ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.02.2024Справа № 910/15037/23
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
За позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"
вул. ДНІПРОВСЬКА НАБЕРЕЖНА 25-Б, м. Київ, 02081
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новодарницьке"
вул. Пасхаліна 17, м. Київ, 02096
про стягнення 925 574,19 грн.
Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новодарницьке" (далі-відповідач) про стягнення 925 574,19 грн., що складається із відшкодування вартості холодного водопостачання та водовідведення у сумі 387 686,66 грн. за період березень-серпень 2023 року та електричної енергії у сумі 425 998,96 грн. за період березень-квітень 2023 року, а також штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/15037/23 від 28.09.2023 позовну заяву залишено без руху.
09.10.2023 від позивача надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 28.09.2023.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/115037/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
14.11.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав необґрунтованості та недоведеності.
22.11.2023 позивачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 387 686,66 грн. відшкодування вартості холодного водопостачання та водовідведення та 3% річних за прострочення оплати 2 501,42 грн.
25.12.2023 відповідачем подано клопотання про перехід до загального позовного провадження та витребування доказів, а також письмові пояснення по справі, в котрих зазначає, що оскільки, він є споживачем комунальним послуг (колективним), а Постановою КМУ № 206 до скасування воєнного стану заборонено здійснювати нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, то вимоги позивача в частині нарахування штрафних санкцій є необґрунтованими.
Стосовно клопотання відповідача про перехід до загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Посилання відповідача на те, що дана справа потребує детального розгляду спору та з'ясування всіх обставин справи, суд не може прийняти в якості достатньої підстави для постановлення ухвали про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, оскільки розгляд справи та з'ясування всіх обставин справи є завданням та прерогативою суду та може і має бути досягнуто без призначення судового засідання.
Суд повторно наголошує на тому, що при відкритті провадження у справі судом враховано положення ч. 3 ст. 247 ГПК України.
Судом встановлено, що учасниками даного спору є позивач та відповідач та звертаючись до суду з клопотанням відповідач не навів суду будь-яких пояснень, міркувань та не зазначив про необхідність подання ним відповідних доказів, клопотань, які мають бути вирішені у судовому засіданні.
Разом з цим, також відповідач просить витребувати у позивача документи, а саме акти здачі-приймання робіт та рахунки на оплату, відповідно до переліку, що наведений у клопотанні.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Суд зауважує, що клопотання про витребування доказів подано відповідачем 25.12.2023, в той час як відзив на позов відповідач подав до суду 14.11.2023. Причин неможливості подання клопотання про витребування разом із відзивом відповідачем не зазначено.
В той же час, відповідачем не зазначено причин неможливості отримати докази самостійно та заходи, які останній вжив для отримання доказів, тому суд відмовляє у витребуванні доказів, оскільки відповідачем не дотримані вимоги ч.1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Між Сторонами укладений договір від 01.02.2023р. №2.4-23Д строком дії до 31 грудня 2023 року, відповідно до п.1.1. якого Споживач (відповідач по справі) доручає, за його рахунок забезпечити на умовах цього Договору належний йому житловий будинок №17 по вулиці Пасхаліна у м. Києві холодним водопостачанням та водовідведенням шляхом виконання Підприємством (позивач по справі) умов укладеного договору з ПрАТ «АК «Київводоканал» № 21222/4- 1-02-Т від 09.07.2019, а Підприємство приймає виконання цього доручення.
Згідно з гі.2.1.10. договору Позивач зобов'язався розраховуватись з ПАТ АК «Київводоканал» сплаченими Споживачем за цим договором коштами за фактично спожиті комунальні послуги, а відповідно до п.2.2.1. цього договору Відповідач зобов'язався до 25-го числа поточного місяця сплачувати в повному обсязі спожиті в попередньому місяці холодне водопостачання та водовідведення, роботи (послуги) згідно рахунків-фактур наданих (відправлених за зазначеною у цьому договорі адресою) Споживачу. Згідно з п.2.2.4. договору після отримання від Підприємства акту виконаних робіт (послуг) за цим договором без зволікань, протягом 3-х робочих днів підписати його та повернути Підприємству, а в разі наявності обґрунтованих зауважень і недоліків, надати свої письмові зауваження Підприємству в цей же строк.
Відповідно до п.4.1.3. договору розрахунок об'єму використаної холодної води, що підлягає оплаті Споживачем, розраховується Підприємством на підставі показників будинкового лічильника холодної води, який перебуває на комерційному обліку ПАТ «АК «Київводоканал» після обробки наданого ПАТ «АК «Київводоканал» місячного нарахування за діючими тарифами (поточні тарифи затверджені Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 №2842).
