01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.11.2007 № 34/342
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Бичков І.Є (за дов.),
від відповідача - Митяй А.О. (за дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Винодел МолдовиКомпані"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.08.2007
у справі № 34/342
за позовом Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Ізмаїльський винзавод"
до ТОВ "Винодел Молдови Компані"
про стягнення 15 004,85 грн.
Справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Ізмаїльський винзавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Винодел Молдови компані» про стягнення 15 004,85 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.06.2007 відповідно до статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України передано за підсудністю до Господарського суду м.Києва.
Під час розгляду Господарським судом міста Києва справі присвоєний новий номер №34/342.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 07.08.2007 у справі №34/342 позов ЗАТ «Ізмаїльський винзавод» до ТОВ «Винодел Молдови Компані» про стягнення 15 004,85 грн. задоволено частково.
Присуджено стягнути з ТОВ «Винодел Молдови Компані» на користь ЗАТ «Ізмаїльський винзавод» 12 396 грн. боргу, 1 078,45 інфляційних витрат, 403,69 грн. 3% річних, 792,02 грн. пені, 146,70 грн. витрат по сплаті державного мита та 115,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 99,58 грн. витрат на проїзд.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Винодел Молдови Компані» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 07.08.2007 у справі №34/342.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
22.08.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір на поставку товару №4 (далі - Договір), відповідно до якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 4.3 Договору покупець оплачує товар, доставлений продавцем, на умовах даного Договору не пізніше п'ятнадцяти банківських днів з моменту відвантаження товару.
На виконання вказаного договору, відповідачу був поставлений товар згідно з накладними від 16.12.2005 №84 на суму 1 377 грн., від 20.02.2006 №9 на суму 22 845,60 грн., від 24.03.2006 №25 на суму 5 736 грн. та від 14.06.2006 №88 на суму 3 396 грн., всього на суму 33 354,60 грн. Факт отримання товару по вищевказаних накладних відповідач не заперечував.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами, що правовідносини щодо поставки товару по вищевказаних накладних не відносяться до договору № 4 від 22.08.2005.
Відповідно до пункту 1.3 Договору постачальник зобов'язаний передати на товар документи: оригінал або завірені постачальником копії документів, які підтверджують відповідність товару вимогам Українського законодавства в частині сертифікації. В випадку ненадання таких документів або надання документів недостовірних або неналежним чином оформлених, покупець має право відмовитись від приймання такого товару.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що прийняття товару по кількості та якості здійснюється сторонами в порядку, встановленим діючим законодавством.
Відповідач не відмовився від прийняття товару, поставлений за вищезазначеними накладними товар був прийнятий відповідачем у повному обсязі без будь-яких зауважень, в тому числі щодо його якості та без застережень щодо відсутності супроводжувальних документів на нього.
Отже, у відповідача виникли зобов'язання щодо оплати отриманого товару.
Відповідач за отриманий товар частково розрахувався з позивачем на суму 20 958,60 грн., що підтверджується банківськими виписками від 11.01.2006 на суму 1 377 грн., від 09.03.2006 на суму 2 600 грн., від 10.03.2006 на суму 1 000 грн., від 13.03.2006 на суму 1 500 грн., від 15.03.2006 на суму 1 000 грн., від 23.03.2006 на суму 1 000 грн., від 07.04.2006 на суму 1 000 грн., від 10.04.2006 на суму 2 000 грн., від 04.05.2006 на суму 1 350 грн., від 12.05.2006 на суму 1 000 грн., від 15.05.2006 на суму 2 000 грн., 25.05.2006 на суму 1 000 грн., 01.06.2006 на суму 1 000 грн., 06.06.2006 на суму 2131,60 грн. та від 28.08.2006 на суму 1 000 грн.
Згідно з підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків станом на 26.10.2006 у відповідача перед позивачем була заборгованість у сумі 12 396 грн.
Зазначена сума заборгованості 12 396 грн. станом на 01.01.2007 вказана також в примірнику акту звірки розрахунків, наданому до Київського апеляційного господарського суду, підписаному з боку відповідача.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач у встановлений Договором строк свого зобов'язання щодо оплати вартості Товару у повному обсязі не виконав.
Станом на дату подачі позовної заяви до господарського суду (16.04.2007) вказана заборгованість в сумі 12 396 грн. відповідачем не була сплачена.
Після подачі позовної заяви до господарського суду відповідач сплатив позивачеві суму 4000 грн. за період з 18.05.2007 по 01.08.2007, отже, станом на дату прийняття рішення Господарським судом м.Києва (07.08.2007) сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 8 396 грн.
Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 4 000 грн. слід припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції, а з відповідача підлягає до стягнення 8 396 грн. суми основного боргу.
Згідно доповнень до апеляційної скарги від 21.11.2007 (вих.№463) відповідач зазначив, що станом на 07.08.2007 (на час винесення Господарським судом м.Києва рішення по справі №35/342 фактична заборгованість відповідача перед позивачем становила 4 426,28 грн., яка також зазначена в акті звірки взаєморозрахунків сторін з боку відповідача.
