Справа № 301/3794/23
1-кс/301/66/24
"23" лютого 2024 р. слідчий суддя Іршавського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,
за участю :
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
представника користувача майна - адвоката ОСОБА_3
дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області - капітана поліції ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Іршава Закарпатської області клопотання представника користувача майна адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023078100000278 від 31.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України, -
Адвокат ОСОБА_3 , який діє інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області з клопотанням про скасування арешту майна.
Клопотання мотивовано тим, що 10.11.2023 ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду було задоволено клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №1 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023078100000278 від 31 жовтня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.358 КК України. Накладено арешт на тимчасово вилучене майно : автомобіль марки ЗИЛ-131 д.н.з. НОМЕР_1 зеленого кольору у кузові якого знаходиться деревина, користувачем якого являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешк. АДРЕСА_1 , поміщено на майданчик для тимчасового тримання автомобілів відділення поліції №1 Хустського РУП за адресою: м. Іршава вул. Шевченка,70, Хустського району; дві товаро-транспортні накладні серії ЮІА № 430150 та серії ЮІА № 430149 від 30.10.23 упаковано до крафтового пакету Національної поліції України, опечатано; ключі від автомобіля марки ЗИЛ-131 д.н.з. НОМЕР_1 , поміщено до паперового білого конверту, опечатано. По обставинах справи, 30 жовтня 2023 року працівниками СРПП під час патрулювання було зупинено транспортний засіб марки ЗИЛ-131 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , який перевозив деревину. Під час перевірки супровідних документів ТТН на деревину, виявлено не відповідності внесених даних, а саме у товарно-транспортній накладній серії ЮІА №430149 від 30.10.2023 року, у графі номер посвідчення водія зазначено серію та номер НОМЕР_2 , що не відповідає дійсності серії та номеру водійського посвідчення, яке надав ОСОБА_5 та у товарно-транспортній накладній серії ЮІА №430150 від 30.10.2023 року, де також у графі номер посвідчення водія зазначено серію та номер НОМЕР_2 , що не відповідає дійсності серії та номеру водійського посвідчення, яке надав ОСОБА_5 31.10.2023 року відомості по даному факту внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 358 КК України.
В матеріалах кримінального провадження містяться надані директором філії «Довжанське лісомисливське господарство» ОСОБА_7 копії підтверджуючих матеріалів, про те, що ними дійсно видавались товарно-транспортні накладні серії ЮІА №430150 та серії ЮІА №№430149 від 30.10.2023 року на деревину породи бук та ясен, яку в подальшому на автомобілі марки ЗИЛ-131 д.н.з. НОМЕР_1 перевозив ОСОБА_5 .
Отже, ОСОБА_5 не причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні №12023078100000278 від 31.10.2023 року. ОСОБА_5 не є підозрюваним у даному кримінальному проваджені. Але внаслідок вилучення автомобіля обмежено право ОСОБА_5 , як законного користувача вищевказаного транспортного засобу користуватися ним. Кожен день подальшого перебування автомобіля під арештом спричиняє шкоду та значні щоденні складнощі із-за неможливості користування цим майном, оскільки вказаний транспортний засіб використовується ним в господарській діяльності і є його джерелом доходу від його використання.
24.01.2024 року адвокатом на адресу СД ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області направлено адвокатський запит з проханням повідомити про хід досудового розслідування, повідомити про необхідність проведення слідчих дій у даному провадженні з вказаним автомобілем. СД ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області відмовив в наданні запитуваної інформації на адвокатський запит, оскільки ОСОБА_5 не має жодного процесуального статусу в даному кримінальному провадженні.
Подальше знаходження автомобіля під відкритим небом внаслідок атмосферних опадів призводить до погіршення технічного стану автомобіля, йому спричиняється шкода та позбавляє власника права використовувати своє майно.
Скасування арешту і повернення автомобіля марки ЗИЛ-131 ОСОБА_5 , жодним чином не перешкоджає розслідуванню справи та встановленню всіх обставин справи. ОСОБА_5 сам зацікавлений у розслідуванні справи, встановленні істини по ній, але у свою чергу, зберігаючи майно у себе він мав би можливість ним користуватись та відповідним чином доглядати за ним та забезпечити його належне зберігання до остаточного вирішення справи, що без скасування арешту є неможливим. ОСОБА_5 як належний користувач у суді при накладені арешту згоду на вилучення транспортного засобу не надавав.
Накладення арешту на майно перешкоджає законному праву громадянина ОСОБА_5 користуватися своїм майном, на даний час немає необхідності застосування арешту автомобіля та відпала потреба в його арешті.