Виконання Позивачем вказаного вище договору здійснюється на підставі договору з ПрАТ «АК «Київводоканал» № 21222/4-1-02-Т від 09.07.2019р.
Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором від 01.02.2023р. №24-23Д, у останнього утворилась заборгованість з оплати вартості холодного водопостачання та водовідведення у сумі 387 686,66 гри, за період березень- серпень 2023 року.
Також розмір боргу по договору підтверджується: розшифровками витрат за послуги з водоспоживання за березень-серпень 2023 року; рахунок на оплату від 31,03.2023р. №ПУ000000172 на суму 74 245,32 гри. та акт здачі-прийняття робіт від 31,03.2023р. №ПУ000000172; рахунок на оплату від 30.04.2023р. №ПУ000000220 на суму 52 746,62 грн. та акт здачі-прийняття робіт від 30.04.2023р. №ПУ000000220; рахунок на оплату від 31.05.2023р. №ПУ000000292 на суму 67 665,17 грн. та акт здачі-прийняття робіт від 31.05.2023р. №ПУ000000292; рахунок на оплату від 30.06.2023р. №ПУ000000356 на суму 64 535,62 грн. та акт здачі- прийняття робіт від 30.06.2023р. №ПУ000000356; рахунок на оплату від 31.07.2023р. №ПУ000000402 на суму 82 583.71 грн. та акт здачі- прийняття робіт від 31.07.2023р. №ПУ000000402; рахунок на оплату від 31.08.2023р. №ПУ000000454 на суму 45 910,22 грн. та акт здачі- прийняття робіт від 31.08.2023р. №ПУ000000454.
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що Голові ОССБ «Новодарницьке» 23.05.2023р. супровідним листом повторно вручені під розпис рахунки та акти здачі- прийняття наданих послуг на відшкодування витрат холодного водопостачання та водовідведення, електропостачання та теплопостачання за період березень-квітень 2023 року, з роз'ясненням необхідності надання письмової обґрунтованої відмови від їх підписання протягом 10 днів.
Заперечень щодо розміру витрат з холодного водопостачання та водовідведення не надходило, коштів у рахунок погашення боргу не сплачено.
Голові ОССБ «Новодарницьке» 13.07.2023р. супровідним листом від 11.07.2023р. повторно вручені під розпис рахунки та акти здачі-прийняття наданих послуг на відшкодування витрат холодного водопостачання та водовідведення, електропостачання та теплопостачання за період березень-квітень 2023 року, з роз'ясненням необхідності надання письмової обґрунтованої відмови від їх підписання протягом 10 днів.
Як вказує позивач, заперечень щодо розміру витрат з холодного водопостачання та водовідведення не надходило, коштів у рахунок погашення боргу не сплачено.
Водночас, позивачем подано клопотання про закриття провадження у справі у частині стягнення суми боргу у розмірі 387 686,66 грн. відшкодування вартості холодного водопостачання та водовідведення та 3% річних за прострочення оплати 2 501,42 грн., оскільки відповідно до листа ПрАТ «АК «Київводоканал» від 07.11.2023р. проведено коригування та списано заборгованість у сумі 387 686,66 грн. за холодне водопостачання та водовідведення по договору №21222/4-1-02-Т від 09.07.2019р. Отже, предмет спору- заборгованість ОСББ «Новодарницьке» перед КП «Житло-сервіс» по договору від 01.02.2023р. №24-23Д на даний час відсутня.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у частині стягнення суми боргу у розмірі 387 686,66 грн. відшкодування вартості холодного водопостачання та водовідведення та 3% річних за прострочення оплати 2 501,42 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Що позовних вимог про відшкодування вартості електричної енергії, суд зазначає наступне.
Між Сторонами укладений договір від 01.02.2023р. №23-23Д, відповідно до п. 1.1. якого Підприємство (позивач по справі) забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу (відповідач по справі) в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені п.4.1. цього Договору.
Згідно з п.4.1.1. договору Споживач зобов'язується здійснювати відшкодування за використану електричну енергію, відповідно до показників, які зафіксовані на момент укладання договору, визначених у Додатку №1 до цього Договору, до укладення Споживачем прямих договорів з енергопостачальною організацією.
У Додатку №1 до договору зазначені дані приладів обліку електричної енергії будинку №17 по вул. Пасхаліна у м. Києві.
Відповідно до п.7.9. оплата послуг за цим договором здійснюється Споживачем на підставі виставлених Власником мереж платіжних документів у строки, визначені в цих платіжних документах, які не можуть бути меншими за 5 днів з дня падання такого платіжного документу Споживачу.
