Справа № 302/3/24
Провадження № 2/302/90/24
Номер рядка звіту 38
23.02.2024 смт. Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
секретаря судового засідання Куруц В.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому представник просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1084-0727 від 08.09.2022 в розмірі 40 420,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 11 000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 29 420,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог представник зазначав, що на офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://creditkasa.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: договір кредиту (примірний договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); згода на обробку персональних даних; публічна інформація; положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.
08.09.2022 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та фізичною особою, якою є ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1084-0727 (надалі за текстом «кредитний договір»).
Зазначений кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений, у відповідності до норм частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання вимог кредитного договору, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A783, для підписання кредитного договору 1084-0727 від 08.09.2022, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 11 000,00 грн; строк кредитування 300 днів; заявлений строк 14 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідачка не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов'язань перед позивачем, відповідачка здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1084-0727 від 08.09.2022, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором.
Сплачуючи кредит, відповідачка вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов'язки, частину з яких було реалізовано.
Зазначає, що відповідачка в загальній кількості 6 разів оформлювала кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідачки з процедурою оформлення та виконання кредитного договору.
В подальшому, відповідачка всупереч умовам кредитного договору, статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушила вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.
Станом на 22.12.2023 загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 93 880,00 грн, а саме:
- прострочена заборгованість за кредитом - 11 000,00 грн;
- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 82 880,00 грн.
Разом з тим, як повідомляє позивач, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у сумі 53 460,00 грн за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 40 420,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 11 000,00 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 29 420,00 гривень, що разом становить 40 420,00 гривень.
Ухвалою суду від 03 січня 2024 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 46-47).
Відповідно до вимог частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачці було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
06.02.2024 через засоби поштового зв?язку до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Таку свою позицію обґрунтовувала зокрема тим, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. В матеріалах позовної заяви, зокрема, у Правилах відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту, Паспорті споживчого кредиту, а також Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за Договором № 1084-0727 від 08.09.2022 (Графік платежів за Договором) вказано, що ці документи підписані відповідачем Електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем). Однак, на думку відповідачки, роздруківка цих електронних документів не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.
Разом з тим, доказів укладення такого договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, позивачем не надано.
На підтвердження укладення Кредитного договору між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і нею, позивачем подано до суду копію Договору про відкриття кредитної лінії № 1084-0727 від 08.09.2022. При цьому, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом одноразовим ідентифікатором уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Вважає, що наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення кредитного договору між відповідачем та кредитором. Стверджуючи про наявність у відповідача боргу за кредитним договором, позивач просив стягнути з неї борг в сумі 93 880,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 82 880,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
При цьому, детального розрахунку боргу по всім його складовим із зазначенням періоду виникнення заборгованості, відсоткової ставки, суми заборгованості за конкретний період (помісячно) із вказівкою суми погашення відповідачем (у разі здійснення такого), по договору позивачем суду не надано.
Не надано позивачем суду і належних доказів отримання відповідачем кредитних коштів.
Також зауважила, що за своїм змістом пункт 1.6 оспорюваного кредитного договору № 1084-0727 від 08.09.2022 регулює питання забезпечення виконання зобов'язання шляхом встановлення пені за несвоєчасне виконання нею зобов'язань відповідно до даного договору, розмір якої не є конкретним, оскільки передбачає величину до 2.5% від неповерненої суми кредиту. Тому вважає, що наявні достатні підстави для визнання недійсним пункту 1.6 оспорюваного кредитного договору № 1084-0727 від 08.09.2022, оскільки відповідач не обмежений жодними умовами цього договору від застосування пені у максимальному розмірі - 2.5% від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення, що у сукупності становить 912.5% на рік, тобто перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, є явно завищеною, не відповідає вимогам пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та засадам справедливості, добросовісності, розумності, як наслідок, свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання позивачем зобов'язань за цим договором (а.с. 51-59).
Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 08.09.2022 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1084-0727, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 11 000 грн строком на 300 днів, шляхом переказу на її платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі стандартної ставки 3,00 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії договору за виключенням строку користування кредитом за зниженою (2,50%) та/або пільговою ставкою (2,50%) (а.с. 10-15).
Договір укладено сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Із довідки про перерахування суми кредиту № 1084-0727 від 08.09.2022 вбачається, що ТОВ «Укр фінанс груп» через систему LiqPay на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 зазначила під час реєстрації в електронному кабінеті, було перераховано кошти у розмірі 11 000,00 грн (а.с.16).
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно з частиною 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, 08.09.2022 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1084-0727 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на її банківський рахунок (банківська картка), грошових коштів у розмірі 11 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,00 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом, строком на 300 календарних днів.
Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
На підтвердження здійснення переказу коштів відповідачу у розмірі 11 000,00 грн, позивачем надано суду довідку про перерахування суми кредиту за допомогою системи LiqPay.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так, за умовами укладеного сторонами договору кредиту від 08.09.2022 ТОВ «Укр кредит фінанс» надало ОСОБА_1 суму кредиту 11 000,00 грн., а остання зобов'язувалася повернути гроші у повному обсязі протягом 300 днів до 05.07.2023 (пункт 4.8 кредитного Договору).
Як вбачається з довідки про укладений договір, станом на 22.12.2023 загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 93 880,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 11 000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 82 880,00 грн.
Як зазначено в позовній заяві, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у сумі 53 460,00 грн за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 40 420,00 грн.
З урахуванням наведеного, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 11 000,00 грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 29 420,00 грн, що разом становить 40 420,00 гривень.
Відповідно до пункту 4.6. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка - 3,00 %, пільгова процентна ставка - 2,50 %, знижена процентна ставка - 2,50 %.
Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1 статті 1050 ЦК України).
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Доказів повернення відповідачкою кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима матеріали справи не містять.
Відповідачкою до суду також не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Відповідно до пункту 8.5 кредитного договору, у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати закінчення строку кредитування.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки суми заборгованості за кредитним договором № 1084-0727 від 08.09.2022 в пред'явленому позивачем розмірі 40 420,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 11 000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 29 420,00 грн.
Умови кредитного договору щодо розміру процентів за користування коштами та річної процентної ставки не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статті 627 ЦК України.
Суд звертає увагу на те, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість відповідач погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.
Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, та доводи наведені нею у відзиві на позов цього не спростовують.
Приймаючи до уваги положення статті 141 ЦПК України та задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідачки слід стягнути на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2147,20 грн.
На підставі статей 526, 527, 530, 625, 629, 1054 ЦК України та керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість станом на 22.12.2023 за Кредитним договором № 1084-0727 від 08.09.2022, в розмірі 40 420,00 грн (сорок тисяч чотириста двадцять гривень) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 147,00 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2024 року.
Суддя Пухальський С. В.