Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/8302/23
02.02.2024 року м.Виноградів
Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області А.А.Надопта, розглянувши адміністративну справу, яка надійшла з відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП України в Закарпатській області, щодо притягнення до адміністративної відповідальності-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючий, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 ч.1 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №941225 від 01.12.2023р. громадянин ОСОБА_1 , відповідно до повідомлення ОСОБА_2 , ображає її нецензурними словами, чим вчинив психологічне насильство на нею.
Будучи належними чином повідомленим про час та місце розгляду справи у суді, в тому числі судовою повісткою ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, Останній рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію отримував (оголошення на Офіційному Веб-сайті Виноградівського районного суду), до суду не з'явився, клопотання про причини неявки до суду та відкладення розгляду справи не заявляв, а тому суд, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989р. про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за його відсутності, що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Окрім того, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом вимог КУпАП учасники судового процесу та їхні представники повинні з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання правопорушника суд встановив, що йому надсилались судові повістки про виклик в судове засідання на адреси, засоби зв'язку, які зазначено в протоколі, однак він жодного разу не з'явився і не повідомляв суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка відповідача суперечить приписам КУпАП, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, з метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті, що подано до суду, не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення справи, то зазначене на переконання суду щодо розгляду справи за відсутності праавопорушника не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін, а відтак, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.
Згідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно до вимог ст.7 ч.1 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом, а у відповідності до вимог ст.245 цього закону завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.ст.33,280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд забов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Так, частина перша ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, та тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначений в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки- можливість настання чи настання фізичної або психологічногї шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 цього ж Закону, психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст..173-2 ч.1 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які дяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняються емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Перевіривши матеріали справи, а саме протокол про адмінправопорушення серії ВАБ №941225 від 01.12.2023р., який є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і є одним із основних джерел доказів у справі, письмові пояснення ОСОБА_3 , яка просить прийняти міри до ОСОБА_1 , який ніби-то не виконує належним чином свої батьківські обов'язки щодо її онуки ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , з пояснень самого правопорушника ОСОБА_1 та даних рапорту працівників поліції, вбачається, що між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 - колишньою тещею, існують тривалі неприязненні відносини, інші докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення в матеріалах відсутні, а відтак суд приходить до висновку, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого саме ст.173-2 ч.1 КУаАП, оскільки судом в діях ОСОБА_1 не встановлено обов'язкого елементу складу зазначеного правопорушення, а саме його об'єктивної сторони, а отже у сім'ї відбулась лише побутова сварка.
Так, у справі «Малофеєв проти Росії» рішення ЄСПЛ від 30.05.2013р. Європейський Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитеме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кодексом про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280,256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні а також інші обставини, які мають значення для справи.
На підстав наведеного суд приходить до переконання про необхідність закрити провадження в даній справі на підставі ст.247 ч.1 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст. ст.22, 245,247,283-285 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 - закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, потерпілим, його представником, або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяА. А. Надопта