Виконання Позивачем вказаного вище договору здійснюється на підставі договору з ТОВ «Київські енергетичні послуги» №3515473/1 П-Т122 від 01.07.2022р. про постачання (закупівлю) електричної енергії.
У додатку до договору з енергопостачальником «Перелік об'єктів та точок комерційного обліку Споживача» в п.п. 172-177 зазначені прилади обліку Відповідача.
У пунктах 1.1. та 1.2. Додатку №2 до договору з енергопостачальником «Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ «Київські енергетичні послуги» зазначено, що ціна на електричну енергію сформована з урахуванням регульованих цін на послуги оператора системи передачі та на послуги оператора системи розподілу. Ціна на електричну енергію (грн за 1 кВт*год. без ПДВ) для розрахункового періоду: до ціни (Ці) включаються всі витрати Постачальника, і вона складається із таких компонентів: Ці = ЦРДН х Кі + Р + Т + Цп, де:
ЦРДН - середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед», яка визначається з урахуванням оперативних даних щодо погодинних цін на ринку «па добу наперед» у місяці на дату формування рахунку (Ціна закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед» також включає всі обов'язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені законодавством. Інформація про оперативні дані середньозваженої ціни закупівлі (ЦРДН), ціни регульованих послуг та коефіцієнт (Ki) публікується в Особистому кабінеті Споживача на сайті Постачальника.
Відповідно до п.4.1. Додатку №2 до договору з енергопостачальником оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами: 100% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за б календарних днів до дати початку розрахункового періоду, статочний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду.
Також між Позивачем та ТОВ «Київські енергетичні послуги» укладений договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №3515473/1 П-Т123 від 22.03.2023р. строком дії з 01.04.2023р. до 31.12.2023р.
Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором від 01.02.2023р. №23-23Д, у останнього утворилась заборгованість з оплати електричної енергії у сумі 425 998,96 грн. за період березень-квітень 2023 року.
Обґрунтовуючи розмір заборгованості, позивач зазначає, що розмір боргу по договору підтверджується: актом здачі-прийняття робіт від 28.02.2023р. №ПУ000000097, підписаним з боку Відповідача (заборгованість за лютий 2023р. сплачена Відповідачем 06.06.2023р.); розрахунками відшкодування витрат за використану електроенергію за березень- квітень 2023 року; рахунком на оплату від 31,03.2023р. №ПУ000000171 на суму 57 867,16 грн. та актом здачі- прийняття робіт від 31.03.2023р. №ПУ000000171; рахунком на оплату від 30.04.2023р. №ПУ000000236 на суму 368 131.80 грн. та актом здачі-прийняття робіт від 30.04.2023р. №ПУ000000236; рахунками-розшифровками ТОВ «Київські енергетичні послуги» за березень-квітень 2023 року, роздруковані з особистого кабінету Споживача на сайті Постачальника (як це передбачено Додатком №2 до договору), для жилих приміщень, у яких зазначені кількість споживання електроенергії та її вартість без ПДВ по приладам обліку Відповідача (вул.Пасхаліна,17) за тарифом 1,40 грн. за 1 кВт*год. без ПДВ, що становить 1,68 гри, з ПДВ (тариф для населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019№483); рахунками-розшифровками ТОВ «Київські енергетичні послуги» за березень-квітень 2023 року, роздруковані з особистого кабінету Споживача на сайті Постачальника (як це передбачено Додатком №2 до договору), для нежилих приміщень, у яких зазначені кількість споживання електроенергії та її вартість без ПДВ по приладам обліку Відповідача (вул.Пасхаліна, 17) за тарифом 4,4311 грн. за 1 кВт*год. без ПДВ, що становить 5,3174 гри, з ПДВ за березень 2023р., та 4,24689 гри, за 1 кВт*год. без ПДВ, що становить 5,096268 гри, з ПДВ за квітень 2023р. (тариф для нежилих приміщень відповідно до договору з енергопостачальником визначається як середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед», про що зазначено вище).
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що Голові ОССБ «Новодарницьке» 23.05.2023р. супровідним листом (про який зазначено у п.1.5. позову), повторно вручені під розпис рахунки та акти здачі-прийняття наданих послуг на відшкодування витрат з використання електроенергії за період березень-квітень 2023 року, з роз'ясненням необхідності надання письмової обґрунтованої відмови від їх підписання протягом 10 днів.
Заперечень щодо розміру витрат з використання електроенергії не надходило.
