Запорізької області
12.11.07 Справа № 8/468д/07
Суддя Попова І.А.
Позивач
Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод напівфабрикатів», м. Запоріжжя
Відповідач
Товариство з обмеженою відповідальністю “ДнепрПромЕнерго», м.Запоріжжя
Суддя І.А. Попова
Представники
Позивача:
Шонія М.В., дов. від 06.11.2007 р.
Відповідача:
Щербак В.М.
Борзенко М.В., дов. від 27.08.2007 р.
Розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним договору поставки № 14 від 10.04.2007 р.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 12.11.2007 р.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. Вимоги обґрунтовує тим, що 10.04.2007 р. сторонами по справі укладено договір № 14 згідно якого відповідач зобов'язався поставити товар, а позивач - прийняти та оплатити його вартість. Позивач вказує, що даний договір поставки не містить декілька істотних умов, передбачених чинним законодавством для договорів даного виду, а саме в порушення ч. 2 ст. 266 ГК України, сторони не узгодили специфікацію, якою б визначили загальну кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами. В порушення ч. 2 ст. 268 ГК України в договорі не зазначені номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів. Згідно зі ст.. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, на вимогу однієї із сторін може бути визнано судом недійсним. Позивач просить визнати договір поставки № 14 від 10.04.2007 р. недійсним.
Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними. В обґрунтування заперечень представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що поставка продукції позивачу здійснювалась відповідно до його заявок, сторони при здійснені правочинів на виконання умов договору №14 не мали розбіжностей щодо кількості, якості та асортименту товару. Відповідач зазначає, що даний позов заявлено товариством “Запорізький завод напівфабрикатів» з метою уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, оскільки до нього заявлено позов про стягнення суми боргу.
Заслухавши представників, дослідивши наявні матеріали, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню внаслідок наступного:
Як встановлено, сторонами по справі 10.04.207 р. укладено договір поставки №14 предметом якого є постачання гофротари та гофролиста відповідно до рахунків, які виставляються на кожну поставку та є невід'ємною частиною договору.
Позовні вимоги про визнання недійсним договору №14 заявлені з посиланнями на приписи ст.ст.. 207, 266, 268 ГК України, оскільки на думку позивача договір не містить істотних умов, необхідних для даного виду договору, перелічених у позові.
Відповідно до ст.. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Статтею 266 ГК України встановлено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Таким чином, зазначеною нормою встановлено, що в разі потреби та необхідності суб'єкти господарювання можуть узгодити Специфікацію продукції, визначеної родовими ознаками, в якій будуть зазначені кількість, асортимент, номенклатура тощо. Сторонами договору №14 узгоджено, що продукція поставляється постачальником згідно письмової заявки з зазначеними строком поставки, кількістю та видом продукції. На розсуд сторін Специфікацію сторони не узгоджували.
Також хибними суд вважає доводи позивача щодо недійсності оспорюваної угоди внаслідок не зазначення в договорі стандартів, технічних умов та іншої документації про якість. Статтею 268 ГК України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Таким чином, по -перше, законом допускається можливість відсутності у договір умов щодо якості товарів. По -друге, згідно п. 2.5 договору приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється сторонами відповідно до діючого законодавства. По -третє, пунктом 5 ст. 268 ГК України передбачений порядок самозахисту покупця в разі поставки товару більш низької якості ніж звичайний рівень. Тому відсутність у договорі зазначеної позивачем умови не тягне за собою недійсності договору.
Щодо ціни продукції, то відповідно до ст.. 190 ГК України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Сторонами договору №14 узгоджено, що покупець приймає продукцію за цінами, зазначеними у рахунку (оскільки договір передбачає часткову попередню оплату).
За свідченням представників сторін при виконанні умов договору у них не виникло розбіжностей щодо якості, кількості, асортименту продукції.
З зазначених у позові позивачем обґрунтувань суд не вбачає підстав для визнання договору №14 від 10.04.2007р. недійсним.
Судові витрати по справі відносяться на позивача.
На підставі викладеного ст..ст.. 207,265,266,268 ГК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Суддя І.А. Попова
Рішення підписано 26.11.2007р.