про відмову у зактритті провадження у справі
24 червня 2010 р. Справа № 2-а-3761/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі
головуючого - судді Виноградової О.І.,
при секретарі Сович О.І.,
за участю
представника позивача - Романенко Г.П.,
представника відповідача - Кириченко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства агрофірма „Альта”
до
про Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
визнання дій та актів незаконними,
Сільськогосподарське приватне підприємство агрофірма «Альта» (далі ? позивач) звернулося до суду з позовом до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі ? відповідач) про визнання дій та актів незаконними.
Зокрема, позовна заява (з уточненнями від 25 травня 2010 р.) містить вимоги про: - визнання незаконними дій відповідча по проведенню перевірки 20 листопада 2010 р.;
- визнання незаконними актів по контролю за виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасним та повним надходженням адміністративно - господарських санкцій до Державного бюджету від 20 листопада 2009 р. №№ 159, 160, 161 (далі - акти №№ 159, 160, 161) (а.с. 29 - 31).
Представником відповідача було заявлено клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на КАС України та у зв'язку з тим, що, на його думку, оскаржувані акти перевірки не є актами індивідуальної дії в розумінні ч. 1 ст. 17 КАС України (а.с. 61).
При цьому він не заперечував, що оскаржувані акти стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначених в актах сум.
Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував посилаючись на те, що оскаржувані акти містять вимоги про зобов'зання сплатити визначену відповідачем конкретну суму коштів на визначені розрахункові рахунки, а також є підставою для звернення з позовом про стягнення зазначених в актах сум у разі їх несплати у добровільному порядку.
Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи в частині заявленого клопотання, встановив таке.
20 листопада відповідачем було складено три акта: акт № 159, акт №160, акт № 161.
Зокрема, цими актами позивача було зобов'язано перерахувати кошти на розрахунковий рахунок відповідача, а саме: згідно з актом № 159 - 29 082 грн 16 коп.; згідно з актом № 160 - 38 000 грн 00 коп.; згідно з актом № 161 - 55 273 грн 92 коп.
На підставі наведених актів відповідачем було подано позов про стягненя з позивача визначених в цих актах сум, що підтверджується поясненнями представника відповідача у судовому засіданні.
При прийнятті рішення стосовно клопотання судом було втсановлено наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень, у контексті положень КАС України, необхідно розуміти як нормативно -правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Правові акти індивідуальної дії - це рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування.
Відтак, акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Наявні у матеріалах справи копії актів №№ 159, 160, 161 свідчать, що акт по контролю за виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасним та повним надходженням адміністративно - господарських санкцій до Державного бюджету - це докумет, який є носієм інформації про виконання нормативу працевлаштування інвалідів та містить визначені суб'єктом владних повноважень зобов'язання щодо сплати конкретних сум на конкретні банківські рахунки.
Крім того, судом взято до уваги, що невиконання зазначеного зобов'язання у добровільному порядку стало підставою для пред'явлення позову про стягнення зазначених в актах сум у судовому порядку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що акти №№ 159, 160, 161, вчинені у процесі чи за результатами первірок, мають обовязковий характер, а, отже, є тими рішеннями субєкта владних повноважень, на спір з оскарження яких поширюється компетенція судів, передбачена ч. 1 ст. 17 КАС України.
Наведене свідчить, що позовні вимоги в частині визнання незаконними актів від 20 листопада 2009 р. №№ 159, 160, 161 слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1. ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При прийнятті рішення стосовно клопотання судом також враховано, що даний адміністративний позов містить дві самостійні вимоги, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а саме: визнання незаконними дій відповідача по проведенню перевірки 20 листопада 2010 р.; визнання незаконними актів №№ 159, 160, 161.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 17, 112, 136, п. 1 ч. 1. ст. 157, ст.ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання про закриття провадження у справі № 2-а-3761/10/1070 за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства агрофірма „Альта” до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання дій та актів незаконними відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги , якщо вони не були подані у встановлені строки. Згідно з ч. 2 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст.ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) О.І. Виноградова