Справа № 132/3312/23
Провадження №1-кп/132/173/24
Вирок
Іменем України
19 лютого 2024 року місто КАЛИНІВКА
КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020220000326 від 15 серпня 2023 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Уладівка Літинського району Вінницької області, українця, громадянина України, учня Державного професійно-технічного навчального закладу «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти», неодруженого, непрацевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
представника служби у справах дітей - ОСОБА_7 ,
представника органу Національної поліції - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
Обвинувачений ОСОБА_10 - будучи обізнаним, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, на території України з 24.02.2022 року був введений воєнний стан, дія якого продовжена на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану України» від 01.05.2023 року № 254/2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 02.05.2023 року № 3057-ІХ, з 05год.30хв. 20.05.2023 року строком на 90 діб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України за наступних обставин. Так, неповнолітній ОСОБА_10 - 11.08.2023 року близько 16год.00хв. прийшовши до своєї знайомої ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де виявив відсутність останньої та її матері ОСОБА_12 за місцем проживання, та у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи даний злочинний умисел, ОСОБА_10 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, діючи таємно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, заздалегідь знаючи, що ключ від вхідних дверей знаходиться на полиці біля вхідних дверей до господарського приміщення (сараю), взявши ключ від вхідних дверей до житлового будинку за вищевказаною адресою, відчинив замок вхідних дверей до будинку. Вподальшому, ОСОБА_10 через відчинені двері, проник всередину житлового будинку, де зайшовши до спальних кімнат, знайшов гаманець, що належить ОСОБА_12 , із якого викрав грошові кошти в загальній сумі 2500грн.00коп. (п'ять купюр номіналом по 500грн.), та викрав пошкоджену електронну сигарету «Elf bar», білого кольору, яка не представляє цінності для потерпілої. Після цього, ОСОБА_10 із місця вчинення злочину знак, а викраденими грошовими коштами та електронною сигаретою розпорядився на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_10 спричинив потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 2500грн.00коп.
В судовому засіданні при розгляді вказаної справи, обвинувачений ОСОБА_10 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, та пояснив, що дійсно 11.08.2023 року близько 16год.00хв. він прийшов до своєї знайомої ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де виявив відсутність останньої та її матері ОСОБА_12 за місцем проживання, та у нього виник умисел на вчинення крадіжки. З цією метою, він заздалегідь знаючи, що ключ від вхідних дверей до будинку, знаходиться на полиці біля вхідних дверей до сараю, взяв його, та з його допомогою відчинив вхідні двері до житлового будинку, через які проник всередину, де в спальних кімнатах виявив гаманець, із грошовими коштами на загальну суму 2500грн.00коп. (п'ять купюр номіналом 500грн.), та електронну сигарету, які викрав, та з ними з місця вчинення злочину зник, розпорядившись вподальшому на власний розсуд.
Потерпіла ОСОБА_12 в судове засідання не з'явилася, подавши письмову заяву, згідно якої зазначила, що до обвинуваченого ОСОБА_10 матеріальних претензій не має, оскільки він матеріальну шкоду відшкодував у повному обсязі, а тому просить його суворо не карати, та справу розглянути за її відсутності.
Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а його дії за ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковані органами досудового слідства.
Положення частини 2 статті 50 КК України встановлюють, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Відповідно до змісту статті 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
За пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», при призначенні покарання неповнолітнім повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація. При призначенні неповнолітньому покарання крім передбачених у статтях 65-67 КК України обставин суди відповідно до частини 1 статті 103 КК України мають враховувати також умови його життя та виховання, вплив на нього дорослих, рівень розвитку й інші особливості його особи.
Прокурор ОСОБА_13 у своїй промові, під час виступу у судових дебатах, просила визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Відповідно до ст.ст.75, 104 КК України, звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 1 (один) рік. Згідно п.п.1, 2 ч.1, п.п.2, 4 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов'язки на ОСОБА_10 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації ; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
Обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 КК України, віднесене до тяжкого злочину.
ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Уладівка Літинського району Вінницької області, у сім'ї ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 08.04.2008 року виконавчим комітетом Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області).
Згідно відомостей персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України від 08.09.2023 року, ОСОБА_10 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має.
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 671, виданої 17.08.2023 року Уладівським старостинським округом Іванівської сільської ради Вінницької області, ОСОБА_10 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мати); ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (батько); ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (баба); ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (сестра); ОСОБА_18 (брат).
Як вбачається з акту обстеження умов проживання № 116, складеного 18.09.2023 року комісією у складі: начальника служби у справах дітей Іванівської сільської ради Вінницької області ОСОБА_19 , провідного спеціаліста служби ОСОБА_20 , провідного спеціалісту Уладівського старостату Іванівської сільської ради Вінницької області ОСОБА_21 , житлово-побутові умови проживання ОСОБА_10 задовільні, для забезпечення належних санітарно-гігієнічних і побутових умов проживання, виховання, навчання та розвитку дитини, житлове приміщення обладнане необхідними приміщеннями, меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку.
За довідкою-характеристикою № 672, виданою 17.08.2023 року Уладівським старостинським округом Іванівської сільської ради Вінницької області, ОСОБА_10 за місцем проживання характеризується негативно, схильний до вчинення правопорушень.
Згідно характеристики № 01-15/57, виданої 08.09.2023 року гімназією села Слобідка Іванівської сільської ради Вінницької області, ОСОБА_10 за час навчання в гімназії села Слобідка зарекомендував себе з посередньої сторони.
Як слідує з консультативних висновків спеціаліста, виданих 17.08.2023 року Комунальним підприємством «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, ОСОБА_10 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідно до висновку досудової доповіді, складеної 15.01.2024 року заступником начальника Хмільницького районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_22 , беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_10 , його спосіб життя, історію правопорушення, криміногенні фактори, які впливають на його поведінку, а також низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_10 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення неповнолітнього ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на нього обов'язків, передбачених п.4 ч.3 ст.76 КК України, а саме виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.
Статтею 66 КК України визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: 1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; 3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; 4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності; 5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; 6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; 7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого; 8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності; 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі № 156/98/18 (провадження № 51-9408км18), наведений у статті 66 КК України перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці; навчання чи проживання; стан її здоров'я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні та інше.
За рекомендаціями, викладеними в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.
За пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», неповнолітній вік особи, яка вчинила злочин, згідно з пункту 3 частини 1 статті 66 КК України є обставиною, яка пом'якшує покарання. Вона обов'язково має враховуватись при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг підсудний на час розгляду справи повноліття. Залежно від конкретних обставин справи суди повинні враховувати як такі, що пом'якшують покарання, й інші обставини, перелічені в частині 1 вказаної статті, а також обставини, хоча й не зазначені у законі, але які знижують ступінь суспільної небезпечності злочину чи особи (наприклад, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою, примирення з потерпілим тощо). Висновки суду про наявність чи відсутність обставин, які пом'якшують покарання неповнолітнього, мають бути вмотивовані у вироку.
З урахуванням вищезазначених вимог закону та роз'яснень щодо застосування його норм, суд ретельно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість визнання обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_10 : вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; вчинення кримінального правопорушення вперше; визнання вини; щире каяття; добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , органом досудового розслідування та судом не встановлено.
Відповідно до статті 104 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років . У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.
Згідно статті 75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.
За роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, неповнолітній може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням лише в разі засудження його до арешту або позбавлення волі (ч.2 ст.104 КК України). При звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суди у резолютивній частині вироку мають посилатися на статтю 75 КК України, а щодо неповнолітньої особи - ще й на статтю 104 КК України як на підстави для прийняття такого рішення. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч.3 ст.75 КК України) , а неповнолітньому - від одного до двох років (ч.3 ст.104 КК України). Цей строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст.75 КК України.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру діяння, обстановки, способу, місця, часу його вчинення, наявності декількох пом'якшуючих обставин, відсутністю обтяжуючих обставин, особи обвинуваченого, беручи до уваги досудову доповідь, згідно якої визначено низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та можливість виправлення без позбавлення волі, суд погоджується із позицією прокурора щодо призначення ОСОБА_10 покарання в межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за вищевказане кримінальне правопорушення, із застосуванням ст.ст.75, 76, 104 КК України, оскільки дане покарання на думку суду, відповідатиме вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, є відповідним вчиненим кримінальним правопорушенням, а також за своїм видом та розміром - необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Згідно частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме грошові кошти на загальну суму 2500грн.00коп. (п'ять купюр номіналом 500грн.); пошкоджену електронну сигарету «Elf bar», які згідно постанов старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_23 від 21.08.2023 року, визначено передати на зберігання відповідно грошові кошти до відділення 220/01 Акціонерного банку «Укргазбанк», а електронну сигарету до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, необхідно повернути власнику (законному володільцю).
Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, на вилучене в ході досудового розслідування кримінального провадження майно, а саме на грошові кошти на загальну суму 2500грн.00коп. (п'ять купюр номіналом 500грн.), та пошкоджену електронну сигарету «Elf bar», на підставі ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_24 від 22.08.2023 року у справі № 132/2487/23, був накладений арешт.
З урахуванням вимог процесуального закону, та беручи до уваги, що в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_24 від 22.08.2023 року у справі № 132/2487/23.
Згідно частини 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.
За статтею 1179 ЦК України, неповнолітня особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
Водночас майнова відповідальність неповнолітніх має свої специфічні риси, обумовлені суб'єктом такої відповідальності - особа, яка не досягла 18 років. Така специфіка передбачена у частині 2 статті 1179 ЦК України, відповідно до якої, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником. За своїм характером відповідальність батьків та піклувальників неповнолітнього є додатковою, або субсидіарною. Її суть полягає в тому, що вищевказані особи відповідають перед потерпілим у тій частині, в якій не можуть відповідати самі неповнолітні через відсутність у них майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Разом з цим, частиною 3 статті 1179 ЦК України передбачено, що обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функцію піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» від 07.07.1995 року № 11, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. У справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування призначалося та проводилося експертне дослідження, вартість якого згідно акту здачі-приймання висновку експерта № 5799/23-21 від 22.09.2023 року, становить 477грн.96коп.
Виходячи із зазначених вимог закону, встановлених судом обставин, судові витрати у розмірі 477грн.96коп. підлягають стягненню з ОСОБА_10 , а у разі відсутності у нього майна, достатнього для відшкодування судових витрат, судові витрати необхідно стягнути в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі з його батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функцію піклувальника.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження, як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, не застосовувався.
Цивільний позов потерпілою особою не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.п.2, 4 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов'язки на ОСОБА_10 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 19 лютого 2024 року.
Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме грошові кошти на загальну суму 2500грн.00коп. (п'ять купюр номіналом 500грн.); пошкоджену електронну сигарету «Elf bar», які згідно постанов старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_23 від 21.08.2023 року, визначено передати на зберігання відповідно грошові кошти до відділення 220/01 Акціонерного банку «Укргазбанк», а електронну сигарету до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, повернути власнику (законному володільцю).
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_24 від 22.08.2023 року у справі № 132/2487/23, на грошові кошти на загальну суму 2500грн.00коп. (п'ять купюр номіналом 500грн.), та пошкоджену електронну сигарету «Elf bar» - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта відповідно до висновку експерта № 5799/23-21 від 22.09.2023 року становить 477грн.96коп., а за наявності підстав, передбачених в ч.2 ст.1179 ЦК України, а саме у разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_10 майна, достатнього для відшкодування ним шкоди, в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі з його батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функцію піклувальника.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Роз'яснити засудженому, що він має право подати та/або заявити клопотання про помилування, про ознайомлення із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити під розписку засудженому та прокурору.
Суддя