м. Київ
15 квітня 2010 року Справа № 2-а-3839/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Виноградової О.І.,
при секретарі: Варданян О.В.,
за участю
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Мальчика А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до
про заступника начальника Ірпінського міського відділу ГУ
МВС України у Київській області
визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі ? позивач) звернувся до заступника начальника Ірпінського міського відділу ГУ МВС України у Київській області Мальчика А.І. (далі ? відповідача) з позовом про визнання відмови у реєстрації противоправною бездіяльністю та зобов'язання зареєструвати позивача за обраним ним місцем прожиання.
У судове засідання з'явилися позивач та відповідач.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав , просив його задовольнити та пояснив наступне.
28 жовтня 2009 р. позивач звернувся до паспортистки Управління житлово-комунального господарства «Біличі» (далі ? УЖКГ «Біличі») із заявою про реєстрацією за адресою: кв. № 64 у буд. 18 «а» по вул. Пономарьова у смт Коцюбинське Київської області (далі ? заява про реєстрацію), до якої було долучено зазначені у цій заяві документи.
Проте, паспортистка направила позивача до працівника військкомату, який також був присутнім на прийомі громадян, і який пояснив, що реєстрація позивача можлива лише за умови подання ним даних про перебування на військовому обліку або зняття з обліку.
Позивач вважав таку вимогу працівника військомата порушенням чинного законодавства, а тому залишив паспортистці паспорт, заяву та долучені до неї документ.
11 листопада 2009 р. усі документи паспортисткою було повернуто позивачу без штампу про реєстрацію та пояснень таких дій.
Наступного дня позивач поштою направив на адресу Ірпінського міського відділу Головного управління МВС України у Київській області (далі ? Ірпінський МВ ГУ МВС) свій паспорт, заяву про реєстрацію та долучені до неї документи.
22 грудня 2009 р. позивач отримав лист від 14 грудня 2009 р. № Р - 346 (далі ? лист № Р - 346) за підписом відповідача, із якою вбачалося, що для здійснення реєстрації йому необхідно звернутися до УЖКГ «Біличі». Крім того, зазначений лист містив інформацію про можливість реєстрації позивача лише після притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 197 КУпАП.
Після отримання названого листа відповідач до УЖКГ «Біличі» більше не звертався, а звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вважає лист № Р - 346 письмовою відмовою у реєстрації за вибраним ним місцем проживання, у зв'язку з цим просить суд визнати таку відмову протиправною бездіяльністю та зобов'язати відповідача здійснити його реєстрацію.
До того ж пояснив суду, що не перебуває на військовому обліку, оскільки його було знято з обліку за віком. Проте, надати суду документи на підтвердження даної обставини відмовився та стверджував, що вимога про надання документів на підтвердження перебування (не перебування) на військовому обліку є порушенням вимог ч. 3 ст. 6 Закон № 1382-IV, згідно з якою для реєстрації місця проживання забороняється вимагати подання особою інших документів.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та пояснив наступне.
Станом на дату надходження до Ірпінського МВ ГУ МВС заяви позивача він обіймав посаду заступника начальника названого відділу і до його компетенції було віднесені питання, перелічені в його функціональних обов'язках, затверджених начальником названого відділу. Протягом 2009 - 2010 р.р. ці обов'язки були незмінними, а їх перелік наведено у наданій суду копії функціональних обов'язків, затверджених 1 січня 20010 р.
Зокрема, згідно з функціональними обов'язками він не уповноважений приймати заяви про реєстрацію громадян, розглядати та безпосередньо приймати рішення щодо здійснення їх реєстрації, оскільки це є повноваженнями працівників паспортного відділення, зокрема, його начальника. Він же за посадою зобов'язаний організовувати та планувати роботу паспортного відділення, а також відповідати за стан службової дисципліни та законності при вирішенні питань реєстрації (п. 20 функціональних обов'язків).
Вважає, що заява позивача надійшла до Ірпінський МВ ГУ МВС з порушеннями вимог п. 1 розділу II Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, затвердженого наказом МВС від 3 лютого 2006 р. № 96, згідно з яким документи до органів у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних подаються житлово - комунальними підприємствами органів, перелічених у названому пункті, та яким не передбачено прийняття заяв від фізичних осіб, крім тих, що проживають у приватному секторі.
Стверджував, що за змістом лист № Р ? не може вважатися відмовою у реєстрації, оскільки містив лише роз'яснення порядку та підстав її здійснення.
Суд у судовому засіданні , заслухавши сторони, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, встановив таке.
28 жовтня 2009 р. позивач звернувся до працівника житлово - комунального підприємства, а саме, паспортистки УЖКГ «Біличі», із заявою про реєстрацією, до якої було долучено зазначені у ній документи. Присутній при цьому працівник військкомату поінформував позивача щодо порядку та умов реєстрації громадян, які перебувають або з певних підстав зняті з військового обліку, зокрема, щодо необхідності документального підтвердження цих обставин.