Просить скасувати арешт належного ОСОБА_5 майна, а саме автомобіля марки ЗИЛ-131 д.н.з. НОМЕР_1 , який поміщено на майданчик для тимчасового тримання автомобілів відділення поліції №1 Хустського РУП за адресою: м. Іршава вул. Шевченка, 70, Хустського району разом з ключами від нього. У разі, якщо слідчий суддя дійде висновку про неможливість повного скасування арешту, то просить вирішити питання про передання на відповідальне зберігання ОСОБА_5 належного майна, а саме автомобіля марки ЗИЛ-131 д.н.з. НОМЕР_1 який поміщено на майданчик для тимчасового тримання автомобілів відділення поліції №1 Хустського РУП за адресою: м. Іршава вул. Шевченка, 70, Хустського району разом з ключами від нього, для зберігання та використання, без права відчуження, змінивши місце зберігання.
На розгляд клопотання користувач майна ОСОБА_5 , не з'явився, про місце, дату та час розгляду клопотання був повідомлені належним чином.
Представник користувача майна - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів, викладених в ньому, просить таке задовольнити.
Дізнавач сектору дізнання ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області - капітан поліції ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав на те, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, є за необхідне провести додаткові процесуальні дії, а саме допити свідків, тому вважає, що арешт на майно було накладено обґрунтовано, та на даний час в застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадження існує об'єктивна необхідність, а також продовжують існувати ризики, що стали підставою для накладення арешту на майно.
Слідчий суддя заслухавши представника користувача майна, дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_4 дослідивши матеріали клопотання, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Статтями 7, 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Натомість при розгляді клопотання, поданого в порядку ст.174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.
Згідно з приписами ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 174цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При розгляді клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 10.11.2023 задоволено клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №1 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023078100000278 від 31 жовтня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.358 КК України. Накладено арешт на тимчасово вилучене майно : автомобіль марки ЗИЛ-131 д.н.з. НОМЕР_1 зеленого кольору у кузові якого знаходиться деревина, користувачем якого являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешк. АДРЕСА_1 , поміщено на майданчик для тимчасового тримання автомобілів відділення поліції №1 Хустського РУП за адресою: м. Іршава вул. Шевченка,70, Хустського району; дві товаро-транспортні накладні серії ЮІА № 430150 та серії ЮІА № 430149 від 30.10.23 упаковано до крафтового пакету Національної поліції України, опечатано; ключі від автомобіля марки ЗИЛ-131 д.н.з. НОМЕР_1 , поміщено до паперового білого конверту, опечатано.
Слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, майно на яке накладено арешт, має доказове значення для даного кримінального провадження. Обґрунтованість накладення арешту, встановлення наявності ризиків передбачених ст. 170 КПК України, що є підставою для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, були предметом дослідження та встановлення, при розгляді клопотання про накладення арешту та на даний час на переконання слідчого судді продовжують існувати.
Таким, чином з наведеного вбачається, що у органу досудового розслідування для проведення ефективного досудового розслідування є необхідність у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст.ст. 170 - 174 України.
Згідно з ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Стосовно вирішення питання про передання на відповідальне зберігання ОСОБА_5 транспортного засобу та забороною щодо його відчуження, слідчий суддя зазначає, що представником ОСОБА_3 не надано доказів того, що ОСОБА_5 являється власником арештованого транспортного засобу, тому в задоволенні даного клопотання слід відмовити.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Разом із тим слідчий суддя вважає, що підставою для скасування арешту майна не може бути лише саме твердження користувача майна, що в арешті відпала потреба так, як і сам по собі факт звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням.
При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що рішення прийняте слідчим суддею про накладення арешту на майно було обґрунтовано, такий захід забезпечення кримінального провадження було застосовано за результатами об'єктивного розгляду клопотання про накладення арешту на майно, з дотримання процесуального законодавства та таке було виправдано потребами досудового розслідування кримінального провадження на відповідному його етапі.
Слід зазначити при цьому, що на даний час досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, відомостей про те, що у рамках вказаного кримінального провадження проведено всі необхідні слідчі та процесуальні дії, а в застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба, слідчому судді не надано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання не містить обґрунтування та відповідних доказів того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та, що арешт накладено необґрунтовано, що є єдиними підставами згідно чинного КПК України, для скасування арешту майна.
А тому, з огляду на викладене, у зв'язку із відсутністю правових підстав для скасування арешту майна на даний час, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 107, 174, 309, 372, ст. 376 ч. 2 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання представника користувача майна адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023078100000278 від 31.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя
Іршавського районного суду : ОСОБА_1