Як стверджує позивач, відповідач своїх договірних зобов'язань по відшкодуванню вартості використаної електричної енергії виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у останнього за період за період березень-квітень 2023 року виникла заборгованість у сумі 425 998,96 грн.
Несплата відповідачем боргу стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих на неї сум 3% річних та інфляційних втрат, а також пені.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Правовідносини які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312
Підпунктами 4.3, 4.12 п.4 Правил РРЕЕ передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 9.14.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії адміністратор комерційного обліку (АКО) має передавати адміністратору розрахунків (АР) та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 статті 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку; створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач, в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання з внесення оплати за передачу електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 425 998,96 грн. що відповідачем не спростовано. Вищезазначена заборгованість перед Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" підтверджується актами надання послуг з передачі електричної енергії за березень-квітень 2023 року, розшифруваннями нарахувань, за надані Споживачу послуги, роздруківками з «Особистого кабінету» Споживача.
При цьому належних та допустимих доказів на спростування факту отримання обсягів електроенергії та її вартості, відповідачем суду не надано.
Посилання ж відповідача, викладені у відзиві, про навмисне ненадання показників лічильників за спірний період, є необґрунтованими.
Крім того, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості отримавши рахунки на оплату електричної енергії оскаржити вартість та об'єм спожитої електричної енергії у встановленому законом порядку.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем у повному обсязі або спростовували наявність такої заборгованості, суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 425 998,96 грн. за спожиту електричну енергію.
Що ж стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 6 491,65 грн. 3 % річних, 102 895,50 грн. пені, то суд відзначає наступне.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", Кабінет Міністрів України постановив:
1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі;
Згідно п. 2 даної постанови, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Як вбачається із позовної заяви, період заборгованості позивач визначає березень 2023 та квітень 2023 року, тобто, період заборгованості припадає на воєнний стан.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Пунктом 13 ч. 1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Згідно п. 3 ч.1 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
ОСББ "Новодарницьке" є колективним споживачем та уклав з Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" договір на постачання електричної енергії.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Отже, з огляду на те, що відповідач є споживачем комунальним послуг (колективним), а постановою КМУ № 206 до скасування воєнного стану заборонено здійснювати нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, то за таких обстави вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 491,65 грн. 3 % річних, 102 895,50 грн. пені, визнаються судом необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн на підставі: договору №118-23Т про надання правничої допомоги від 03.04.2023, укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням "ШЕНЛІ", додатку № 1 до цього договору, детального опису наданих послуг, акту виконаних робіт від 30.09.2023 та додатку № 1 до нього, банківської виписки по рахунку позивача від 23.10.2023.
Як підтверджено матеріалами справи, між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" та Адвокатським об'єднанням "ШЕНЛІ" укладений договір про надання правничої допомоги №118-23Т від 03.04.2023.
Згідно із попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, загальна вартість наданої позивачу правової допомоги становить 17 000,00 грн, з яких: винагорода за підготовку і подання позовної заяви - 12000,00 грн, винагорода за представництвом у суді - 5000,00 грн.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
У своїх запереченнях проти заяви про відшкодування судових витрат Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новодарницьке" вказувало, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
Суд погоджується з доводами відповідача та приходить до висновку про неспівмірність та необґрунтованість заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим з огляду на наступне.
Дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки предметом позову була майнова вимога про стягнення заборгованості за спожиті послуги. Як вбачається із матеріалів справи документами, що регулюють взаємовідносини сторін, є договори, акти наданих послуг та розрахунки заборгованості.
Отже суд приходить до висновку, що даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Таким чином, за наведених обставин суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги позивачу у справі № 910/15037/23 до 6 000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку зі чим вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
З огляду на наведене, згідно із приписів ст. 129 ГПК України, витрати на правову допомогу у сумі 6 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ч.9 ст. 165, 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі № 910/15037/23 в частині вимог стягнення суми боргу у розмірі 387 686,66 грн. відшкодування вартості холодного водопостачання та водовідведення та 3% річних за прострочення оплати 2 501,42 грн. - закрити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новодарницьке" (вул. Пасхаліна 17, м. Київ, 02096, ідентифікаційний код 44771178) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (вул. ДНІПРОВСЬКА НАБЕРЕЖНА 25-Б, м. Київ, 02081, ідентифікаційний код 31025659) основний борг у розмірі 425 998,96 грн. судовий збір в розмірі 6 389,98 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
5. Повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ - 00034022) з Державного бюджету України судового збору у сумі 5852,82 грн., який було сплачено на підставі платіжного доручення №13433 від 18.09.2023 на загальну суму 13883,61 грн.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов