м. Київ
7 квітня 2010 року Справа № 2-а-2769/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Виноградової О.І., при секретарі: Варданян О.В.,
за участю представників:
позивача - Непийпиво Т.М.,
відповідача - Невідомського О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Альянс»
до
про управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква
визнання нечинним рішення від 19 листопада 2009 р. № 2063,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Альянс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі - відповідач) про визнання нечинним рішення від 19 листопада 2009 р. № 2063.
Відповідачем до суду було подано заперечення, в яких він у задоволенні позову просив відмовити, у зв'язку з тим, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим (а.с. 36 - 38).
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов.
Суд у судовому засіданні , з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, встановив наступне.
8 червня 2007 р. відповідач зареєстрований Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 241085 (а.с. 12) та перебуває на обліку у відповідача з 9 червня 2007 р., що підтверджується копією повідомлення про взяття на облік юридичної особи/відокремленого підрозділу (а.с. 13), а, отже, є страхувальником в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. (далі ? Закон № 1058 - IV).
19 листопада 2009 р. відповідачем було прийнято рішення № 2063 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. Згідно з цим рішенням до відповідача застосовано фінансову санкцію у виді штрафу в сумі 1301 грн 60 коп. та нараховано пеню у сумі 94 грн 64 коп. (а.с. 7).
При вирішенні справи судом взято до уваги , що згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 - IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, які відповідно до вимог ч. 3 - 4 наведеної норми страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.
Відповідно до вимог абз. 6 ч. 2 ст. 17 та ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 - IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 р. № 21-1 та ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 25 червня 1997 р. № 400/97-ВР.
Згідно з вимогами частин 6, 12 ст. 20 Закону № 1058 - IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 - IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 названої статті, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, розмір яких визначено п.п. 8 - 9 ст. 106 цього Закону.
Як убачається з абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 - IV у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Цією ж статтею встановлено, що суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 106 Закону № 1058 - IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених ч. 9 та ч. 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсії.
Суми пені та штрафів, передбачених ч. 9 та ч. 10 цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято рішення.
Як убачається з ч. 15 ст. 106 Закону № 1058 - IV, с трок давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Відповідно до вимог ч. 9 ст. 20 Закону № 1058 - IV днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду є день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Наявні матеріали справи свідчать, що страхові внески за вересень 2008 р. позивач зобов'язаний був сплатити відповідачеві не пізніше 20 жовтня 2008 р.
Проте, як убачається з копії платіжного доручення від 20 жовтня 2008 р. № 404, фактично зазначені внески у сумі 12 106 грн 07 коп. банком було списано з рахунку позивача 21 жовтня 2008 р., тобто наступного дня після закінчення встановленого законом строку для їх сплати.
Водночас судом не може бути взято до уваги твердження позивача щодо пропущення відповідачем строку накладення фінансових санкцій та пені, оскільки згідно з вимогами ч. 15 ст. 106 Закону № 1058 - IV с трок давності до відносин, пов'язаних зі стягненням недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Судом також не може бути взято до уваги твердження відповідача про подання платіжної вимоги № 404 до банку 20 жовтня 2008 р. та відсутність його вини у списанні страхових внесків з його банківського рахунку лише 21 жовтня, оскільки представник позивача у судовому засіданні підтвердив відсутність будь - яких доказів на підтвердження даної обставини.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті ним оскаржуваного рішення діяв в межах своїх повноважень та згідно з вимогами чинного законодавства.
Відповідно вимог до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Враховуючи, що відповідачем не було надано суду доказів понесення таких витрат, зазначені витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Альянс» до управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква про визнання нечинним рішення від 19 листопада 2009 р. № 2063 відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.І. Виноградова
Постанову складено у повному обсязі та підписано 9 квітня 2010 р.