В обґрунтування зазначеної суми боргу (4 426,28 грн.) відповідач, крім оплати в сумі 4 000 грн., здійсненої під час розгляду спору, посилається також на лист-вимогу про прийняття залишків продукції від 05.01.2007 №2 та накладну на повернення товару №57 від 16.05.2007 на суму 3 969,72 грн., які були направлені позивачу за поштовими квитанціями від 05.01.2007 та 18.05.2007 відповідно.
20.12.2006 позивач направив відповідачеві претензію про повернення суми основного боргу за товар, поставлений за накладними № 84 від 16.12.2005, № 9 від 20.02.2006, № 25 від 24.03.2006, №88 від 14.06.2006 з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 2.3 Договору при виявленні недоліків в якості товару (помутніння, винний осад, винний камінь) покупець зобов'язаний повідомити постачальника в період гарантійного строку. Неякісний товар буде замінений на аналогічний товар належної якості. Якщо ціни на даний товар змінились, перерахунок вартості не проводиться.
Відповідно до пункту 3.4 Договору повернення товару від покупця приймається за місяць до закінчення терміну реалізації (відповідно ГСТУ), прострочена продукція обміну та поверненню не підлягає.
Відповідач в особі структурного підрозділу ТОВ «Винодел Молдови Компані» направив позивачу відповідь №2 від 05.01.2007 на претензію від 20.12.2006, в якій просив прийняти залишки товару в сумі 6212,09 грн., а саме вина в тканині та бархаті, поставленого ЗАТ «Ізмаїльський винзавод».
У вищевказаній відповіді на претензію та накладній на повернення товару № 57 від 16.05.2007 не зазначено, по яких накладних поставлялось вино, яке просить відповідач прийняти позивача, хоча в претензії від 20.12.2006 відповідач просить сплатити заборгованість саме по накладних від 16.12.2005 №84, від 20.02.2006 №9, від 24.03.2006 №25 та від 14.06.2006 №88. Також, відповідач просить прийняти вино в бархаті, хоча як вбачається з оскаржуваних накладних відповідачу поставлялось вино тільки в тканині. Крім того, як вбачається з накладної на повернення товару №57 від 16.05.2007 відповідач зазначає ті види вина, які йому позивачем за накладними від 16.12.2005 №84, від 20.02.2006 №9, від 24.03.2006 №25 та від 14.06.2006 №88 взагалі не поставлялися.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не було надано доказів того, що ним дотримано пунктів 2.3, 3.4 Договору.
Отже, колегія суддів не приймає накладну на повернення товару №57 від 16.05.2007 як доказ зменшення заборгованості за товар, поставлений за накладними від 16.12.2005 №84, від 20.02.2006 №9, від 24.03.2006 №25 та від 14.06.2006 №88.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Втрати від інфляції за період з 29.08.2006 до 28.02.2007 (6 місяців), були розраховані судом першої інстанції відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р “Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції у розгляді судових справ» складають: 1078,45 грн. (102% х 102,6% х 101,8% х 100,9% х 100,5% х 100,6% х 12 396 грн. - 12 396 грн.).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підлягає стягненню інфляційні витрати у сумі 1 078,45 грн., а також 3% річних в сумі 403,69 грн. за розрахунком позивача
Згідно з частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання, боржник повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню).
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за порушення строків оплати покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки суми неоплаченого товару.
Таким чином, підлягає задоволенню вимога про стягнення 792,02 грн. пені.
Згідно із статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).
Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення на користь позивача 146,70 грн. витрат по сплаті державного мита та 115,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 99,58 грн. витрат на проїзд. На підтвердження витрат на поїзд позивачем було надано залізничний квиток ИК № 239569 від 06.08.2007 та автобусний квиток тип ІІІ ААА № 346782.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 07.08.2007 у справі №34/342 підлягає зміні в частині стягнення суми основного боргу. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись пунктом 1-1 статті 80, статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу ТОВ «Винодел Молдови Компані» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м.Києва від 07.08.2007 у справі №34/342 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в редакції:
Позов задовольнити частково.
В частині стягнення 4 000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Винодел Молдови Компані» (м.Київ, вул. Тимошенка, 19, ідент. код 32108133, рахунок 26006004798001 в ВАТ АКБ «Капітал», МФО 360407, а у випадку відсутності коштів з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Закритого акціонерного товариства «Ізмаїльський вин завод» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, ідент.код 004120033, рахунок 26009312101 в філії ЗАТ АБ «Південний», МФО 328890) 8 396 грн. основного боргу, 1078,45 грн. інфляційних втрат, 403,69 грн. 3% річних, 792,02 грн. пені, 146,70 грн. витрат по сплаті державного мита, 115,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 99,58 грн. витрат на проїзд.
В решті позову відмовити.
Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.
Матеріали справи №34/342 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена в місячний термін до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
30.11.07 (відправлено)