Паспортисткою документи від відповідача було прийнято, проте, 11 листопада 2009 р. повернуто без здійснення реєстрації місця проживання.
Наведені обставини підтверджені позивачем у судовому засіданні та сторонами не заперечуються.
11 листопада позивачем поштою було направлено на адресу Ірпінського ГУ МВС паспорт громадянина України, заяву про реєстрацію та долучені до неї документи (а.с. 5).
22 грудня позивачем було отримано лист № Р-346 за підписом відповідача, який містив роз'яснення щодо порядку оформлення реєстрації позивачем (а.с. 6).
При вирішенні справи судом взято до уваги , що згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р. № 1382-IV (далі ? Закон № 1382-IV), громадяни, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Як убачається з абз. 2 ч. 2 наведеної статті, для реєстрації особою повинно бути подано письмову заяву . У разі, якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку; паспортний документ.
Відповідно до вимог ст. 11 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі ? орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
Згідно із вимогами абз. 1 п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. № 2232- XII (далі ? Закон № 2232-XII) зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни України які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання.
Відповідно до вимог ст. 11 Закон № 1382-IV реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі ? орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
Як убачається з п. 1 розділу II Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування фізичних осіб в Україні, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 3 лютого 2006 р. № 96, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання органами у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України здійснюється лише на підставі документів, які надійшли від житлово-комунальними підприємствами (за виключенням документів, які подаються громадянами, що проживають у приватному секторі).
Наявні матеріали справи свідчать, що 19 серпня 2003 р. позивача було знято з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27). До теперішнього часу він не був зареєстрований за місцем проживання на території Україні, оскільки згідно з його поясненнями у цей період не мав постійного місця проживання.
Заяву, яку відповідача направив поштою безпосередньо на адресу начальника Ірпінського ГУ МВС, було розглянуто та 14 грудня 2009 р. надано відповідь листом № Р - 346 (а.с. 6).
Даний лист було підписано відповідачем, який на той час обіймав посаду заступника начальника Ірпінського МВ ГУ МВС - начальника міліції громадської безпеки в Київській області, і до компетенції якого згідно з функціональними обов'язками було віднесено, зокрема, організацію та планування роботи паспортного відділення, відповідальність за стан службової дисципліни та законності при вирішенні питань реєстрації (а.с. 16 - 17).
Зазначений лист містив роз'яснення певних норм чинного законодавства та порядку звернення громадян із заявами про реєстрацію за місцем проживання. Зокрема, у ньому зазначалося, що для здійснення реєстрації місця проживання позивачу рекомендується особисто звернутися до УЖКГ «Біличі» із письмовою заявою та відповідними документами (а.с. 6).
Наведені обставини у судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_3, яка обіймає посаду в.о. начальника паспортного столу Ірпінського ГУ МВС (а.с. 36 ).
До того ж свідок пояснила суду, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. № 2232- XII здійснення реєстрації місця проживання чи перебування військовозобов'язаних лише в разі наявності в їх військово-облікових документах позначок військових комісаріатів відповідно про зняття з військового обліку або про перебування на військовому обліку за місцем проживання.
Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено право громадянина на реєстрацію за місцем проживання шляхом направлення поштою безпосередньо до органів внутрішніх паспорта громадянина України, відповідної заяви та долучених до неї документів, суд дійшов висновку, що відповідь позивачеві на його заяву про реєстрацію, скеровану безпосередньо до Ірпінського МВ ГУ МВС, було надано своєчасно та підписано особою, уповноваженою на вчинення таких дій, а, отже, дії відповідача, який підписав лист № Р - 346, є правомірними.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію позивача, то вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідач, як убачається з копії його службового посвідчення, є заступником начальника Ірпінського МВ ГУ МВС.
Згідно з наявною у матеріалах справи копією функціональних обов'язків відповідача (а.с. 16 - 17) безпосередньо оформлення реєстрації громадян або вирішення питань щодо наявності визначених законом підстав для їх реєстрації до його повноважень не належить.
За таких обставин судом не може бути зобов'язано відповідача зареєструвати позивача за місцем проживання.
Крім того, судом не може бути взято до уваги наявні у матеріалах справи заперечення на позов, які надійшли від Ірпінського МВ ГУ МВС (а.с. 14 - 15), оскільки зазначений суб'єкт владних повноважень не є стороною у даній адміністративній справі
Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до заступника начальника Ірпінського міського відділу ГУ МВС України у Київській області Мальчика Андрія Івановича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити .
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 квітня 2010 р.
Суддя О.І. Виноградова