м. Київ
12 травня 2010 р.
№ 2а-3919/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Виноградової О.І.,
при секретарі Варданян О.В.,
за участю представників:
позивача - Попової О.В.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області
до
про фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
стягнення податкового боргу у сумі 1513 грн 41 коп.,
Сквирська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області (далі ? позивач) звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі ? відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 1513 грн 41 коп.
У судове засідання з'явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 30), заперечень проти позову суду не надав.
За таких обставин суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Суд у судовому засіданні , розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
Відповідача зареєстровано як фізичну особу - підприємця 15 квітня 2005 р., про що видано відповідне свідоцтво (а.с. 5) та взято на облік платника податків з 19 квітня 2005 р. за № 393-5, про що свідчить довідка від 19 квітня 2005 р. № 113 (а.с. 6).
Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються у Володарському відділенні позивача від 25 січня 2010 р. № 99/10/24-005 відповідач має заборгованість у сумі 1513 грн 41 коп., а саме: зі збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення у сумі 15 грн 40 коп., з орендної плати з фізичних осіб у сумі 743 грн 39 коп., з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 752 грн 93 коп. та зі збору за забруднення навколишнього природнього середовища у сумі 1 грн 14 коп. (а.с. 14).
Згідно з наявними матеріалами справи зазначений податковий борг виник з наступних підстав.
15 грудня 2008 р. відповідачем було подано заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (а.с. 12), на підставі якої відповідач став платником єдиного податку з дозволеними видами діяльності: роздрібна торгівля, здавання в оренду нерухомого майна. Дата переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності - січень 2009 р. (а.с. 12).
6 квітня 2009 р. відповідачу було виставлено першу податкову вимогу № 1/22 за узгодженими податковими зобов'язаннями у сумі 228 грн 56 коп., з якої податковий борг за основним платежем визначено у сумі 228 грн 56 коп., яку позивач отримав особисто (а.с. 13).
17 червня 2009 р. позивачем було виставлено відповідачу другу податкову вимогу № 2/32 у сумі 484 грн 00 коп., з якої борг за основним платежем визначено у сумі 480 грн 71 коп., яку позивач отримав особисто (а.с. 13).
Крім того, судом встановлено, що відповідачем до позивача було подано: податковий розрахунок зі збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання, та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв за 1 півріччя 2009 р. у сумі 15 грн 40 коп. (а.с. 7 - 8); податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 р. у сумі 1018 грн 31 коп. (а.с. 9 - 10); податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2009 р. у сумі 4 грн 97 коп. (а.с. 11).
При вирішенні справи судом взято до уваги , що згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. № 13-92 податок може бути обчислено податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
Відповідно до п. 2 Указу Предизента України «Про строщену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» від 28 червня 1999 р. № 746/99 (далі - Указ № 746/99) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Згідно з Додатком № 1 до рішення Володарської районної ради від 12.12.2006 № 51-06 (II)-V про ставки єдиного та фіксованого податків для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності VI сесії за видом діяльності роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту ставка єдиного податку становила 150 грн 00 коп.
Відповідно до вимог п. 5 Указу № 746/99 суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Згідно із вимогами вимог п. 6 Указу № 746/99 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Відповідно до вимог п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-XII від 25 червня 1991 р. (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 1251-XII) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму таку податкового зобов'язання.
Відповідно до вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Згідно із вимогами п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації; у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а" ?“в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Згідно з вимогами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до вимог п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з вимогами п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 4 грудня 1990 р. № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Наведене свідчить, що відповідач має податковий борг, який підлягає сплаті.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем ? фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити .
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь бюджету податковий борг у сумі 1513 (одна тисяча п'ятсот тринадцять) грн 41 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .
Суддя О.І. Виноградова
Повний текст постанови виготовлено і підписано 14 травня 2010 р.