що виконавче провадження ВП № 13486920 було відкрито 26 червня 2009 р (а.с. 65), а закінчено16 лютого 2010 р., що підтверджується копією оскаржуваної постанови (а.с.45).
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
У судовому засіданні 20 квітня 2010 р. сторонами було визнано обставини закінчення виконавчого провадження ВП № 12048549, зокрема, що підставою для його закінчення був єдиний документ ? лист управління ПФУ у Бородянському районі від 28 січня 2010 р. № 251/6 (боржника у виконавчому провадженні) (а.с. 56).
З урахуванням того, що у суду не виникло сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання, суд дійшов висновку, що не підлягає доказуванню та обставина, що виконавче провадження ВП № 12048549 було закінчено старшим державним виконавцем на підставі єдиного документа ? листа боржника у цьому провадженні ? управління ПФУ Бородянському районі від 28 січня 2010 р. № 251/6 (а.с. 56).
Проте, як убачається з копії зазначено листа, він містив лише інформацію щодо нарахування та виплати позивачу 138 022 грн 81 коп. без наведення будь - якого розрахунку даної суми та зазначення періоду за який її було виплачено (а.с. 56). Крім того, викладена у листі інформація не була підтверджена жодним платіжним документом.
Оскаржувану постанову старшим державним виконавцем було винесено з посиланням на п. 8 ст. 37 Закону № 606-XIV (а.с. 45 - 46).
Відповідно до вимог цієї норми в иконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У даній адміністративні справі відповідачем цього зроблено не було.
Зокрема, ним не було надано суду жодного доказу на підтвердження фактичного повного виконання судового рішення згідно з виконавчим документом, а наявна у матеріалах справи копія виконавчого провадження ВП № 13486920 (а.с. 45 - 68) не містить жодного розрахунку виплаченої позивачеві суми заборгованості, а також жодного банківського документу на підтвердження здійснення управлінням ПФУ Бородянському районі виплати позивачеві заборгованості в сумі 138 022 грн 82 коп.
Наведене свідчить, що старший державний виконавець закрив виконавче провадження ВП № 13486920 не пересвідчившись, що воно виконано у повному обсязі, а отже з порушенням вимог п. 8 ст. 37 Закону № 606-XIV.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації ; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Проте, наявні матеріали справи свідчать, що під час виконання виконавчого провадження ВП № 13486920 старшим державним виконавцем не було виконанно вимог ч. 1 ст. 5 Закону № 606-XIV щодо повного вчинення виконавчих дій з метою примусового виконання судового рішення, а, отже постанову про закінчення виконавчого провадження № 13486920 від 16 лютого 2010 р. ним було винесено неправомірно.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Дудіна Ю.О. про закінчення виконавчого провадження № 13486920 від 16 лютого 2010 р.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.І. Виноградова
Повний текст виготовлено та підписано 26 квітня 2010 р.